23 серпня 2022 року Справа № 480/1946/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання відмови та бездіяльності протиправними, стягнення індексації та середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області у виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по червень 2016 року;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача невиплачену суму індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по червень 2016 року;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 17 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення в справі;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 17 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення у справі;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, через невиплату в період з листопада 2015 року по червень 2016 року індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, через невиплату в період з листопада 2015 року по червень 2016 року індексації грошового забезпечення, відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
В обґрунтування своїх вимог позивач наголошував, що він проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та був звільнений з 16.06.2016. Позивач зазначає, що при звільненні відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 16 червня 2016 року. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати індексації грошового забезпечення протиправною. Також зазначає, що посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, не відповідає вимогам законодавства, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та в силу положень ч.2 ст.8 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами. Додатково наголосив, що у зв'язку з викладеним, наявні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів, через несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення, а також середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 17 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою суду від 13.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
02.05.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ НП в Сумській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зважаючи на те, що у період з 01.12.2015 по 31.10.2017 у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу, оскільки фінансування та виплата індексації грошового забезпечення поліцейських ГУ НП в Сумській області проводиться з 01.11.2017, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою доповнено абзац п'ятий Порядку такою категорією як поліцейські.
Щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 17 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення, відповідач зазначив, що необхідно враховувати суму простроченої заборгованості та період затримки виплати такої заборгованості та з чим була пов'язана тривалість такої заборгованості.
Відносно вимоги позивача зобов'язати відповідача нарахувати та виплати компенсацію втрати частини доходів, через невиплату в період з листопада 2015 року по червень 2016 року індексації грошового забезпечення, відповідач зазначив, що вказана компенсація не підлягає нарахуванню, оскільки індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
Суд, розглянувши справу, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи, судом встановлено, що позивач до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України.
З 07.11.2015 позивач був прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду поліцейського роти поліції особливого призначення, підпорядкованої Головному управлінню Національної поліції в Сумській області (далі - відповідач), зі спеціальним званням старшого сержанта поліції.
16.06.2016 наказом № 162 о/с Головного управління Національної поліції в Сумській області Управління МВС України в Сумській області, згідно із Законом України «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. І ст. 77 (через хворобу) з посади в ГУНП. Вислуга років станом на 16 червня 2016 року склала 12 років 04 місяців 12 днів.
24.12.2021 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив у позасудовий та добровільний порядок вирішити спір щодо наступних питань:
1. Повідомити заявника письмово про те, чи нараховувалась та виплачувалась в період з листопада 2015 року включно по червень 2016 року індексація грошового забезпечення відповідно до ч. 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію" згідно з якою, грошове забезпечення поліцейського підлягає індексації відповідно до Закону;
2. В разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по червень 2016 року заявнику індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, здійснити нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за вище вказаний період;
3. Виплатити середній заробіток за час затримки в остаточному розрахунку при звільненні заявника відповідно до частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України в разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по червень 2016 року йому індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась;
4. В разі, якщо за період з листопада 2015 року включно по червень 2016 року заявнику індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, здійснити нарахування та виплату йому компенсації втрати частини доходів через несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
5. Надати довідку, в якій зазначити розмір грошового забезпечення за квітень та травень 2016 року з зазначенням всіх складових цього місячного грошового і забезпечення та розмір індексації грошового забезпечення отриманого заявником в квітні та травні 2016 року;
6. Надати довідку про середньомісячне (середньоденне) грошове забезпечення заявника оформлену відповідно до вимог постанови КМУ від 08.02.1995 №100;
7. Надати довідку про повний розрахунок з заявником при звільненні станом на момент звільнення заявника.
На вказану заяву позивач отримав відповідь від Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Сумській області від 20.01.2022 вих. № 106/05/29/3-2-2022. У наданій відповіді містилася відмова виплатити індексацію грошового забезпечення за період служби в поліції з листопада 2015 року по червень 2016 року. Також зазначено, що для виплати індексації за період з 07.11.2015 по 16.06.2016 не було законних підстав.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку вимогам позивача в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 16.06.2016, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11 листопада 2015 року (далі - Постанова) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
За змістом частини 5 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
За приписами статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення згідно статті 4 Закону №1282-ХІІ (у редакції, чинній з 01.01.2016) проводиться в разі коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно статті 5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
За змістом частини 2 статті 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 17 липня 2003 року №1078 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).
Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 (у редакції до 24 жовтня 2017 року) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат, установлених законодавством), крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку;
- стипендії;
- плата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер;
- грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби;
- розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі;
- суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, щомісячна грошова сума, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим), щомісячна страхова виплата особам, які перебували на утриманні потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності);
- суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, яка набрала чинності 24 жовтня 2017 року, внесено зміни до пункту 2 Порядку № 1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Системний аналіз викладених вище правових норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, встановлених законом, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
Суд відхиляє посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення поліцейського повинна здійснюватися лише з 01 листопада 2017 року - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абз. 5 п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських». Суд наголошує, що така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015, а також нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.
Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.
Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.
Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Враховуючи те, що право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами України «Про індексацію грошових доходів населення» і «Про Національну поліцію», порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі №160/35/20.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до листа відповідача від 20.01.2022, індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 16.06.2016 позивачу не нараховувалась і не виплачувалась, у зв'язку з відсутністю правових підстав (а.с.10).
Таким чином, позивачу протиправно не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення з 07.11.2015 по 16.06.2016.
З огляду на викладене, суд з метою захисту порушених прав позивача та відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 16.06.2016 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Водночас, суд зазначає, що здійснення розрахунку суми індексації належить до компетенції відповідача, як роботодавця. Завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення, а тому належним способом захисту прав позивача у даному випадку, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Такий висновок відповідає висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.
Як наслідок, вимоги позивача в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача невиплачену суму індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по червень 2016 року, задоволенню не підлягають. Окрім того, на час розгляду даної справи спірна сума не є нарахованою.
Також не підлягає задоволенню вимога позивача визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області у виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по червень 2016 року, оскільки вказана відмова не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є листом - відповіддю на звернення позивача. Окрім того, відновлення порушеного права позивача, як вже встановлено судом, відбудеться у вищевказаний спосіб.
Щодо позовної вимоги визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 17 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення та стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь позивача середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні з 17 червня 2016 року по день ухвалення судового рішення в справі, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ані на дату звернення позивача до суду з цим позовом, ані на час розгляду даної справи, відповідачем не виплачено на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 16.06.2016, тобто з позивачем не проведено остаточний розрахунок.
У той же час, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2011 у справі № 6-39цс11, для визначення розміру середнього заробітку при звільненні мають враховуватись такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, визначаючи розмір відшкодування, розрахованого виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати зокрема: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Вказані висновки зроблені Верховним Судом і у адміністративній справі № 816/1640/17 (постанова від 20 травня 2020 року).
Отже, для проведення розрахунків належної до виплати суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд має, зокрема, встановити розмір недоплаченої суми, визначити істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в даній частині за відсутності факту проведення із позивачем остаточного фактичного розрахунку, є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів, через невиплату в період з листопада 2015 року по червень 2016 року індексації грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області здійснити позивачу нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів, через невиплату в період з листопада 2015 року по червень 2016 року індексації грошового забезпечення, відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, суд зазначає наступне.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі по тексту - Закон № 2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Пунктом 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі по тексту - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Згідно з п. 3 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: - пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); - соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Тобто, компенсації підлягають нараховані грошові доходи, зазначені у п. 3 Порядку, разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у разі затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.
Таким чином, компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, тобто право на компенсацію позивач набуває в момент отримання доходу.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах від 10.07.2018 по справі №404/6317/16-а, від 25.10.2018 по справі №420/1410/17, від 10.02.2020 по справі №134/87/16-а, від 23.12.2020 по справі №807/1525/16, від 04.03.2021 по справі №520/34/17, від 01.04.2021 по справі №120/4555/18-а.
Згідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення з листопада 2015 року по червень 2016 року повинно бути первинною подією щодо компенсації втрати частини доходу, який нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми такої доплати, а тому вимоги позивача в цій частині є передчасними та такими, що заявлені на майбутнє та не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки судовий збір не сплачувався позивачем, відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання відмови та бездіяльності протиправними, стягнення індексації та середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Сумській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 16.06.2016.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Сумській області (вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, Сумська область, 40000, код ЄДРПОУ 40108777) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 16.06.2016.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Глазько