22 серпня 2022 року ЛуцькСправа № 140/1322/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Шацького національного природного парку до Державної екологічної інспекції у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису,
Шацький національний природний парк (далі - позивач, Шацький НПП) звернувся з позовом до Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі - ДЕІ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування припису від 17.12.2021 №000205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 10 по 15 грудня 2021 року посадовими особами ДЕІ у Волинській області було проведено позапланову перевірку суб'єкта господарювання - Шацького НПП. Підставою для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) слугували звернення громадян ОСОБА_1 від 23.11.2021 б/н, ОСОБА_2 від 13.11.2021 б/н, погодження Державної екологічної інспекції України від 26.11.2021 №3.1/2331ПГ. За результатами перевірки складений акт від 15.12.2021 №454/12.21, за висновками якого відповідачем складено припис від 17.12.2021 №000205 щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а саме: провести процедуру оцінки впливу на довкілля та привести земельну ділянку, яка розташована в кварталі 35 Мельниківського лісництва, на території рекреаційного пункту «Полісянка», у попередній стан для використання, згідно вимог чинного законодавства.
Представник позивача вважає припис ДЕІ у Волинській області від 17.12.2021 №000205 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» стосується лише планованої діяльності і не поширюється на діючі, введені в експлуатацію об'єкти. За вказаних умов порядок і спосіб проходження процедури оцінки впливу на довкілля для діючого об'єкта рекреаційного пункту «Полісянка» - відсутній. Поряд з цим, вказує, що відповідачем не зазначено, який вид планової діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля з туризму і рекреації, здійснений Шацьким НПП на території рекреаційного пункту «Полісянка». Також відповідач в своїх обґрунтуваннях припису посилається на статтю 89 Водного кодексу України, однак перевіркою не доведено, яка заборонена господарська діяльність Шацького НПП була здійснена на рекреаційному пункті «Полісянка».
Щодо вимоги припису привести земельну ділянку, яка розташована в кварталі 35 Мельниківського лісництва, на території рекреаційного пункту «Полісянка», у попередній стан для використання, згідно вимог чинного законодавства, представник позивача зазначає наступне.
Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані: а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.
Згідно статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Представник позивача зазначає, що 4 вигрібні ями були ще побудовані в 2007 році, коли починав роботу рекреаційний пункт «Полісянка», а потім реконструювались (ремонтувались) без зміни геометричних розмірів. Розміщення інженерних споруд в прибережній захисній смузі законом не заборонено (ст.89 Водного кодексу). На її ремонт (реконструкцію) не потрібно жодних дозволів. Поряд з цим, вигрібна яма не є самостійним об'єктом будівництва, бо є не річчю, а приналежністю речі (в даному випадку тимчасової споруди - літнього будиночку).
На думку представника позивача, земельна ділянка, яка розташована в кварталі 35 Мельниківського лісництва, на території рекреаційного пункту «Полісянка» використовується за цільовим призначенням, зміна її рельєфу не відбулася, житлові будинки, капітальні споруди не будувалися. Також в акті перевірки не зафіксовано та не відображено факту самовільного використання земельної ділянки або самочинного будівництва. Будь-яких фактів щодо використання вказаної земельної ділянки не за цільовим призначенням інспекцією не зазначено.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.46).
Відповідач відзив на позов не подав, хоча копію ухвали від 07.02.2022 про відкриття провадження у адміністративній справі отримав 14.02.2022, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.49).
Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак справу вирішено на підставі наявних у ній матеріалів.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на підставі погодження Державної екологічної інспекції України від 26.11.2021, розпорядчого документа відповідача від 02.12.2021 №389 та направлення від 02.12.2021 №565 )а.с.12-13) посадовими особами ДЕІ у Волинській області в період з 10.12.2021 по 15.12.2021 проведено позапланову перевірку Шацького НПП за адресою: Шацький р-н, с.Світязь, вул.Жовтнева, 61.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт від 15.12.2021 №454/12.21 (а.с.14-19).
Вказаним актом перевірки встановлено наступні порушення:
пункту 12 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», а саме: будівництво об'єктів та споруд (літні будиночки з санвузлами, душові кабіни, свердловина, 4 вигрібні ями, туалети) на землях природно-заповідного фонду без здійснення оцінки впливу на довкілля;
статті 89 Водного кодексу України, а саме: будівництво вигрібних ям в межах прибережної захисної смуги озера;
статті 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а саме: недодержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності.
За результатами перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Волинської області винесено припис від 17.12.2021 №000205, пунктом 1 якого зобов'язано позивача у строк до 14.02.2022 провести процедуру оцінки впливу на довкілля та привести земельну ділянку, яка розташована в кварталі 35 Мельниківського лісництва, на території рекреаційного пункту «Полісянка», у попередній стан для використання, згідно вимог чинного законодавства (а.с.11).
Надаючи оцінку спірному припису суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає, зокрема, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V).
В абзацах 2, 3 частини першої статті 1 вказаного Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Згідно з абзацу 5 частини першої статті 6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється територіальним органом державного нагляду (контролю) за наявністю погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт (абз.1 ч.6 ст.7 Закону №877-V).
На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу (ч.7 ст.7 Закону №877-V).
Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку (ч. 8 ст.7 Закону № 877-V).
Відповідно до частини дев'ятої статті 7 Закону №877-V розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.
З огляду на зміст положень статей 4, 7 Закону №877-V припис органу державного нагляду (контролю) є розпорядчим документом, в якому, з урахуванням характеру спірних правовідносин, мають бути наведені конкретні порушення суб'єктом господарювання норм законодавства про охорону навколишнього природного середовища, які вже мали місце на момент проведення перевірки, та встановлені строки усунення цих порушень, оскільки метою видання приписів є саме усунення таких виявлених порушень.
Така спрямованість припису на усунення виявлених перевіркою порушень у встановлені органом державного нагляду (контролю) строки узгоджується і з положеннями абзацу 4 частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», згідно з якими підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).
Таким чином, до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень.
З акту перевірки слідує, що Шацьким госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним підприємством в 2007 році розроблений паспорт прив'язки малих архітектурних форм (тимчасових рекреаційних споруд) на території рекреаційного пункту «Полісянка» в кварталі 35 Мельниківського лісництва на земельній ділянці, яка перебуває на праві постійного користування Шацького НПП. Також, ПП «Архітектурна майстерня» в 2010 році розроблено містобудівне обґрунтування розташування рекреаційного пункту «Полісянка», яке погоджене всіма відповідними службами згідно вимог чинного законодавства.
Для розміщення тимчасових об'єктів на площі 48 м2 використано частину земельної ділянки за кадастровим номером 0725755100:04:002:0002, яка перебуває в користуванні Шацького національного природного парку для природоохоронного, рекреаційного та культурно-освітнього призначення відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою Серія ЯЯ №036536, виданого від 12.08.2005 року.
Містобудівним обґрунтуванням розглянуто можливість реконструкції існуючого рекреаційного пункту «Полісянка», який знаходиться в межах прибережної водозахисної смуги озера Пісочне в зоні стаціонарної рекреації Шацького НПП з метою створення кращих умов для тимчасового перебування відпочиваючих на території рекреаційного пункту, з умовою експлуатації об'єктів і споруд не порушуючи режим прибережно-захисної смуги озера, відповідно до вимог статті 89 Водного кодексу України.
Відповідно до умов та обмежень забудови земельної ділянки, зазначених у Містобудівному обґрунтуванні, реконструкція рекреаційного пункту «Полісянка» полягає у відновленні існуючих рекреаційних споруд шляхом конструктивних змін, а також розміщення пункту видачі інвентарю для відпочинку.
При огляді території рекреаційного пункту виявлено, що 4 тимчасові об'єкти (літні будиночки) облаштовані з санітарними кімнатами, в яких наявні санвузли (душова, умивальники, унітаз). Один будинок експлуатується як побутова кімната для прання та їдальня. Також, на території виявлено будівництво душових кабінок, туалетів, свердловини та 4 вигрібні ями для накопичення побутових стоків. Всі вигрібні ями облаштовано за межами території рекреаційного пункту в межах прибережної захисної смуги озера Пісочне (на відстані 35м, 49м, 75м та 90м від водного плеса).
На схемі використання земельної ділянки (графічна частина Містобудівного обґрунтування) не передбачено будівництво душових кабін, свердловини та 4 вигрібних ям.
Зазначені вище факти будівництва та облаштування споруд, виявлені під час огляду території рекреаційного пункту, свідчать про порушення вимог ст. 61 Земельного кодексу України, ст.89 Водного кодексу України, ст.20, 21, ст.64 Закону України «Про природо- заповідний фонд України, пункт 12 частини 3 статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Аналізуючи вищенаведені порушення, суд зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом: встановлення заповідного режиму; організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання; додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля; запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання; встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно з абзацами 4-7 статті 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що проекти господарської та іншої діяльності повинні мати матеріали оцінки її впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей.
Оцінка здійснюється з урахуванням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, екологічної ємкості даної території, стану навколишнього природного середовища в місці, де планується розміщення об'єктів, екологічних прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу шкідливих факторів та об'єктів на навколишнє природне середовище.
Підприємства, установи та організації, які розміщують, проектують, будують, реконструюють, технічно переозброюють, вводять в дію підприємства, споруди та інші об'єкти, а також проводять дослідну діяльність, що за їх оцінкою може негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, подають центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, спеціальну заяву про це.
Забороняється введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, на яких не забезпечено в повному обсязі додержання всіх екологічних вимог і виконання заходів, передбачених у проектах на будівництво та реконструкцію (розширення та технічне переоснащення).
Отже, будь-яке будівництво (реконструкція) об'єктів, які можуть негативно вплинути на стан навколишнього природного середовища, підлягає оцінці впливу.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII) визначено, що оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб'єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб'єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.
Відповідно до частини другої цієї ж статті оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об'єктів, планованої діяльності та об'єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.
Суб'єктами оцінки впливу на довкілля є суб'єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб'єктів господарювання (далі - суб'єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (частина 3 статті 2 Закону №2059-VIII).
Відповідно до положень частини першої статті 3 Закону №2059-VIII здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 цієї ж статті передбачена заборона розпочинати провадження планової діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планової діяльності.
Згідно з пунктом 12 частини третьої статті 3 Закону №2059-VIII друга категорія видів планової діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає туризм та рекреацію:
лижні траси, лижні витяги і канатні дороги та відповідні комплекси споруд на площі 5 гектарів і більше;
яхт-клуби, яхтові стоянки та місця базування катерів місткістю понад 50 суден або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
курортні містечка та готельні комплекси поза межами населених пунктів місткістю не менш як 100 номерів або площею 5 гектарів і більше; курортні містечка та готельні комплекси в межах населених пунктів місткістю не менш як 50 номерів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; курортні містечка та готельні комплекси на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах; оголошення природних територій курортними;
постійні місця для кемпінгу та автотуризму площею 1 гектар і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
гольфклуби площею 3 гектари і більше або на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах;
тематичні розважальні парки площею 1 гектар і більше.
Стаття 5 Закону №2059-VIII регулює питання подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, визначення обсягу досліджень та рівня деталізації інформації, а саме: суб'єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля, у письмовій формі (на паперових носіях) та в електронному вигляді за місцем провадження такої діяльності.
Аналізуючи вищенаведені норми Закону №2059-VIII, слід дійти висновку про те, що будь-яка планована господарська на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах підлягає оцінці впливу на довкілля.
Обґрунтовуючи відсутність підстав для проведення оцінки впливу на довкілля, позивач вказує на той факт, що ним не здійснюється планована діяльність, оскільки всі об'єкти, розташовані на території рекреаційного пункту «Полісянка», є діючими та введені в експлуатацію.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з пунктом 3 частин першої статті 1 Закону №2059-VIII планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об'єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об'єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
При цьому згідно з критеріями визначення розширень і змін діяльності та об'єктів, які не підлягають оцінці впливу на довкілля, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2017 №1010, оцінці впливу на довкілля не підлягають розширення і зміни діяльності та об'єктів, визначених пунктами 1-21 частини другої та пунктами 1-13 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», зокрема: капітальний ремонт та реконструкція окремих виробничих споруд та інженерних мереж в межах територій та/або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, без перепрофілювання та зміни зовнішніх геометричних розмірів та за умови, що в результаті такого капітального ремонту та реконструкції господарська діяльність не призведе до збільшення утворюваних та утворення нових видів небезпечних відходів, збільшення та/або появи нових джерел викидів в атмосферне повітря та скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також випромінення.
Отже, оцінці впливу не підлягає господарська діяльність, яка призводить до втручання в природне середовище шляхом справляння значного впливу на довкілля.
Як вказує позивач, зазначені в акті перевірки тимчасові споруди розміщені в рекреаційному пункті «Полісянка» відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки у 2007 році Шацьким госпрозрахунковим проектно-виробничим, архітектурно-планувальним підприємством розроблений паспорт прив'язки малих архітектурних форм (тимчасових рекреаційних споруд) на території рекреаційного пункту «Полісянка», а в 2010 році розроблено та погоджено містобудівне обґрунтування розташування (реконструкції) рекреаційного пункту «Полісянка». При цьому розміщення тимчасових споруд здійснювалось на підставі рішення Шацької селищної ради від 14.05.2009 №24/6.
Однак, суд зазначає, що позивач не долучив до матеріалів справи рішення Шацької селищної ради від 14.05.2009 №24/6, на яке посилається у позовній заяві.
В матеріалах позову наявне рішення виконавчого комітету Шацької селищної ради від 25.04.2007 №50 (а.с.27), яким погоджено Шацькому НПП розташування двох, а не чотирьох тимчасових рекреаційних споруд в межах рекреаційного пункту «Полісянка».
Відповідно до плану прив'язки малих архітектурних форм (тимчасових рекреаційних споруд) станом на 2007 рік на території рекреаційного пункту «Полісянка» були наявні 6 існуючих споруд та запроектовані 2 тимчасові рекреаційні споруди, що підтверджується Генеральним планом (а.с.27 зворот). При цьому згідно з комплексним висновком обстеження території щодо розташування тимчасових рекреаційних споруд із надземних та підземних комунікацій наявна лише лінія електромережі, тобто свердловина та вигрібні ями відсутні.
Розпорядженням Шацької районної державної адміністрації від 28.09.2010 №222 надано Шацькому НПП згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розташування (реконструкції) рекреаційного пункту «Полісянка» на землях постійного користування Шацького НПП в зоні стаціонарної рекреації за межами населеного пункту на території Шацької селищної ради (а.с.34 зворот).
В силу вимог статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року №1699-III (чинного на момент прийняття вищевказаного розпорядження, далі - Закон №1699-III) містобудівне обґрунтування - вид містобудівної документації, в якому відповідно до державних будівельних та інших норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації визначаються містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (об'єкта будівництва), обов'язкові для врахування при відведенні земельної ділянки та/або проектуванні цього об'єкта.
За правилами статті 24 Закону №1699-III право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, встановлених згідно з вимогами цього Закону.
Замовник, що має намір забудови належної йому на праві власності або користуванні земельної ділянки, або уповноважена ним особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою (клопотанням) щодо намірів забудови земельної ділянки, в якій зазначаються призначення будівлі, споруди та орієнтовні характеристики забудови. До заяви (клопотання) можуть бути додані передпроектні роботи.
У разі відсутності місцевих правил забудови або при намірах забудови земельної ділянки за межами населеного пункту відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня реєстрації заяви (клопотання) надає заявнику згоду на розроблення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.
Містобудівне обґрунтування погоджується з відповідними органами містобудування та архітектури, земельних ресурсів, охорони культурної спадщини, природоохоронним та санітарно-епідеміологічним органом. Свої висновки зазначені органи надають протягом місяця з дня подання на їх розгляд містобудівного обґрунтування незалежно один від одного.
Містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, викладені в містобудівному обґрунтуванні, після його погодження та врахування результатів громадського обговорення в порядку, встановленому цим Законом, затверджуються рішенням відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування одночасно із затвердженням містобудівного обґрунтування.
Як слідує з матеріалів справи, містобудівне обґрунтування розташування (реконструкції) рекреаційного пункту «Полісянка» розроблене ПП «Архітектурна майстерня» та погоджене відповідними органами (а.с.30-41).
При цьому відповідно до пояснювальної записки, а саме аналізу містобудівної ситуації, яка склалась, та характеристики земельної ділянки водопостачання забезпечується привозною водою у ПЕТ-пляшках; централізована каналізація та очисні споруди відсутні. За розрахунками щодо умов та обмежень забудови земельної ділянки, порівняльного аналізу намірів забудови централізоване водопостачання та каналізування об'єктів і споруд не передбачалось; водопостачання планувалось забезпечити шляхом використання свердловини водопостачання, а каналізування об'єктів і споруд здійснювати у водонепроникні вигріби з подальшим вивозом рідких побутових відходів в місця утилізації спецорганізаціями по окремих договорах.
Отже, станом на 2010 рік на території рекреаційного пункту «Полісянка» були відсутні свердловина та вигрібні ями, будівництво туалетів та душових кабінок містобудівним обґрунтуванням не було передбачено.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач не надав доказів того, що вказане містобудівне обґрунтування було затверджене органом місцевого самоврядування, тобто Шацькою селищною радою, шляхом прийняття відповідного рішення, як це передбачено статтею 24 Закону №1699-III.
17.02.2011 був прийнятий Закон України №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», який набув чинності 12.03.2011 (далі - Закон №3038-VI).
Пунктом 4 розділу V Прикінцевих положень Закону №3038-VI передбачено, що проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом.
Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.
Проте доказів того, що містобудівне обґрунтування було затверджене відповідно до вимог Закону №3038-VI, позивач також не надав.
Таким чином, доводи Шацького НПП про те, що зазначені в акті перевірки відповідача споруди розміщені в рекреаційному пункті «Полісянка» відповідно до вимог чинного законодавства, не відповідають встановленим обставинам справи, оскільки містобудівне обґрунтування, на підставі якого здійснювалась реконструкція даного рекреаційного пункту, не було належним чином затверджене рішенням відповідного органу місцевого самоврядування.
При цьому, проводячи реконструкцію об'єктів рекреаційного пункту «Полісянка» шляхом утворення нових видів небезпечних відходів (будівництво вигрібних ям, туалетів, душових кабін тощо), позивач здійснював плановану господарську діяльність, яка в силу вимог Закону №2059-VIII підлягала оцінці впливу на довкілля.
Частиною першою статті 60 Земельного кодексу України визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Згідно з пунктом «в» частини другої статті 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Статтею 89 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; 7) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
У прибережних захисних смугах дозволяються реконструкція, реставрація та капітальний ремонт існуючих об'єктів.
Аналогічні положення містяться у статті 61 Земельного кодексу України.
Як слідує з акта перевірки, вигрібні ями позивач облаштував за межами території рекреаційного пункту в межах прибережної захисної смуги озера Пісочне (на відстані 35 м, 49 м, 75 м та 90 м від водного плеса).
Таким чином, позивачем порушено вимоги статей 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України щодо розміщення з прибережній захисній смузі озера Пісочне 4-х вигрібних ям, які підпадають під обмеження, визначені у пункті 6 частини другої вказаних статей Кодексів (забороняється влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо).
Вказане порушення позивач жодним чином не спростовує.
Посилання Шацького НПП на вимоги Державних санітарних норм та правил утримання території населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011 №145, щодо належного облаштування вигрібних ям є необґрунтованим, оскільки дія вказаних Державних санітарних норм та правил поширюється на відносини, що виникають у сфері благоустрою населених пунктів та поводження з відходами.
В даному випадку вигрібні ями розміщені поза межами населеного пункту, в межах прибережної захисної смуги озера Пісочне, а відтак правила статей 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України підлягають обов'язковому виконанню.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки ДЕІ у Волинській області порушення в частині будівництва об'єктів та споруд (літні будиночки з санвузлами, душові кабіни, свердловина, 4 вигрібні ями, туалети) на землях природно-заповідного фонду без здійснення оцінки впливу на довкілля, додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності, будівництва вигрібних ям в межах прибережної захисної смуги озера.
Таким чином, припис від 17.12.2021 №000205 прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений чинним законодавством.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Шацького НПП, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій