Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/2296/22
18.08.2022 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Левка Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок Катерина Василівна, про визнання права власності в порядку спадкування,
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стасюк Ю.П., звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору: державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності в порядку спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який на час смерті проживав разом з своїм сином ОСОБА_1 (позивачем) за адресою: АДРЕСА_1 , який прийняв спадщину на підставі ч.4 ст.1268 Цивільного кодексу України. Дружина померлого ОСОБА_2 єдиний спадкоємець першої черги, окрім позивача. Після смерті батька позивача залишилась спадщина, зокрема, житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач єдиний спадкоємець померлого, який прийняв спадщину. Відповідач спадщину оформляти не бажає. При зверненні в нотаріальну контору для оформлення позивачем спадщини на вищевказаний житловий будинок, нотаріусом було відмовлено у оформленні та рекомендовано звернутися до суду, оскільки правовстановлюючі документи щодо належності спадкодавцеві майна не представлено. Інших спадкоємців, які б звернулися з заявою про прийняття спадщини немає. Внаслідок чого, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутність сторони позивача.
Відповідач будучи повідомленою про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явилася, однак подала через канцелярію суду заяву, згідно якої вимоги позивача визнає та просить суд розглянути справу у її відсутність.
Третя особа будучи повідомленою про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно, в підготовче судове засідання також не з'явилася.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.206 ЦПК України визнання ним позову прийнято судом.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін та визнання позову відповідачем, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця - АДРЕСА_1 .
За час свого життя батько позивача заповіт не залишив.
Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 .
Факт належності спадкодавцю житлового будинку підтверджується копією будівельного паспорту на забудову земельної ділянки, де у графі об'єкт вказано індивідуальний житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (спадкове майно), на ім'я ОСОБА_3 (спадкодавець).
Відповідно до дозволу районного архітектора на здійснення будівельних робіт у 1978 році надано дозвіл ОСОБА_3 на будівництво житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (спадкове майно).
Згідно довідки Виноградівського міжміського бюро технічної інвентаризації від 13.10.1988 №470, в якій вказано, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (спадкове майно) рахується за ОСОБА_3 .
Відповідно до рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради народних депутатів Закарпатської області від 10.02.1978 року №35 ОСОБА_3 виділено земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язано спадкодавця отримати дозвіл у районного архітектора на право виконання будівельних робіт.
Згідно акту про відведення земельної ділянки у межах села від 30.03.1978 року ОСОБА_3 надано земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку.
Згідно копії рахунка за електроенергію №1245416 від 04.12.2021 року, особовий рахунок споживача № НОМЕР_1 , у житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 платником зазначений спадкодавець ОСОБА_3 .
Суд констатує, що позивач після смерті свого батька відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, як спадкоємець за законом першої черги спадщину прийняв, оскільки на день смерті спадкодавця проживав з ним в спадковому будинку, що стверджується відміткою в паспорті громадянина України від 30.10.2006.
Крім позивача, спадкоємцем за законом першої черги є дружина померлого, відповідач по справі ОСОБА_2 , яка відповідно до заяви від 01.02.2022 претензій до спадкового майна не має, від спадщини відмовляється, спадщину не приймала.
Інших спадкоємців немає.
Згідно положень ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
В зв'язку з необхідністю прийняття спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, позивач звернувся до державного нотаріуса Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В., де у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду, оскільки правовстановлюючі документи щодо належності спадкодавцеві майна не представлено.
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до довідки від 05.05.2022 року №271 виданої ОСОБА_1 КП «Виноградівським районним бюро технічної інвентаризації» в тому, що житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 будівництвом завершена та вартість станом на березень 2022 року становить 138947 (сто тридцять вісім тисяч дев'ятсот сорок вісім) гривень. Згідно архівних даних КП «Виноградівське РБТІ» станом на 01.01.2013 року на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 дані відсутні. Будинок збудовано у 1985 році.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджененаказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинностіЦКта Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 16, 1216, 1220, 1222, 1261, 1268 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко