Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/3085/22
18.08.2022 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Левка Т.Ю.,
секретар судового засідання Роман К.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Виноградівської міської ради про визнання права власності на будинок,
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Нечаєв В.В., звернулися до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Виноградівської міської ради про визнання права власності на будинок.
Позовні вимоги мотивовано тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 . Спадкорємцями першої черги є позивач - дочка ОСОБА_2 , позивач - син ОСОБА_1 . Інші діти померлої: син ОСОБА_5 до нотаріуса не звертався, не проживав із спадкодавцем на час її смерті, спору з приводу спадщини немає. Ще один син померлої ОСОБА_6 - помер в 2000 році, дітей не мав. Позивачі прийняли спадщину в порядку ч. 3 ст.1268 ЦПК України та для оформлення спадкових прав звернулися до нотаріальної контори, але отримали відмови, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок. У зв'язку з наведеним позивачі в судовому порядку просять визнати за кожним із них право власності на 1/2 частину спадкового житлового будинку.
Позивачі та їх представник в підготовче судове засідання не з'явилися, однак представник позивачів подав до суду заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у їх відсутність.
Представник відповідача будучи повідомленим про день, час та місце проведення підготовчого судового засідання належним чином, в підготовче судове засідання не з'явився, однак подав через канцелярію суду заяву, згідно якої проти задоволення вимог позивачів не заперечує та просить суд розглянути справу у відсутність сторони відповідача.
Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, визнаючи в порядку ст.223 ЦПК України необов'язковим відібрання особистих пояснень від учасників процесу, і враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе у підготовчому судовому засіданні ухвалити рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть.
Місцем відкриття спадщини АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою старостою с. В.Копаня 13.09.2021 за № 413.
Після смерті спадкодавця залишилося спадкове майно - житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на який не оформлено правовстановлюючі документи.
На випадок своєї смерті спадкодавець заповідального розпорядження не залишила.
У відповідності до ч.3 ст.1268 ЦК України позивачі, як спадкоємці за законом першої черги спадщину після смерті спадкодавця прийняли, оскільки проживали разом з спадкодавцем на день її смерті, що підтверджується довідкою, виданою старостою с. В.Копаня 13.09.2021 за № 414.
Крім позивачів, дітей померлої у справі існує інший спадкоємець за законом, а саме: син ОСОБА_5 , який спадщину не прийняв і претензій на спадкове майно не має.
Інших спадкоємців немає.
Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного Кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Верховний Суд України в п. 23Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Позивачі зверталися до органів нотаріату з заявою про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено у оформленні спадщини через відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 , що стверджується листами завідуючої Виноградівської державної нотаріальної контори від 21.06.2022 за № № 129/01-16, 130/01-16.
Ці обставини суд встановив на підставі належних в справі документів, а саме: копій свідоцтва про смерть, технічного паспорту, копій свідоцтв про народження , довідок старости с. В.Копаня, інших документів.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У той же час через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлений можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Оскільки правовстановлюючі документи на житловий будинок не виготовлено, позивачі змушені звернутися до суду з цією позовною заявою.
Відповідно до положень п.3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Потреба такого способу захисту права власності як пред'явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Технічну інвентаризацію спадкового житлового будинку проведено, згідно довідки КП «Виноградівське РБТІ» за № 294 від 20.05.2022 та технічого паспорта, спадковий житловий будинок з надвірними спорудами, розташований в АДРЕСА_1 будівництвом завершений. Будинок збудовано у 1982 році.
Даний будинок рахується за ОСОБА_4 згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Виноградівської міської ради за № 13 від 13.01.2022.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Таким чином, враховуючи ті обставини, що позивачі надали суду достатньо доказів, які підтверджують позов, суд вважає, що позивачі як спадкоємці за законом після смерті своєї матері мають законне право на визнання права власності на житловий будинок в рівних частинах, тобто по 1/2, в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 43, 49, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ІПН НОМЕР_1 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,1 кв. м, житлова площа 157,0 кв. м.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ІПН НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 216,1 кв. м, житлова площа 157,0 кв. м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийТ. Ю. Левко