Дата документу 09.08.2022 Справа № 314/552/22
Є.У.№ 314/552/22 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.
№ 22-ц/807/1619/22 Суддя-доповідач: Крилова О.В.
09 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Крилової О.В.
суддів: Кухаря С.В.
Полякова О.З.
секретар: Камалова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2022 року у справі за заявою першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Соколова М., в інтересах держави в особі Михайло-Лукашівської сільської ради, заінтересована особа: Михайло-Лукашівської сільська рада про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність,
У лютому 2022 року перший заступник керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області Соколова М. звернулася до суду із заявою в інтересах держави в особі Михайло-Лукашівської сільської ради, заінтересована особа: Михайло-Лукашівської сільська рада про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
В обґрунтування заяви зазначала, що Запорізькою окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», в ході вивчення інформації від органів місцевого самоврядування щодо стану додержання ними вимог чинного законодавства про визнання житлового будинку безхазяйним майном та передачу його у комунальну власність встановлена бездіяльність органу місцевого самоврядування в частині передачі безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на безпідставність висновків суду, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що характеристика та тип безхазяйної нерухомої речі, яка є предметом заяви, як житловий будинок, визначено та підтверджено уповноваженими суб'єктами, а саме: експертом-техніком з інвентаризації нерухомого майна в ході проведення технічної інвентаризації, ат державним реєстратором, який прийняв рішення про взяття її на облік як безхазяйне нерухоме майно.
Вирішення питання про відповідність жилих будинків санітарним і технічним вимогам, а також визнання жилих приміщень непридатними для проживання належить до повноважень виконавчих комітетів відповідних рад. У правовідносинах, що виникли, вищезазначені дії уповноваженими суб'єктами не вчинялись, відповідні рішення не приймались.
Апелянт також стверджує, що передача указаної безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність надасть змогу органу місцевого самоврядування відновити та зберегти її, забезпечити вирішення потреб територіальної громади у житлі чи нежитлових приміщеннях.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2020 року Михайло-Лукашівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області, яка відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» від 06.12.2020 № 3651 - д, реорганізована та увійшла до складу Михайло-Лукашівської територіальної громади Запорізького району Запорізької області, розпочато процедуру визнання нерухомого майна - житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , безхазяйним майном (а.с.25).
Комісією у складі голови комісії Вініченко Т.П., секретаря комісії ОСОБА_1 та членів комісії ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ТертишноїГ.М. 02.04.2020 здійснено опис майна по АДРЕСА_1 - напівзруйнованого одноетажного житлового будинку - будинок шлакоблочний, покритий шифером, коридор відсутній, в будинку відсутні перестінки, поли, задня стінка будинку нахилена, відсутні віконні рами, про що комісією складено та підписано акт опису майна від 02.04.2020 (а.с.15).
З метою взяття безхазяйної нерухомої речі на облік, Михайло-Лукашівською сільською радою прийнято рішення від 06.04.2020 № 19 про затвердження акта обстеження від 02.04.2020 та здійснення дій щодо взяття напівзруйнованого одноетажного житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на облік як безхазяйного майна (а.с.16).
Згідно з технічним паспортом (інвентаризаційна справа № 564/2020, виконавець ФОП ОСОБА_5 ) на території Михайло-Лукашівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 80 кв.м розташований житловий будинок, загальна площа одноповерхового будинку (літ. А) складає 32,1 кв.м, житлова площа - 23,7 кв.м, у будинку 4 кімнати, загальна площа яких складає: кухні (№ 1) - 8,4 кв.м, кімнати (№ 2) - 10,1 кв.м, кімнати (№ 3) - 7,2 кв.м, кімнати (№ 4) - 6,4 кв.м (а.с.17-22).
На виконання рішення від 06.04.2020 № 19 Михайло-Лукашівська сільська рада звернулася із заявою до державного реєстратора виконавчого комітету Вільнянської міської ради, яким 23.09.2020 прийнято рішення № 54202042 про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 41574012) (а.с.23).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 335 ЦК України, про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
З метою пошуку власника майна вищезазначеного житлового буднику на території Михайло-Лукашівської сільської ради, органом місцевого самоврядування 03.10.2020 подано оголошення в районну газету «Дніпровські вогні» (а.с.24).
З дня взяття на облік житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та з часу опублікування оголошення про взяття даного об'єкта нерухомого майна на облік як безхазяйного минуло більше року, при цьому ніяких звернень з питань належності зазначеного майна до Михайло-Лукашівської сільської ради не надходило, що підтверджується листом від 17.01.2022 №73 (а.с.27).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що об'єкт відносно якого подана заява не відповідає законодавчому визначенню об'єкта нерухомого майна - «житловий будинок», як відносно будівлі капітального типу, спорудженої з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, так і можливості цільового використання об'єкта - можливості постійного проживання у будівлі.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду з огляду на таке.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у ст.ст. 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається із незаборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Набуття права власності на безхазяйну річ регламентовано статтею 335 ЦК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
За змістом ч.1 ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 179 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Положеннями ч. 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст.182 ЦК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Підпунктами 14.1.129.1, 14.1.129, п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на відповідні типи, зокрема:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Матеріалами справи установлено, що, предметом передачі у комунальну власність об'єкту нерухомого майна є житловий будинок.
Колегія суддів зазначає, що передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність на підставі судового рішення матиме наслідком виникнення у територіальної громади цивільних прав та обов'язків відносно певного об'єкта цивільного права.
При вирішенні питання щодо набуття права власності на безхазяйну річ на суд покладається обов'язок перевірки не тільки дотримання передбаченої законодавством процедури за ч. 2 ст. 335 ЦК України, а й перевірки стану об'єкта цивільного права, його оборотоздатності, можливості цільового використання та визначення такого об'єкта (його типу). Враховуючи, що вирішенню підлягає питання набуття права власності на відповідний об'єкт, з подальшою реєстрацію такого права (в даному випадку щодо об'єкта нерухомого майна - житлового будинку), встановлення та перевірка зазначених обставин є обов'язковою у кожному випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Наявними у матеріалах справи доказами встановлено, що спірний будинок знаходиться у напівзруйнованому стані; шлакоблочний, покритий шифером, коридор відсутній - розібраний невідомими особами, в будинку відсутні перестінки, поли, задня стінка будинку нахилена, відсутні віконні рами (а.с.15).
Із наведеного слідує, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за технічними характеристиками не відповідає встановленим вимогам законодавства для визнання цільового призначення такого об'єкту як житлового будинку.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визнання набуття права власності на об'єкт цивільного права - житловий будинок, може створювати преюдицію визнання обставин того, що об'єкт відносно якого вирішено питання в порядку ст. 335 ЦК України відповідає критеріям визначеним підпунктом 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме те, що житловий будинок відносно якого подана заява є будівлею капітального типу, спорудженою з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначеною для постійного у ній проживання, що в контексті даної цивільної справи є неприйнятним.
Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному винесенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Брумареску проти Румунії, №28342/95, п. 61, рішення ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що принцип правової визначеності також встановлює, що жодна сторона не вправі вимагати перегляду остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і постановлення нового рішення по суті. Повноваження суду апеляційної інстанції щодо перегляду рішення суду першої інстанції має використовуватися для виправлення судових помилок. Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу правової визначеності, доки використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя у справі (Желтяков проти України, № 4994/04, п. 42-44, рішення від 09.06.2001 р.)
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено із додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури залишити без задоволення.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 червня 2022 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 серпня 2022 року
Головуючий О.В. Крилова
Судді: С.В. Кухар
О.З. Поляков