Дата документу 17.08.2022 Справа № 314/1768/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 314/1768/19Головуючий у 1-й інстанції Мануйлова Н.Ю. Повний текст рішення складено 04.05.2020 року.
Пр. № 22-ц/807/576/22Суддя-доповідач Гончар М.С.
17 серпня 2022 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Дашковської А.В., Подліянової Г.С.
за участі секретаря Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - начальник Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області Шульга Олег Петрович про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с. 1-6), який в подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 127-128), та в якому просив: - визнати незаконними та скасувати накази № 16-19/к-тр 27 березня 2019 року та від 08.04.2019 року за № 19-19/к-тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області та з посади лікаря-фтизіатра, прийнятого за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу; - поновити його на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах цього медичного закладу; - стягнути одноразово з філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу, за вирахуванням податків та обов'язкових платежів; - стягнути одноразово з філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області суму моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.;- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення заробітної плати. Під час розгляду справи позивач неодноразово визначався із сумами середнього заробітку за час вимушеного прогулу, подавши до суду відповідні заяви (т.с. 2 а.с. 98, 108, 123, 181-182, 200-201, 219-220, 223-224). Остаточна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розрахована за період з 08 квітня 2019 року по 29 квітня 2020 року та визначена позивачем у заяві від 17.04.2020 (т.с. 2 а.с. 223-224), розмір якої складає 341393,18грн.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Манулову Н.Ю. (т.с. 1 а.с. 74).
Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 77-78) відкрито провадження у цій справі.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 у цій справі задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано накази від 27 березня 2019 року № 16-19/к-тр та від 08 квітня 2019 року за № 19-19/к-тр про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні №55 Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області та з посади лікаря-фтизіатра, прийнятого за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні №55 Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області та на посаді лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу.
Стягнуто з ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (код ЄРДПОУ 41713679) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2019 по 29.04.2020 в розмірі 340816,49 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.
Стягнуто з ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (код ЄРДПОУ 41713679) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму моральної шкоди в розмірі 15000,00 грн.
Стягнуто з ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (код ЄРДПОУ 41713679) на користь держави судовий збір в розмірі 3408,16 грн.
Стягнуто з ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» (код ЄРДПОУ 41713679) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 384,20 грн.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
На підставі п. п. 2, 4 ч.1 ст. 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Позивач, у тому числі в частині відмови у задоволенні позову, та третя особа із вищезазначеним рішення суду першої інстанції у цій справі погодились, останнє в апеляційному порядку не оскаржували.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в особі Філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в Запорізькій області у своїй апеляційній скарзі (т.с. 3 а.с. 63-66) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати повністю та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивача у цій справі відмовити повністю.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 08 липня 2020 року (головуючий суддя (суддя-доповідач) Бєлка В.Ю., судді-члени колегії: Кухар С.В., Онищенко Е.А., т.с. 3 а.с. 131-140) апеляційну скаргу відповідача ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в особі Філії ДУ «Центр охорони здоров'я ДКВС України» в Запорізькій області задоволено, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року у цій справі скасовано на прийнято постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 листопада 2021 року (т.с. 4 а.с. 5-11) в порядку часткового задоволення касаційної скарги позивача ОСОБА_1 (т.с. 3 а.с. 152-166), яку він в подальшому уточнив (т.с. 3 а.с. 190-207), вищезазначену постанову апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У грудні 2021 року дана справа надійшла до Запорізького апеляційного суду (т.с. 4 а.с. 12). В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 4 а.с. 13).
Ухвалою апеляційного суду справу прийнято до провадження та призначено до нового апеляційного розгляду (т.с. 4 а.с. 14), з урахуванням навантаження судді-доповідача та колегії суддів апеляційного суду (в Запорізькому апеляційному суді працює фактично 15 суддів, з яких 11 суддів складають судді судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 16 березня 2022 року, не відбувся та був відкладений через відпустку судді-доповідача (т.с. 4 а.с. 79, 89).
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15 червня 2022 року (головуючий суддя Бєлка В.Ю., судді Кухар С.В. та Онищенко Е.А. (т.с. 4 а.с. 87) заяву відповідача про роз'яснення рішення суду у цій справі (т.с. 4 а.с. 24-74) визнано неподаною та повернуто заявникові.
У зв'язку із зміною режиму роботи з 09.00 до 16.00 години Запорізького апеляційного суду у період воєнного стану в Україні (т.с. 4 а.с.90), розгляд цієї справи було перепризначено апеляційним судом з 06 липня 2022 року об 17.00 годині на 20 липня 2022 року об 15.00 годині (т.с. 4 а.с. 90-91).
В автоматизованому порядку суддею Дашковською А.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв'язку із тривалою відпусткою останньої (т.с. 4 а.с. 103-104).
Відповідач подав апеляційному суду через канцелярію письмові пояснення у цій справі (т.с. 4 а.с. 105-108).
У судовому засіданні 20 липня 2022 року апеляційним судом розпочато розгляд цієї справи по суті: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, у тому числі: позивача ОСОБА_1 , представника останнього - адвоката Ткаченко Н.С. (т.с. 4 а.с. 110-111), двох представників відповідача - адвоката Коноваленка О.Ю. (т.с. 4 а.с. 108-109) та керівника відповідача - ОСОБА_2 (т.с. 4 а.с. 112), а також ОСОБА_2 , як третю особу у цій справі, у розгляді справи оголошено перерву після роз'яснення апеляційним судом учасникам цієї справи в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України їх права надати (не надати) апеляційному суду при новому розгляді цієї справи додаткові докази у підтвердження своєї позиції (спростування позиції іншої сторони) з урахуванням вказівок касаційного суду у вищезазначеній постанові у цій справі, а також наслідки ненадання останніх: апеляційний суд буде розглядати дану справу за наявними у цій справі матеріалами та доказами, в порядку задоволення клопотань учасників цієї справи, які вважали за необхідне скористатись таким своїм правом.
Від відповідача через канцелярію надійшло клопотання про долучення до матеріалів цієї справи доказів (т.с. 4 а.с. 124-158).
Позивач через канцелярію подав апеляційному суду додаткові письмові пояснення у цій справі із додатками (т.с. 4 а.с. 161-170).
У дане судове засідання належним чином повідомлена апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (т.с. 4 а.с. 117) третя особа - начальник Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області Шульга О.П. не з'явився, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. Навпаки, подав апеляційному суду клопотання із додатком - копією наказу (т.с. 4 а.с. 159), в якому зазначав, що зайнятий у відрядженні у зв'язку із виконанням трудових обов'язків, тому просив розглядати дану справу без його участі.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: клопотання третьої особи задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю позивача ОСОБА_1 , представника останнього - адвоката Ткаченко Н.С. (т.с. 4 а.с. 110-111) та представника відповідача - адвоката Коноваленка О.Ю. (т.с. 4 а.с. 108-109).
Суддею-доповідачем Гончар М.С. раніше у судовому засіданні 20 липня 2022 року у цій справі було повідомлено, що її чоловік ОСОБА_3 , як суддя судової колегії з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду, визначав підсудність іншої справи (кримінального провадження) щодо ОСОБА_1 . Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, додаткові пояснення позивача ОСОБА_1 , представника останнього - адвоката Ткаченко Н.С. та представника відповідача - адвоката Коноваленка О.Ю , які у тому числі на запитання апеляційного суду визнали, що розмір середнього заробітку позивача відповідач у цій справі у суді першої інстанції не оспорюваві не оспорює зараз, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області у цій справі підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1).…змінити рішення (п.2).
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 376 ЦПК України підставами для …зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд, першої інстанції, правильно задовольняючи позов позивача у цій справі частково у вищезазначений спосіб, правильно керувався ст. 147-149 КЗпП України, ст.ст.4, 5, 10, 12, 13, 77, 78, 81, 141, 263, 264, 265, п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України.
Проте, разом із цим, мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні в редакції цієї постанови з таких підстав.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що наказом ДУ «ЦОЗ ДКВС України» від 06 серпня 2018 року за № 155/к-тр ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника Софіївської спеціалізованої лікарні № 55 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в Запорізькій області з 06 серпня 2018 року та лікаря-фтизіатра цієї ж установи за сумісництвом на 0,5 ставки (трудова книжка із записом відповідача про прийняття на роботу, копія т.с. 1 а.с. 20).
Вказівкою Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області від 26 лютого 2019 року № 37/1-790-вих.19, прийнятою за результатами перевірки додержання норм чинного законодавства медичними працівниками Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 Філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області, начальнику філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 25-28) рекомендовано вирішити питання про відповідність займаній посаді начальника Софіївської СТЛ № 55 ОСОБА_1 , оскільки за даними системи контролю доступу «Золоті ворота» позивач періодично протягом робочого часу був відсутній на своєму робочому місці, а іноді взагалі не виходив на роботу, а саме з 10 по 26 серпня 2018 року включно та з 09 по 15 січня 2019 року.
Наказом філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області від 27 лютого 2019 року за №16-19/ОД (т.с. 1 а.с. 12) призначено проведення службового розслідування за фактами виявлених порушень трудової дисципліни начальником Софіївської СТЛ № 55 ОСОБА_1 . Одночасно вирішено питання про відсторонення позивача від виконання своїх посадових обов'язків як начальника лікарні так і лікаря-фтизіатра за сумісництвом на 0,5 ставки.
Згідно з висновком службового розслідування від 26 березня 2019 року за фактом порушення трудової дисципліни начальником Софіївської СТЛ № 55 філії ДУ «ЦОЗ ДКВСК України» в Запорізькій області (т.с. 1 а.с. 31-34) комісія визнала прогулами дні відсутності позивача на робочому місці як на посаді начальника лікарні, так і за сумісництвом на посаді лікаря-фтизіатра. Комісія рекомендувала за фактом цих порушень звільнити позивача з займаних посад на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Періоди часу, протягом яких позивач був відсутній на роботі, підтверджується випискою з електронної системи пропуску на режимну територію.
Наказом філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області від 27 березня 2019 року за № 16-19/к-тр (т.с. 1 а.с. 91) ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Софіївської спеціалізованої лікарні № 55 філії Центру охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України в Запорізькій області та за сумісництвом на 0,5 ставки лікаря-фтизіатра цієї установи з підстав п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогули (в тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
ОСОБА_1 відповідно до копії листка непрацездатності серії АДЛ № 101016 в період з 26 березня 2019 року по 05 квітня 2019 року перебував на амбулаторному лікуванні (т.с. 1 а.с. 69).
Наказом філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області від 08 квітня 2019 року за № 19-19/ОД (т.с. 1 а.с. 92) внесено зміни до наказу № 16-19/к-тр від 27 березня 2019 року в частині зміни дати звільнення позивача та визнано останнім робочим днем ОСОБА_1 суботу 06 квітня 2019 року. Вказані зміни до трудової книжки позивача внесено не було.
В силу вимог ст. 417 ч. 1 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду…апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
При новому розгляді цієї справи апеляційний суд виходить із такого.
У ч. 6 ст. 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (ч. 1 ст. 147 КЗпП).
Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір у випадку здійснення працівником прогулу без поважних причин (п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 369/3017/18 зазначено, що «у п. 4 ст. 40 КЗпП України встановлено право роботодавця застосувати до працівника стягнення у вигляді звільнення як за скоєння одного прогулу, так і у разі, коли прогули мають тривалий характер. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника. Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати надані сторонами докази. Для звільнення працівника за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша, п'ята, шоста, сьома статті 81 ЦПК України).
У справі, що переглядається, на підтвердження факту порушення позивачем трудової дисципліни відповідач надав висновок службового розслідування від 26 березня 2019 року, за яким прогулами визнано дні невиходу ОСОБА_1 на роботу, а саме: з 10 по 26 серпня (включно) 2018 року та з 14 по 15 січня (включно) 2019 року. Факт невиходу позивача на роботу комісія встановила на підставі даних електронної системи контролю доступу «Золоті ворота» на території охороняємого об'єкта - Софіївської виправної колонії № 55.
Щодо доводів позивача про неможливість використання даних указаної системи при здійсненні обліку робочого часу працівників лікарні, апеляційним судом встановлено, що Софіївська спеціалізована туберкульозна лікарня № 55 є структурним підрозділом ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України», а отже перебуває у складі кримінально-виконавчої системи України. Ураховуючи, що лікарня, керівником якої був позивач, знаходиться на території Софіївської виправної колонії № 55, де встановлено спеціальний контрольно-пропускний режим, тому апеляційний суд при новому розгляді цієї справи дійшов висновку про обов'язок працівників лікарні дотримуватись установлених правил пропуску, які, зокрема, передбачають використання електронної системи «Золоті ворота».
Доводи позивача про те, що посадові обов'язки керівника лікарні (т.с. 1 а.с. 23-24) передбачають службову необхідність для вирішення робочих питань за межами робочого місця, що не свідчить про відсутність на роботі без поважних причин, апеляційний суд при новому розгляді цієї справи не приймає до уваги, оскільки підставою для звільнення позивача з роботи стала не тимчасова відсутність на робочому місці протягом робочого дня, а невихід на роботу взагалі в період з 10 по 26 серпня (включно) 2018 року та з 14 по 15 січня (включно) 2019 року.
При цьому, як встановлено апеляційним судом при новому розгляді цієї справи, доказів саме поважності причин відсутності на роботі протягом указаного проміжку часу позивач суду у цій справі не надав.
Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що застосування заходів дисциплінарного впливу обмежується строками, визначеними в статті 148 КЗпП України, за змістом якої дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Апеляційним судом при новому розгляді цієї справи встановлено, що позивача за прогули в період з 10 по 26 серпня (включно) 2018 року та з 14 по 15 січня (включно) 2019 року притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни у вигляді звільнення на підставі наказу від 27 березня 2019 року (т.с. 1 а.с.91) із змінами наказом від 08 квітня 2019 року в частині дати звільнення з урахуванням лікарняного (т.с. 1 а.с. 92).
Тобто, у справі, що переглядається, мав місце не безперервний (триваючий) прогул до моменту його виявлення роботодавцем, а конкретні періоди часу, в які позивач був відсутній на роботі, після чого він повертався до виконання службових обов'язків.
За таких обставин, відсутність позивача на робочому місці з 10 по 26 серпня 2018 року не може бути підставою для його звільнення згідно положень ст. 148 КЗпП України (Строк для застосування дисциплінарного стягнення), оскільки з моменту вчинення позивачем дисциплінарного проступку (прогулу) до його притягнення до дисциплінарної відповідальності минуло більше шести місяців.
Надаючи оцінку відсутності позивача на роботі протягом 14-15 січня 2019 року як підставі звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, апеляційним судом при новому розгляді цієї справи встановлено, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відбулося 27 березня 2019 року, тобто зі спливом місячного строку з моменту вчинення та виявлення дисциплінарного проступку.
При цьому, апеляційним судом при новому розгляді цієї справи також встановлено, що необґрунтованим є посилання у цій справі відповідача, як роботодавця, на його необізнаність про вчинений 14-15 січня 2019 року позивачем дисциплінарний проступок (прогул) до отримання вказівки прокурора 27 лютого 2019 року, враховуючи установлену апеляційним судом можливість здійснення ним, як роботодавцем, регулярного своєчасного контролю за обліком робочого часу позивача в електронній системі «Золоті ворота».
Так, апеляційним судом при новому апеляційному розгляді цієї справи було встановлено, що:
- ще 07 серпня 2018 року ОСОБА_1 було видано електронну перепустку для проходу через електронну пропускну систему «Золоті ворота» з записом в «Журналі видачі електронних ключів для системи контролю доступу «Золоті ворота» та ознайомлення правил проходження через електронну пропускну систему (вхід-вихід)» від 03.01.2018 року № 13/6;
- також, ОСОБА_1 було ознайомлено з Правилами перебування на території охороняємого об'єкту Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55) із записом в «Журналі проведення профілактичних бесід та інструктажів співробітників установи» від 03.01.2018 № 3/8 під особистий підпис;
- крім цього, Правила перебування на території охороняємого об'єкту розміщені на відповідних стендах при вході та в лікарні на території охороняємого об'єкту;
- у відповідності з номенклатурою справ Державної установи «Софіївська виправна колонія (№55)» № 1/1-18 за 2018 рік вищезазначені журнали, а саме: «Журнал видачі електронних ключів для системи контролю доступу «Золоті ворота» та ознайомлення правил проходження через електронну пропускну систему (вхід-вихід)» від 03.01.2018 №13/6 та «Журнал проведення профілактичних бесід та інструктажів співробітників установи» від 03.01.2018 № 3/8 після закриття та закінчення строку зберігання було знищено відповідно до вимог наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Переліку видів документів, що створюються під час діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, із зазначенням строків їх зберігання» № 1115?5 від 11.07.2014 (копії актів про знищення документів - т.с. 4 а.с. 129-134- можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача);
- додатковим підтвердженням ознайомлення ОСОБА_1 з Правилами перебування на території охороняємого об'єкту державної установи «Софіївська виправна колонія (№55) є відомість з відміткою про ознайомлення ОСОБА_1 25.09.2018 року з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, та зокрема Софіївської виправної колонії № 55 (т.с. 4 а.с. 157-158 - копія яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача).
Таким чином, апеляційним судом встановлено, що з боку позивача ОСОБА_1 дійсно мали місце прогули в період з 10 по 26 серпня (включно) 2018 року та з 14 по 15 січня (включно) 2019 року.
Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та стороною позивача ОСОБА_1 апеляційному суду при новому розгляді цієї справи не надані.
Хоча, апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача.
Оскільки, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Так, позивачем ОСОБА_1 апеляційному суду при новому розгляді цієї справи надані лише додаткові письмові пояснення (т.с. 4 а.с. 161-170), без будь-яких належних, допустимих (письмових) доказів (обстеження хворих у період прогулів із записами в їх медичні карти, накази про відрядження тощо) у спростування встановленої відповідачем, як роботодавцем, та апеляційним судом обставини відсутності його на роботі в період з 10 по 26 серпня (включно) 2018 року та з 14 по 15 січня (включно) 2019 року без поважних причин.
Крім того, в апеляційному суді у судовому засіданні 20 липня 2022 року третя особа у цій справі - начальник Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області Шульга О.П. (звукозапис судового засідання наявний у матеріалах цієї справи) зазначав, що він також працював лікарем фтизіатром за сумісництвом на 0,5 ставки в межах медичного закладу, в якому начальником був ОСОБА_1 , (що визнає останній - письмові пояснення позивача в апеляційному суді т.с. 4 а.с. 166) та у вказаний вище період прогулів ОСОБА_1 на роботі не бачив, останній був відсутній без поважних причин.
Це додатково підтверджує той факт, що відповідач, як роботодавець, мав можливість виявити та виявив одразу вчинення (вищезазначених прогулів) дисциплінарних проступків ОСОБА_1 , але чомусь до отримання вищевказаної вказівки прокурора 27 лютого 2019 року не вирішував питання про притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності за прогули, навіть, допускав заповнення Табелю робочого часу із відповідною позначкою про роботу позивача та виплату заробітної плати у період вищезазначених прогулів (т.с. 1 а.с. 37-38, 49-50).
Так, лише після звільнення позивача з роботи (27.03.2019 року із змінами від 08.04.2019 року) наказом № 32-19/к-тм від 15.04.2019 року Державної установи Філії «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області за підписом її начальника ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності:
- за недостатній контроль та порушення посадової інструкції щодо ведення Табелю обліку робочого часу Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області ОСОБА_4 , провідному фахівцю з кадрової роботи філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області було оголошено догану,
- за недостатній контроль та порушення вимог посадової інструкції щодо ведення Табелю обліку робочого часу Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області ОСОБА_5 , провідному фахівцю з бухгалтерського обліку та звітності філії ДУ «ЦОЗ ДКВС України» в Запорізькій області оголошено догану
(копії висновку службового розслідування від 15.04.2019 року та чинного наказу т.с. 4 а.с. 135 -137, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача).
Таким чином, помилковими, є висновки суду першої інстанції у цій справі про визнання незаконними та скасувати вищезазначених наказів № 16-19/к-тр 27 березня 2019 року (т.с. 1 а.с. 91) та від 08.04.2019 року за № 19-19/к-тр (зміна дати звільнення позивача з урахуванням лікарняного останнього т.с. 1 а.с. 92) про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Софіївської спеціалізованої туберкульозної лікарні № 55 філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області та з посади лікаря-фтизіатра, прийнятого за сумісництвом на 0,5 ставки в межах зазначеного медичного закладу з підстав відсутності вищезазначених прогулів з боку позивача ОСОБА_1 .
Останні є незаконними та підлягають скасуванню у цій справі з інших правових підстав - недотримання відповідачем, як роботодавцем, вимог ст. 148 КЗпП України для їх винесення, а саме: притягнення винного працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення поза межами передбаченого законом строку для цього.
Разом із тим, навіть, в разі визнання незаконними та скасування вищезазначених наказів відповідача з інших правових підстав, суд першої інстанції правильно вважав, що позивач підлягає поновленню на роботі із стягнення з відповідача на користь позивача відповідного середнього заробітку.
Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що визначений позивачем розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідачем у цій справі не спростовувався, що підтвердив представник відповідача в апеляційному суді при новому апеляційному розгляді цієї справи у даному судовому засіданні (ст. 82 ч. 1 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню).
При визначені розміру середнього заробітку позивача суд першої інстанції правильно виходив з його заробітної плати за два останні повні відпрацьовані місяці січень - лютий 2019 року (т.с. 1 а.с. 36) та встановив, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 дорівнює 1276,47 грн., період вимушеного прогулу становить з 08 квітня 2019 року по 29 квітня 2020 року (станом на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції у цій справі), з урахуванням кількості робочих днів у зазначеному періоді, середній заробіток, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з відповідача дорівнює 340816,49 грн. (розрахунок позивача т.с. 2 а.с. 223-224).
Крім того, Пленум Верховного Суду України в пункті 6 Постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив, що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
За п.2 ч.1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно з частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
У постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб; розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань, зазнаних позивачем та інших обставин.
Суд першої інстанції правильно вважав, що позивач за результатами незаконного його звільнення має право на стягнення з відповідача моральної шкоди у визначеному судом першої інстанції розмірі, який є обґрунтованим, доведеним, співмірним, та справедливим.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Крім того, судом першої інстанції правильно з додержанням вимог ст. 141 ч.1 ЦПК України, враховуючи звільнення позивача в силу вимог закону від сплати судового збору за частину позовних вимог у цій справі, було вирішено питання про судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
За таких обставин, в разі недотримання роботодавцем передбаченого ст. 148 КЗпП України строку для притягнення позивача, як винного працівника, до дисциплінарної відповідальності, апеляційний суд вважає правильним задоволення судом першої інстанції позову позивача у цій справі у вищезазначений спосіб частково, але з інших правових підстав.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області слід задовольнити частково, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року у цій справі слід змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редакції цієї постанови.
При цьому, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. 141 ЦПК України було вирішено питання про судові витрати, пов'язані із розглядом цієї справи судом першої інстанції.
Також, в разі лише часткового задоволення апеляційної скарги відповідача при вищевикладених обставинах, він не має права в порядку ст. 141 ч. ч. 1, 13 ЦПК України права на компенсацію у цій справі будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст.ст. 12, 81-82, 89, 367-368, 371 - 372, 374 - 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в особі Філії Державної установи «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2020 року у цій справі змінити, виклавши мотивувальну частину останнього в редакції цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 19.08.2022 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Дашковська А.В.Подліянова Г.С.