Номер провадження: 22-ц/813/6064/22
Справа № 523/23994/21
Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
19.08.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Суворовський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса),
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 січня 2022 року у складі судді Сувертак І.В.,
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1 на є племінницею померлої ОСОБА_2 , а померла ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_1 . Зазначений факт необхідно заявнику встановити для того, щоб оформити відповідні документи на спадщину, яка відкрилася після смерті тітки.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 05 січня 2022 року на підставі ч.4 ст. 315 ЦПК України у відкритті провадження відмовлено. Роз'яснено заявнику право на звернення до суду в порядку позовного провадження на загальних підставах.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_3 звернулася до суду про встановлення факту, який має юридичне значення, а саме факту родинних відносин між нею та померлою ОСОБА_2 , яка була її тіткою. Зазначене непорозуміння виникло у зв'язку з неправильним записом прізвища батька ОСОБА_3 , документи про народження батька та народження померлої тітки видавались на російській мові у 1941-1944 роках. ОСОБА_3 зазначила, що вказаний юридичний факт їй необхідний для оформлення спадщини на майно померлої тітки (квартиру площею 34,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), подавши до суду постанову приватного нотаріуса Гуляєвої Н.В. від 12.08.2021 у спадковій справі №16/2020, якою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з розбіжностями у прізвищі. Також надала висновок Суворовського РАЦС про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану щодо прізвища. У вказаній спадковій справі № 16/2020 окрім ОСОБА_3 немає жодних інших спадкоємців, які б подали заяву про прийняття спадщини. ОСОБА_3 подала до суду також нотаріально посвідчену заяву іншої тітки (родича) - ОСОБА_4 , яка не заперечувала проти прийняття спадщини ОСОБА_3 і не подавала заяву на спадщину. Тому, на думку апелянта відсутній спір про право, оскільки саме ОСОБА_3 як єдиний спадкоємець за законом подала заяву на прийняття спадщини, інші спадкоємці відсутні. Всі необхідні документи про це були подані до суду першої інстанції, також було подано клопотання про витребування матеріалів спадкової справи № 16/2020. У зв'язку з чим апелянт вважає, що ухвала суду про відмову у відкритті окремого провадження по справі за ч. 4 ст. 315 ЦПК України є неправомірною так як відсутній спір про право.
Учасники справи в судове засідання 02.08.2022 року не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у зв'язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19.08.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; установлення такого факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право.
Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.
Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, убачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; установлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі N 302/991/19.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 , відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з ненаданням документів підтверджуючих родинні відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як слідує зі змісту висновку про відмову у внесенні змін до актового запису цивільного стану, заявник зверталася до Суворовського районного у м. Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового стану запису про народження її батька та в задоволенні заяви відмовлено.
Причиною відсутності належних підтверджень того, що заявниця є племінницею спадкодавця є факт розбіжностей у прізвищі померлої та батька заявниці, які як стверджує заявник, були рідними братом та сестрою та мали одних батьків, що слугує перепоною для оформлення за заявницею права на спадщину.
Однак, суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 не з'ясував обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не навів жодних мотивів, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність спору про право, не встановив для яких цілей ОСОБА_1 необхідно встановлення факту родинних відносин, та не перевірив чи впливатиме встановлення даного факту на права та обов'язки інших осіб.
Крім того, посилаючись на наявність спору про право, що має розглядатися у порядку позовного провадження, суд не встановив та не зазначив між ким існує спір, оскільки існування спору про право має бути реальним, а не гіпотетичним.
Отже, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, на стадії відкриття провадження у справі є передчасним.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2018 року у справі N 336/709/18-ц (провадження N 61-39374св18); від 14 квітня 2021 року у справі N 205/2102/19 (провадження N 61-872св21).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими.
Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було передчасно постановлено оскаржувану ухвалу, з порушенням норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 05 січня 2022 року скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин направити до Суворовського районного суду м. Одеси для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 19.08.2022.
Головуючий:
Судді: