Номер провадження: 22-ц/813/5715/22
Справа № 501/3893/20
Головуючий у першій інстанції Тюмін Ю. О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
19.08.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 грудня 2021 року у складі судді Тюміна Ю.О.,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права сумісної власності на невідокремлену частину будинку з господарськими спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
20.12.2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок площею 23,1 кв.м., з господарчими спорудами літ. «Б» -літня кухня, - літ. «В» -сарай, літ. «Г.Д» -навіс, літ. «Е» - вбиральня, №1-3, І -дворові споруди та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110800000:04:009:0094.
Заява обґрунтована тим, що 23.09.2021 за допомогою приватної охорони відповідач зламав дверний замок в буд. АДРЕСА_1 , вигнав її з дітьми на вулицю, чим порушив їхнє право користування житлом. Вона разом з дітьми у вказаному будинку зареєстровані. ОСОБА_2 свавільно виселив її з дітьми з спірного житлового будинку. Вказані дії на думку позивача свідчать про те, що відповідач має на меті продати спірний будинок та земельну ділянку, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 21 грудня 2021 року заяву задоволено. Накладено арешт на житловий будинок з господарчими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який в цілому складається з літ. «А» житловий будинок площею 23,1 кв.м., з господарчими спорудами літ. «Б» -літня кухня, - літ. «В» -сарай, літ. «Г.Д» -навіс, літ. «Е» - вбиральня, №1-3, І -дворові споруди; земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110800000:04:009:0094.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду та винести нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі зазначив, що суд не врахував та не надав належної оцінки недоведеним позивачем ризикам невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення її позову. Не пересвідчившись у наведених позивачем доводах, належними доказами, суд лише за твердженнями позивача задовольнив заяву про забезпечення позову. ОСОБА_1 подавши заяву про забезпечення позову не навела жодного доводу щодо співмірності заявленого нею заходу забезпечення позову, на що суд не звернув увагу, та не надав належної оцінки, що є порушенням вимог ст. 151 ЦПК України. Крім того, суд не врахував положення ст.154 ЦПК України щодо зустрічного забезпечення, що також є процесуальним порушенням та підставою для скасування ухвали про накладення арешту. Враховуючи що в будинку проживає апелянт зі своєю сім'єю, будь-яких підстав суду вважати що предмет заявлених позовних вимог позивача про визнання спільної сумісної власності на Ѕ частину підлоги у кімнаті та балки перекриття стелі може бути знищеним є абсурдним та недоведеним позивачем. Крім того, суд, наклавши арешт на земельну ділянку не пересвідчився у тому, що позивач навіть не заявляє вимог щодо земельної ділянки. Тобто висновки суду про наявність підстав для накладення арешту є необґрунтованими та незаконними. Суд дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для накладення арешту та не навів будь-яких мотивів того, що накладення арешту на визначене майно може якимось чином істотно ускладнити чи зробити неможливим ефективний захист порушених прав позивача.
30.06.2022 ОСОБА_1 надала суду відзив на апеляційну скаргу та просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, посилаючись на те, що ухвалюючи рішення про накладання арешту, суд першої інстанції правильно визначив предмет спору, а саме матеріальне право на частину будинку з урахуванням того, що під час шлюбу, спірний будинок був поліпшений за рахунок коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2 по справам №501/318/17 та №501/1315/16-ц в судах визнав вимоги позивача ОСОБА_3 , отже визнаючи зазначені вимоги щодо спірного будинку, ОСОБА_2 ставить під ризик можливе виконання рішення суду по справі №501/3893/20, у разі якщо буде винесено на користь ОСОБА_1 . Вказувала про те, що апелянт використовує недійсне посвідчення інваліда.
11.08.2022 від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на дату засідання за межами Одеської області.
15.08.2022 від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Враховуючи, що матеріали справи містять необхідні докази для її вирішення, позивач свої доводи виклала у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснити її розгляд без участі сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 19.08.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Верховний Суд в постанові від 19.11.2020 у справі N 334/6521/19 навів наступний правовий висновок.
Забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому, загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом прав, що став предметом спору.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі N 753/22860/17 зазначено, що "умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача".
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є житловий будинок та земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, право власності на які наразі зареєстровані за відповідачем.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що між сторонами існує спір з приводу права власності на нерухоме майно і невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки відповідач, як власник спірного майна, має реальну можливість його відчужити.
Доводи апеляційної скарги, що підстави для накладення арешту не підтверджені належними доказами, не заслуговують на увагу, оскільки згідно процесуального закону умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення суду. А як вказувалося вище, відповідач, як єдиний власник спірних земельної ділянки, житлового будинку та земельної ділянки в будь-який час може розпорядитися цим спірним майном, а тому незадоволення заяви про забезпечення позову може призвести до того, що новий власник, який дійсно не позбавлений права розпорядження майном, має змогу реалізувати предмет спору і як наслідок з'явиться інший новий власник, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним ефективно захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягнути за собою неможливість виконання судового рішення. В свою чергу, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, відповідач не надав доказів негативних наслідків у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги, що відповідач не має наміру відчужувати спірне майно, не спростовують висновку суду про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.
Сукупність вищезазначених обставин та положень закону приводить до висновку, що суд першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 153 ЦПК України, мотивував своє судове рішення та дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майне, належне на праві власності відповідачу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 19.08.2022.
Головуючий:
Судді: