ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2022 року м. Київ № 640/12980/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за списком №2 періоди навчання, періоди проходження служби в рядах радянської армії, а також періоди роботи на пільговій посаді за списком №2 з 06.01.1984 по 30.01.1987, з 10.03.1987 по 02.10.1994 та з 03.10.1994 по 17.07.2002, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме - з 12.03.2021;
- зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», шляхом зарахування до пільгового стажу роботи за списком №2 періоди навчання, періоди проходження служби в рядах радянської армії, а також періоди роботи на пільговій посаді за списком №2 з 06.01.1984 по 30.01.1987, з 10.03.1987 по 02.10.1994 та з 03.10.1994 по 17.07.2002, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме - з 12.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він працював на посадах, які передбачені списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Позивач вважає, що ним були подані всі необхідні документи, що містили достовірну інформацію про періоди роботи, для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах. Однак відповідач своїм листом від 31.03.2021 протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах, з посиланням на недостатність такого стажу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі №640/12980/21 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для надання відзиву.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, та засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача. Свої заперечення проти позову ГУ ПФУ в м. Києві мотивувало тим, що згідно наданих позивачем документів про стаж (а саме: довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, диплом, пільгові документи) загальний страховий стаж позивача складав 26 років 7 місяців і 8 днів, та водночас пільговий стаж за списком №2 був відсутній. Останнє представник позивача пояснив тим, що до страхового стажу не було враховано період роботи з 10.03.1987 по 02.10.1994, період проходження військової служби з 17.11.1981 по 22.11.1983. Також до пільгового стажу за списком №2 не було враховано період з 14.01.2013 по 15.07.2013 з тієї причини, що пред'явлена позивачем пільгова довідка від 30.10.2018 №20 не відповідала встановленим вимогам. Таким чином, оскільки відсутній необхідний пільговий (7 років і 6 місяців) та страховий (28 років) стаж роботи, для призначення пенсії за віком на пільговий умовах за списком №2, то заява ОСОБА_1 від 12.03.2021 №2764 не підлягає задоволенню.
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
12.03.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача була прийнята відповідачем до розгляду разом із підтверджуючими документами, зокрема: трудовою книжкою серії НОМЕР_1 (дата заповнення 17.07.1981); довідкою Комунального підприємства «Куренівське Подільського району міста Києва» від 30.10.2018 вих. №20 щодо уточнення особливо та особливо важких умов праці для призначення пенсії за віком на пільгових умовах; військового квитка серії НОМЕР_2 ; диплому серії НОМЕР_3 .
За результатами розгляду цієї заяви позивача (вх. №2764 від 12.03.2021) по суті ГУ ПФУ у в м. Києві з посиланням на норми п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, Порядок ведення трудових книжок на підприємствах в установах та організаціях, що затверджений постановою Державного комітету СРСР праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, прийняв рішення (протокол від 17.03.2021 №262540005475) про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах (список №2) з 12.03.2021. Свої мотиви та висновки відповідач навів у листі від 31.03.2021 вих. №2600-0303-8/54543, а саме: «Згідно наданих документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, диплом, пільгові документи) Ваш загальний страховий стаж складає 26 років 7 місяців 8 днів, а натомість пільговий стаж за списком №2 - відсутній.
До страхового стажу не враховано період роботи (згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 ) з 10.03.1987 по 02.10.1994 - на печатці, якою засвідчений запис про звільнення, не проглядається повна назва підприємства (на печатці відсутня назва підприємства після перейменування 01.06.1992), період проходження військової служби (згідно військового квитка серії НОМЕР_2 ) з 17.11.1981 по 22.11.1983 - бо не проглядається фактична дата народження (рік).
До пільгового стажу за списком №2 не враховано період з 14.01.2013 по 15.07.2013 - пільгова довідка від 30.10.2018 №20 не відповідає вимогам Порядку (додаток №5), а саме відсутній кутовий штамп, довідка не завірена підписом керівника та головного бухгалтера, відсутні стверджуючі документи для пільгового скорочення пільгового віку.
Оскільки відсутній необхідний пільговий (7 років 6 місяців) та страховий (28 років) стаж роботи, у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно заяви від 12.03.2021 №2764 Вам відмовлено.».
Не погоджуючись із законністю такої позиції органу Пенсійного фонду України, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси на призначення пенсії порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Розглядаючи справи по суті, суд виходив за наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон №1788-XII) у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема:
- працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема:
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;
- працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
При цьому, за відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема:
з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Так, зі змісту матеріалів особової справи, копія якої наявна у матеріалах справи, під час розрахунку належної позивачу пенсії зараховано страховий стаж в обсязі 26 років 7 місяців і 8 днів (з них трудовий стаж за період до 01.01.2004 - 15 років 1 місяць і 19 днів, страховий стаж за період після 01.01.2004 року - 11 років 5 місяців і 19 днів).
Позивач вважає, що оскільки він на момент звернення до відповідача досяг віку 57 років та працював у різні періоди на посадах зі шкідливими умовами праці («підземного горно монтажника», «монтажника залізобетонних конструкці» та «електрогазозварювальника»), то для призначення пенсії на пільгових умовах його пільговий стаж мав становити лише 7 років та 6 місяців.
Так, за змістом записів вчинених у трудовій книжці позивача, останній у період з 06.01.1984 по 30.01.1987 працював на посаді «підземного горно-монтажника 3-го розряду» (працедавець - Іллічівське шахтобуд-монтажне управління), у період з 10.03.1987 по 02.10.1994 працював на посаді «монтажника залізобетонних конструкцій (3-го, 4-го та 5-го розряду), у періоди з 03.10.1994 по 17.07.2002 в з 09.12.2002 по 20.06.2003 працював на посаді «електрогазозварювальника 5-го розряду». Крім того, у періоди з 19.07.2002 по 24.09.2002, з 01.10.2002 по 06.12.2002 позивач працював на посаді «плиточник», у період з 01.07.2003 по 11.09.2003 - на посаді «газоелектрозварювальник», у період з 01.01.2005 по 14.08.2009 - на посаді «технічного робітника», у період з 14.01.2013 по 15.07.2013- на посаді «електрогазозварювальник», у період з 22.07.2013 по 30.04.2014, з 01.09.2014 по 30.04.2015 та з 31.01.2015 та надалі - на посаді «слюсар-сантехнік».
Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
У контексті з наведеним суд враховує, що позивач працював на посадах, які передбачені відповідними розділами та підрозділами:
- Списку №1 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» (підрозд. 1 розд. 1). А саме підрозд 1 роздл І вказаного Списку №1 передбачено, що до професій (посад) на підземних роботах, роботах зі шкідливими умовами праці відносяться всі робочі, які зайняті повний робочий день на будівництві шахт;
- Списку №2 виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на державну пенсію на пільгових умовах та в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій та посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах» ((п. «а» абз. 14 розд. XXIX), - а саме посада «монтажник з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій» на будівництві будівель і споруд;
- Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів РССР від 26.01.1991 №10 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення» (підрозд. 2290000а-14612 розд. XXVI) - а саме посада «монтажник з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій» на будівництві, реконструкції, технічне переобладнання, реставрації та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів;
- Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (підрозд. 2290000а-14612 розд. XXVII; підрозд. 23200000-19756 розд. XXXIII);
- Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (п. 33 розд. ХХХІІІ), а саме посади «газозварники», «електрогазозварники, зайняті різанням та ручним зварюванням».
Суд встановив, що за даними трудової книжки загальний пільговий стаж позивача на роботах за списком №1 і №2 становив більше 12 років і 6 місяців, а загальний страховий стаж - більше 28 років.
Ознайомившись зі змістом листа відповідача від 31.03.2021 №2600-0303-8/54543 суд встановив, що орган Пенсійного фонду України не зарахував до страхового стажу позивача період перебування позивача на військовій службі в радянській армії (період з 17.11.1981 по 22.11.1983) та період роботи з 10.03.1987 по 02.10.1994 і з 14.01.2013 по 15.07.2013 на посадах «монтажник з монтажу сталевих і залізобетонних конструкцій» і «електрогазозварник», а тому дійшов висновку про відсутність у позивача необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах страхового (28 років) і пільгового стажу (7 років і 6 місяців).
Дослідивши наявні у справі матеріали та надаючи правову оцінку мотивам відповідача для відмови у прийнятті рішення про призначення позивачу пенсії зап віком на пільгових умовах суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 39 Кодексу законів про працю України та згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п. 4.1 зазначеної Інструкції (яка діяла станом на 28.03.1993), при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, що бцли внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктами 2.2 - 2.4 чинної Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, визначено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Таким чином, нормою п. 1 Порядку №637 чітко визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. І лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З тексту наявної у матеріалах справи копії трудової книжки позивача суд встановив, що останній згідно внесеного до неї запису за порядковим номером 4 у період з 17.11.1981 по 22.11.1983 проходив військову службу у лавах радянської армії. Аналогічні відомості зафіксовані у військовому квитку позивача серії НОМЕР_2 .
Крім того, за змістом долученої позивачем до матеріалів позову копії довідки Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату від 16.03.2021 за №всз/52 підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проходив військову службу упродовж зазначеного вище періоду.
У силу норм ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби.
Також, ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок i військову службу» та ст. 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час проходження військової служби зараховується громадянам до загального трудового стажу, до стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено право на пільгове пенсійне забезпечення особам, які мають на день введення в дію цього Закону (на 1 січня 1992 року) стаж на роботах, що давали право на пенсію на пільгових умовах.
Згідно з п. 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972, при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах, служба в військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВС, НКДБ, МДБ, Комітету державної безпеки СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік, служба в органах міліції прирівнюється за вибором особи, яка звертається за пенсією, до роботи, яка передувала службі чи безпосередньо слідувала за нею. При цьому, зазначені періоди враховуються в розмірі, який не перевищує наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах чи пільгових розмірах.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що документально підтверджений період проходження позивачем військової служби в складі Збройних Сил СРСР мав бути врахований відповідачем при обчисленні страхового та пільгового стажу для призначення пенсії за віком.
Дослідивши та проаналізувавши зміст записів внесених до трудової книжки позивача за період з 10.03.1987 по 02.10.1994 суд дійшов висновку про вчинення таких у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку введення трудових книжок. Протилежного відповідачем в ході розгляду даної справи суду доведено не було.
Що стосується правомірності позиції відповідача в частині не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи позивача трудового стажу на посаді «електрогазозварника» в Комунальному підприємстві «Куренівське» (перейменованого в подальшому на Комунальне підприємство «Куренівське Подільського району міста Києва», суд зазначає наступне.
За змістом листа від 31.03.2021 №2600-0303-8/54543 єдиною підставою для не зарахування трудового стажу за період з 14.01.2013 по 15.07.2013 (записи в трудовій книжці за порядковими номерами 24, 25 і 26) було те, що подана разом із пакетом документів для призначення пенсії довідка Комунального підприємства «Куренівське Подільського району міста Києва» від 30.10.2018№20 не відповідає додатку №5 до Порядку №637 (а саме вказана довідка не місила кутового штампу та була незавірена підписом керівника та головного бухгалтера) .
Відповідно до п. 1, 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документами про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Форма довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджена в додатку 5 до цього Порядку. Зокрема, довідка містить штамп підприємства та має бути підписана керівником і бухгалтером підприємства, зі скріпленням таких підписів печаткою підприємства.
Аналізуючи зміст положень п. 1 і 3 Порядку №637 суд дійшов висновку, що необхідність у поданні до органу Пенсійного фонду України довідки за формою, затвердженою додатком 5 до Порядку №637, виникає лише у випадку в особи трудової книжки або відповідних записів у ній про відповідний трудовий стаж. В даному випадку відповідач не зазначив у листі від 31.03.2021 проте, що у поданій позивачем разом із заявою від 12.03.2021 трудовій книжці були відсутні необхідні записи про пільговий стаж.
Що стосується довідки Комунальне підприємство «Куренівське Подільського району міста Києва» від 30.10.2018 за №20, то остання містила уточнюючі відомості щодо особливо шкідливих та особливо важких умов праці позивача, що вже зафіксовані у трудовій книжці. А тому як наслідок оформлення такої довідки без урахування всіх вимог довідки за формою додатку 5 Порядку №637 не позбавляє позивача на право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подана ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії за віком трудова книжка містить достатні та дійсні записи про пільговий та загальний трудовий стаж позивача. Протилежного суду відповідачем під час розгляду справи не було доведено.
Так, загальний страховий стаж позивача станом на дату подання заяви відповідачу про призначення пенсії відповідно до наявних документів складав не менше 28 років, у тому числі більше 12 років і 6 місяців пільгового стажу за списком № 1 і №2. Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позивач має достатній трудовий стаж для призначення йому пенсії на пільгових умовах.
Поряд з цим, проаналізувавши зміст оспорюваного рішення відповідача від 17.03.2021 №262540005475 (мотиви якого наведені в листі від 31.03.2021) суд встановив, що воно не відповідає загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме в частині обгрунтованості та вмотивованості. Так, у тексті цього рішення не наведенні конкретні підстави його прийняття, а також переконливі та зрозумілі мотиви, якими керувався суб'єкт владних повноважень при відмові у задоволенні заяви позивача (зокрема, яких саме документів не було подано позивачем на підтвердження достатнього страхового і пільгового стажу).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не обґрунтував наявність підстав для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах починаючи з 12.03.2021, у зв'язку з чим відмова є такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а відтак є протиправною.
Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. При цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У силу приписів норм ч. 1 - 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У такому випадку суд також може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За наслідками розгляду даної справи, з метою належного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, виходячи із п. 2, 6 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2021 №262540005475 про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах та водночас зобов'язання призначити позивачу відповідну пенсію за віком, з урахуванням викладених у даному рішенні суду висновків.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 07.05.2020 №0.0.2111857440.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог на користь останнього підлягають присудженню судові витрати у повному розмірі обсязі.
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.03.2021 №262540005475 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
В ігшій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок