03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13037/20
провадження № 61-7005ск22
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірною, протиправною, незаконною бездіяльністю органів державної влади,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із вказаним позовом, який мотивував тим, що він веде боротьбу по справі вбивства свого брата-близнюка. При наявності доказів вбивства ОСОБА_2 його сином та колишньою дружиною кримінальне провадження з умислом саботувалося службовими особами поліції, СБУ та ГПУ. Вказує, що безкінечні суперечки з правоохоронними органами, які спочатку не вносили відомості до ЄРДР за заявами позивача про злочини № 836, № 837, № 835, № 805, № 804 і № 806, а надалі і не виконували рішення судів, що стосується зобов'язань внести такі відомості, завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 360 000,00 грн. А також матеріальні витрати у сумі 6 000,00 грн, понесені на виготовлення ксерокопій документів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково, стягнено з ДКС України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року - без змін.
25 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року всправі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірною, протиправною, незаконною бездіяльністю органів державної влади.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Тобто, пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України не передбачено право для сторони у справі або іншої відповідної особи на оскарження в касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про відвід колегії суддів, а тому ухвала Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Таким чином, відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року не підлягає касаційному оскарженню, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року всправі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірною, протиправною, незаконною бездіяльністю органів державної влади.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук