03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/13037/20
провадження № 61-7005ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірної, протиправної, незаконної бездіяльності органів державної влади,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із вказаним позовом, який мотивував тим, що він веде боротьбу по справі вбивства свого брата-близнюка. При наявності доказів вбивства ОСОБА_2 його сином та колишньою дружиною кримінальне провадження з умислом саботувалося службовими особами поліції, СБУ та ГПУ. Вказує, що безкінечні суперечки з правоохоронними органами, які спочатку не вносили відомості до ЄРДР за заявами позивача про злочини № 836, № 837, № 835, № 805, № 804 і № 806, а надалі і не виконували рішення судів про зобов'язання внести такі відомості, завдали йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 360 000,00 грн, а також матеріальні витрати у сумі 6 000,00 грн, понесені на виготовлення ксерокопій документів.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково, стягнено з ДКС України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 6 000,00 грн моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі суддів Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року - без змін.
25 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року, постанову Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірною, протиправною, незаконною бездіяльністю органів державної влади.
Дослідивши касаційну скаргу ОСОБА_1 , Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, з огляду на таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Згідно з пунктами 1, 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову в справах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується, а ціна позову у справах, у яких заявлено кілька самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог.
Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову є стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірної, протиправної, незаконної бездіяльності органів державної влади у загальному розмірі 366 000,00 грн.
Ціна позову в даній справі складає 366 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2022 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00*250=620 250,00 грн).
Отже, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України рішення судів попередніх інстанцій в даній справі не підлягають касаційному оскарженню.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Разом із цим, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зазначене відповідає Рекомендації № R (95) Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
З урахуванням указаного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Державної казначейської служби України про стягнення моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок неправомірної, протиправної, незаконної бездіяльності органів державної влади.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук