вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"09" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/156/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи за позовом Керівника Здолбунівської окружної прокуратури (35705, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Княгині Ольги, 36) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845)
до Фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 252107 грн. 96 коп.
В судовому засіданні приймали участь:
від позивача: Охман Н.П;
від відповідача: Михайлов В.О.;
від органу прокуратури: Котяй І.В.
Керівник Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича про стягнення 252 107,96 грн..
Даний позов обгрунтовує наступним. Посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку від 01.04.2021 № 013639, у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м. Галич, А/Д Н-09-338км, Мукачево-Львів, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .. У пред'явленій водієм ОСОБА_1 товарно-транспортній накладній на перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) серія НОМЕР_4 від 31.03.2021 автомобільним перевізником вказаний ОСОБА_2 ..
За результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно ОСОБА_2 , який зазначений перевізником у товарно-транспортній накладній серія ЖТЕ №653289 від 31.03.2021, складено довідку № 0009282 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.04.2021, акт № 0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2021, якими зафіксовано порушення надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_3 нормативних вагових параметрів.
В зв'язку із цим, Позивач провів Відповідачу розрахунок оплати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №18 від 01.04.2021, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 7726,50 євро, що еквівалентно 252 107,96 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.04.2021.
У зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 від підпису про отримання документів, що складались під час проведення перевірки, їх примірники для ознайомлення та виконання надіслано перевізнику ФОП Романюку В.Л. рекомендованими листами № 24877/25/24-21 від 06.04.2021 за адресою: АДРЕСА_2 та №990009/25/24-21 від 24.11.2021 за адресою: АДРЕСА_3 .
В той же час прокурор зазначає, що за даними Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідач ФОП Романюк В.Л. у визначений вище термін кошти у сумі 252107,96 грн., що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.04.2021 еквівалентно 7726,50 евро, добровільно не сплатив.
Ухвалою суду від 03.03.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в яких просить розглядати справу у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 05.04.2022 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням та призначено його проведення на "03" травня 2022 року.
25.04.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому проти позову заперечує, посилаючись при цьому на наступне.
Згідно товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року вантажовідправником зазначено ДП «Словечанське лісове господарство», вантажоодержувачем - ТОВ «Свиспан Лімітед», перевізником з невідомих причин вказано ОСОБА_2 .
Власником транспортного засобу - вантажного автомобіля марки Renault Magnum- 500, д.н.з НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_5 від 02.11.2016 року), власником причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 є також ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_7 від 23.01.2021 року).
ОСОБА_2 чи ФОП ОСОБА_2 не є користувачем або орендарем вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_2 та причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 .
В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до ч.І, 2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють, господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається зі змісту ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року перевізником вказано ОСОБА_2 як фізична особа.
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує праве особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
«Фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий та правовий статус і ця відмінність полягає саме у тих правовідносинах, в яких приймає участь така фізична особа та використовується майно.
Таким чином відповідач вважає, що фізична особа - ОСОБА_2 , який зазначений у ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року не є суб'єктом господарювання у вказаних правовідносинах, а також не є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Пре автомобільний транспорт». При цьому зазначає, що відмітка у товарно-транспортній накладній про перевезення вантажу автомобільним перевізником - ОСОБА_2 , з огляду на встановлені обставини, не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Крім цього вказує, що начальником Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами габаритно-вагового контролю, який проводився 01.04.2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м.Галич, а/д Н-09-338 км, Мукачево-Львів, у якому проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_2 та причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 було винесено відносно саме ФОП Романюка В.Л. (а не фізичної особи ОСОБА_2 ) постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021 року за порушення ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, а бо документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21 за позовом фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, згідно з яким, серед іншого, скасовано постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021 року, що встановлювала порушення ФОП Романюком В.Л. вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
02.05.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив, в якій заявлені вимоги підтримує повністю. При цьому зазначає, що Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець та займається господарською діяльністю у сфері вантажного автомобільного транспорту (КВБД-2010: Клас 49.41 Вантажний автомобільний транспорт: включає усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом), що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, у пред'явленій водієм товарно-транспортній накладній на перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) серія ЖТЕ №653289 від 31.03.2021, при проведенні габаритно-вагового контролю посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртансбезпеки, автомобільним перевізником вказаний відповідач - ОСОБА_2 , при цьому, оскаржуючи постанову про застосування до ОСОБА_2 адміністративно-господарського штрафу до Рівненського окружного адміністративного суду (справа №460/14559/21), ОСОБА_2 не вказував про те, що є неналежною особою, яку незаконно притягнуто, оскільки не є перевізником, а оскаржував її в статусі перевізника, тобто особою яка здійснювала перевезення. Отже вважає, що Відповідач є автомобільним перевізником та здійснює на законних підставах користування вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_3 , право власності на які зареєстровано на дружину - ОСОБА_3 .
Прокурор зазначає, що вказане ним також підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів NAP/8531635 на вантажний автомобіль марки RENAULT MAGNUM. - 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який оформлено на ім'я Відповідача ОСОБА_2 (строк дії з 28.11.2020 до 27.11.2021), що був пред'явлений водієм ОСОБА_1 при проведенні перевірки.
06.05.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує повністю проти наведеного відповідачем у відзиві заперечує з тих же мотивів, що і прокуратура. Крім цього вказує наступне.
Згідно ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Водночас норми Закону України «Про автомобільний транспорт» не ототожнюють поняття «власник транспортного засобу» та автомобільний перевізник», оскільки власник автомобіля за певних умов може бути автомобільним перевізником, проте у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не власник, відповідальність за Законом останній не несе.
Також зазначає, що форма товарно-транспортної накладної при перевезені деревини автомобільним транспортом була затверджена Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.11.2013 № 961/707 (чинним на момент перевірки). Згідно форми ТТН-Ліс немає вимоги, щодо зазначення статусу суб'єкта господарювання (ФОП) в графі «перевізник».
Ухвалою суду від 03.05.2022 року відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 24.05.2022 року. 23.05.2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він підтримує позицію, викладену ним у відзиві на позов.
Ухвалою суду від 24 травня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Також 15.07.2022 року представник Уктрансбезпеки надав суду додаткові докази, а саме копії листа ТОВ "Свиспан Лімітед", Договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №4/п-21 від 02.01.2021 року, Акт здачі приймання робіт (надання послуг) від 30.04.2021 №186 з зазначенням причин неможливості їх неподання у підготовчому засіданні.
Під час розгляду справи по суті представники прокуратури та Укртрансбезпеки позовні вимоги підтримали, натомість представник відповідача проти їх задоволення заперечив.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
01.04.2021 посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до направлення на перевірку від 01.04.2021 № 013639, у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м. Галич, А/Д Н-09-338км, Мукачево-Львів, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 .. У пред'явленій водієм ОСОБА_1 товарно-транспортній накладній на перевезення деревини автомобільним транспортом (ТТН - ліс) серія НОМЕР_4 від 31.03.2021 автомобільним перевізником вказаний відповідач - ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відносно ОСОБА_2 , який зазначений перевізником у товарно-транспортій накладній серія ЖТЕ №653289 від 31.03.2021, складено довідку №0009282 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.04.2021, акт №0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 01.04.2021, якими зафіксовано порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг із перевезення вантажу із перевищенням транспортним засобом - вантажним автомобілем марки RENAULT MAGNUM - 500, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з причепом марки HUMBAUR, модель YSA 2006, реєстраційний номер НОМЕР_3 нормативних вагових параметрів.
Так, фактична повна маса транспортного засобу становить 53,150 т при допустимій - 40 т; нормативно допустиме осьове навантаження становить 11; 11; 22 т, а фактичне-7,100; 14,450; 31,600 т. При цьому, перевезення здійснювалося без оформлення дозволу, що дає право на рух автомобільними дорогами України.
До акту №0011386 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів проведений розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №18 від 01.04.2021, згідно з яким за перевищення нормативних параметрів нараховано до сплати 7726,50 евро, що еквівалентно 252107,96 грн. відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України станом на 01.04.2021.
При цьому у всіх вищевказаних документах посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки вказано, що автомобільним перевізником є ОСОБА_2 , тобто як фізична особа.
В той же час Керівником Здолбунівської окружної прокуратури, як відповідачем у позовній заяві вказано Фізичну особу-підприємця Романюка Віталія Леонідовича і за твердженнями прокурора та Укртрансбезпеки саме останнього у даному випадку слід вважати перевізником, і, відповідно, відповідальним за перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
З доводами прокурора, які викладені у позовній заяві, суд не погоджується з наступних підстав.
31 березня 2021 року з території складу №2 Листвинського лісництва ДП «Словечанське лісове господарство» було відвантажено для перевезення до м.Надвірна, Івано-Франківської області для ТОВ «Свиспан Лімітед» деревину дров'яну ПВ породи сосна об'ємом 43,4680 куб.м.
Завантаження вантажу відбувалося на вантажний автомобіль марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_2 , з причепом марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що підтверджується товарно-транспортною накладною при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН- ліс) серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року.
Згідно товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом (ТТН-ліс) серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року вантажовідправником зазначено ДП «Словечанське лісове господарство», вантажоодержувачем - ТОВ «Свиспан Лімітед», перевізником вказано ОСОБА_2 , водій ОСОБА_1 .. При цьому у накладній вказано, що вантаж прийняв до перевезення водій і не вказано на підставі чого ОСОБА_2 є перевізником.
Судом встановлено, що власником транспортного засобу - вантажного автомобіля марки Renault Magnum- 500, д.н.з НОМЕР_2 є ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_5 від 02.11.2016 року), власником напівпричепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 є також ОСОБА_3 (свідоцтво НОМЕР_7 від 23.01.2021 року).
Крім того представник відповідача надав суду копію Договору оренди транспортних засобів від 04 січня 2021 року укладеного між ФОП Романюк Світланою Олександрівною, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДДТ Полісся", як Орендарем за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування транспортні засоби, зазначені у п.1.2 Договору, зокрема, вантажний автомобіль марки Renault Magnum- 500, д.н.з НОМЕР_2 , напівпричеп марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 . Строк дії вказаного Договору до 31 грудня 2022 року. За Актом приймання-передачі предмету оренди від 04 січня 2021 року ФОП Романюк Світлана Олександрівна надала, а ТОВ "ДДТ Полісся" прийняло у строкове платне користування вищевказані транспортні засоби.
Відтак суд констатує, що ні прокуратурою, ні позивачем не доведено, що ОСОБА_2 чи фізична особа-підприємець Романюк Віталій Леонідович є користувачем або орендарем вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_2 та причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 .
В розумінні статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до ч. І ст. 909 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (ч. 1 ст. 33 Закону України Про автомобільний транспорт).
Відповідно до ч.І, 2 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють, господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Як вбачається зі змісту ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року перевізником вказано Романюк В.Л., тобто як фізична особа.
Статус фізичної особи - підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
«Фізична особа-підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий та правовий статус і ця відмінність полягає саме у тих правовідносинах, в яких приймає участь така фізична особа та використовується майно.
Відповідний правовий висновок сформульовано у постанові КАС ВС від 26 березня 2020 року в рамках справи № 803/979/16.
Попередньо, 03 квітня2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №753/16525/16-ц визначила співвідношення понять фізичної особи та фізичної особи - підприємця та їх правового статусу.
Таким чином, фізична особа - Романюк В.Л., який зазначений у ТТН-ліс серії ЖТЕ №653289 від 31.03.2021 року не є суб'єктом господарювання у вказаних правовідносинах, а також не є автомобільний перевізником в розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
При цьому, відмітка у товарно-транспортній накладній про перевезення вантажу автомобільним перевізником - ОСОБА_2 , з огляду на встановлені обставини, не може бути достатньою підставою для покладення на відповідача - фізичну особу-підприємця Романюка Віталія Леонідовича обов'язку відшкодувати плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Крім вищенаведеного, суд зазначає, що відповідно до п. 27 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, а не осіб, які зазначені у перевізних документах, як перевізник.
Крім цього слід зазначити, що начальником Поліського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за результатами габаритно-вагового контролю, який проводився 01.04.2021 року посадовими особами Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у місці розташування пункту габаритно-вагового контролю м.Галич, а/д Н-09-338 км, Мукачево-Львів, у якому проводився габаритно-ваговий контроль транспортного засобу вантажного автомобіля марки Renault Magnum-500, д.н.з НОМЕР_2 та причепу марки Humbaur модель YSA 2006, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням Симончука Л.І. було винесено відносно саме ФОП Романюка В.Л. (а не фізичної особи Романюка В.Л.) постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021 року за порушення ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто за відсутності дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними органами, або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21 за позовом фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій, серед іншого, скасовано постанову про застосування адміністративного-господарського штрафу №238696 від 11.05.2021 року, що встановлювала порушення ФОП Романюком В.Л. вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Аналогічними обставинами прокурор доводить факт порушень відповідачем вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що спростовується висновками Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 року у справі №460/14559/21, яке набрало законної сили 22.01.2022 року.
В силу вимог ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт", який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Частиною 7 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року N 103 (далі Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 5, 27 п. 5 Положення визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Згідно п. З Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року N 1567 (далі Порядок N 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
З наведених положень вбачається, що Укртрансбезпека та її територіальні органи, виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Частиною 12 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", що кореспондується з п. 2 Порядку N 1567, встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України (ч. 17 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт").
Відповідно до абз. З п. 4 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
У відповідності до п. 15 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 16 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Пунктом 21 Порядку N 1567 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за встановленою формою. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
Згідно абз. 2 п. 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року N 422 (далі Порядок N 422) водій транспортного засобу зобов'язаний надавати на час перевірки посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.
Відповідно до п. 5 Порядку N 422 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) у разі коли під час проведення перевірки виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, складається акт та/або протокол про адміністративне правопорушення.
У разі виявлення порушень правил перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів посадові особи складають акти за встановленою формою та повідомляють відповідний підрозділ Національної поліції про такі порушення (п. 6 Порядку N 422 в редакції чинній на час здійснення перевірки).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції чинній на час здійснення перевірки) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що наведений в додатку до постанови, відповідно до якого (в редакції чинній на час здійснення перевірки):
1. Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений вустановленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
2. Крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням вагових або габаритних параметрів - дозвіл на участь у дорожньому пусі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції.
Згідно з ст. 33 Закону України "Про автомобільні дороги" рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року N 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідно до г. 2, 3 Правил (в редакції чинній на час здійснення перевірки) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306; транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з п. 4 Правил (в редакції чинній на час здійснення перевірки) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб (п. 25 Правил в редакції чинній на час здійснення перевірки).
У відповідності до ч. 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" від 27.06.2007 N 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок N 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 рокуN 1306 (в редакції чинній станом на час здійснення перевірки) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 1 1 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється оух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до підпункту 4 п. 2 Порядку N 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. З Порядку N 879).
Відповідно до п. 15 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
У відповідності до п. 21 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 22 Порядку N 879 (в редакції чинній на час здійснення перевірки) визначено, що у разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з п. 27 Порядку N 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.
Зміст і призначення закріпленої у Порядку N 879 плати за проїзд великоваговим транспортним засобом полягає насамперед у відшкодуванні матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Пунктом 28 Порядку N 879 визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.
Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Fr - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра (п. 30 Порядку № 879).
Відповідно до п. 31-1 Порядку N 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмір . У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник.
У розділі 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363. перевізником визначено фізичну або юридичну особу - суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами. (стаття 7 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 2 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст, 217 Господарського кодексу України).
У відповідності до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ч. 2, З ст. 225 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.
Пунктом 37 Порядку N 879 передбачено, що учасники відносин у сфері габаритно- вагового контролю несуть відповідальність згідно із законодавством.
Аналогічний висновок у подібних правовідносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 926/16/19. від 12.02.2020 у справі N917/210/19.
За обставин, які наведені вище, транспортний засіб з причепом на момент перевірки не перебував в користуванні або оренді відповідача, і як наслідок він не був перевізником в розумінні розділу 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 на час перевірки.
Доказів, які б підтверджували, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу та виявлення факту перевищення вагових обмежень на такому транспортному засобі без відповідного дозволу, відповідач у справі використовував належний йому транспортний засіб та був перевізником, зокрема, дорожній лист, який на момент здійснення перевірки, у відповідності до Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207, є обов'язковим документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення як на договірних умовах так і для власних потреб, прокурор та позивач суду не надали.
Більше того, факт порушень відповідачем вимог ч.4 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» спростовується висновками рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22. 2.2021 року у справі №460/14559/21, яке набрало законної сили 22.01.2022 року.
Посилання представника позивача на те, що в даному випадку саме відповідач зобов'язаний сплачувати кошти за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, так як між останнім, як перевізником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свиспан Лімітед", як замовником укладено Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №4/п-21 від 02.01.2021 року та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №186 від 30.04.2021 року, є безпідставним з огляду на наступне.
Як уже зазначалося вище саме Укртрансбезпека та її територіальні органи, виконують функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховують відповідну плату за перевищення вагових або габаритних параметрів транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Отже підставою для внесення перевізником коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є саме правові акти індивідуальної дії, які складені посадовими особами Укртансбезпеки за результатами проведення габаритно-вагового контроль транспортного засобу, як то довідка про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, тощо.
Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом та Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) не є правовими актами індивідуальної дії, складеними посадовими особами Укртансбезпеки, і, відповідно, самі по собі не є підтвердженням вчинення перевізником правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху і не можуть бути підставою для внесення перевізником коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Як встановлено судом стосовно фізичної особи-підприємця Романюка Віталія Леонідовича посадовими особами Укртансбезпеки не складалося правових актів індивідуальної дії про вчинення ним, як перевізником, правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, а у складених актах і ТТН, на підставі якої вони складені, останній не значиться перевізником.
Відтак, з огляду на вищезазначене, відсутні підстави для покладення відповідальності на фізичну особу-підприємця Романюка Віталія Леонідовича за правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, і, відповідно, внесення ним коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищезазначене суд констатує, що ні прокурор, ні позивач не довели належними та допустимими доказами вчинення Відповідачем правопорушення вимог законодавства у сфері безпеки дорожнього руху, а відтак позов не підлягає задоволенню. На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 12 серпня 2022 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В