Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/410/22
3/287/2076/22
08 серпня 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 22.06.2006 року Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377487 від 18.03.2022 року вбачається, що 18.03.2022 року, о 16 год. 10 хв., в с. Білокоровичі, по вул. Довженка, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем марки FORD, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови). Від проходження медичного огляду та через прилад «Драгер» відмовився.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, до суду надав письмову заяву з проханням розглядати справу без його участі у зв'язку з воєнним станом, вину не визнає. Зазначив, що у працівників поліції не було при собі приладу Драгер, а також, що його не ознайомили зі змістом складених стосовно нього адміністративних матеріалів.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Положення КУпАП відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для порушника, меті адміністративної відповідальності.
Кодекс передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей порушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Реалізація принципу індивідуалізації адміністративної відповідальності тісно пов'язана із інститутом звільнення від неї. Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша з них, репресивно-каральна (або «штрафна»), полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави щодо правопорушника, а, по-друге, засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція, запобіжно-виховна, тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Як зазначено в ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Системний аналіз змісту положень КУпАП в поєднанні із позицією ЄСПЛ свідчить, що у такого роду провадженнях належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, які передбачені ст.280 КУпАП, та інших обставин, які мають значення для неї, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому КУпАП.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суддя при ухваленні рішення.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення складено стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Склад адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП складає: керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (п.2.9 «а» ПДР України); передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів (п.2.9 «г» ПДР України); відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5ПДР України).
Згідно ч.ч. 1-3, 6, 7 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном можливість керування цим транспортним засобом, річковим або маломірним судном надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія (судноводія) відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, річковим або маломірним судном.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Проте, із долученого працівниками поліції до матеріалів справи диску DVD-R, не можливо встановити факту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , чи виявлення у будь-який інший спосіб факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 . Також, з диску з відеозаписом події не можливо встановити факту пропозиції працівників поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі охорони здоров'я, а також самого факту відмови ОСОБА_1 від проходження, у встановленому законодавством порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, так як суд позбавлений можливості дослідити вказаний диск в ході судового розгляду, оскільки будь-які записи на ньому відсутні (диск порожній).
Слід зазначити, що 11.07.2022 року Олевським районним судом Житомирської області подано запит начальнику відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області Григоришину І. з проханням надати суду інформацію про те, чи проводилась 18.03.2022 року відеофіксація при пропозиції працівника поліції до ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я та у випадку наявності відеозапису надати до суду відповідну копію відеозапису.
26.07.2022 року на адресу суду від відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області надійшла відповідь від 19.07.2022 року за вих. № 2727/212/01-2022 зі змісту якої вбачається, що направити DVD диск по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не можливо через несправність носія інформації.
Враховуючи зазначені дії працівників відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області суд позбавлений можливості відтворити події, що мали місце 18.03.2022 року та встановити всі об'єктивні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Слід зазначити, що Олевський районний суд Житомирської області неодноразово звертав увагу керівництва відділення поліції № 2 Коростенського районного управління поліції ГУНП в Житомирській області на зазначені дії працівників відділення (надання до суду відеозаписів неналежної якості, надання дисків, які не містять будь-яких записів тощо), проте вказані листи залишися без належного реагування.
При цьому, матеріали справи не містять жодного письмового пояснення. Як на зібрану і наявну доказову базу, працівник поліції вніс до протоколу про адміністративне правопорушення запис про те, що свідки ним не залучались через відеофіксування події.
Будь-які інші докази, передбачені ст. 251 КУпАП, які підтверджували б обставини керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відповідно факт відмови ОСОБА_1 від проходження, у встановленому законодавством порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння, в матеріалах справи відсутні, а тому суд позбавлений можливості перевірити обставини справи в частині того, чи дійсно ОСОБА_1 керував або не керував транспортним засобом під час його виявлення працівниками поліції, що йому пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або в найближчому медичному закладі охорони здоров'я та що останній відмовився від проходження такого огляду.
На підтвердження наведеного, суд вважає за необхідне, зіслатися на зміст частини другої ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, якою передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, та частини першої ст. 62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Хоча приписи КУпАП не передбачають такої форми рішення, як обвинувальний вирок суду, саме постанова про накладення адміністративного стягнення за своєю правовою природою є тотожним процесуальним документом.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі "Коробов проти України"). Приймаючи до уваги дане рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України". Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.10.2010 № 23-рп/2010 зазначив (п. 4), що Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є недоведеним.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 08 липня 2020 року (справа №463/1352/16-а).
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб.
З огляду на вищезазначені обставини, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, поза розумним сумнівом.
Виходячи із вищенаведеного, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 62 Конституції України, ст.ст. 7, 33-35, 130 ч.1, 221, 245, 251, 266, 283, 284 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення в його діях.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору на користь держави за розгляд судом справи про адміністративне правопорушення.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар