Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/414/22
3/287/2080/22
03 серпня 2022 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт НОМЕР_1 , виданий 21.07.1999 року Олевським РВ УМВС, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377369 від 25.03.2022 року вбачається, що 25.03.2022 року, о 12 год. 30 хв., в м. Олевську, вул. Герцена, водій ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, вину не визнає, оскільки транспортним засобом він не керував, був пасажиром, автомобіль його власний, зазначає, що він сплатив штраф за передачу керування.
Обставини вчинення даного правопорушення підтверджуються наявними у матеріалах справи та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377369 від 25.03.2022 року; копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 377368 від 25.03.2022 року, складеного відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП; копією постанови серії БАА № 829052 від 25.03.2022 року відповідно до якої 25.03.2022 року працівниками поліції було притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 126, ч. 5 ст. 121 КУпАП; копією постанови серії БАА № 829053 від 25.03.2022 року відповідно до якої 25.03.2022 року працівниками поліції було притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП; письмовим поясненням ОСОБА_1 від 25.03.2022 року, він зазначає, що 25.03.2022 року передав керування транспортним засобом «Chevrolet Aveo», номерний знак НОМЕР_2 , гр. ОСОБА_2 ; рапортом поліцейського СРПП ВП № 2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області рядового поліції О.Мельниченко від 25.03.2022 року, диском відеозапису, які наявні в матеріалах справи.
Згідно з вимогами ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Відповідно до загальних положень ПДР ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху України, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.9г ПДР України, водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Відповідальність за порушення пункту 2.9г ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для настання відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме, за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції необхідна наявність сукупності елементів складу адміністративного правопорушення. В даному випадку необхідна наявність наступних елементів складу адміністративного правопорушення в сукупності: перебування особи, якій передано керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння; усвідомлення особою, яка передає керування транспортним засобом того, що ця особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння; добровільна, з власної волі передача керування транспортним засобом.
Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" допуском до керування транспортним засобом особи, яка не має права ним керувати або перебуває у стані сп'яніння, визнають усну чи письмову згоду, розпорядження, вказівку особи, відповідальної за технічний стан чи експлуатацію цього засобу, про його використання у сфері дорожнього руху таким водієм. Як допуск можна розглядати також мовчазну згоду, видачу маршрутного листа, передачу ключів і документів або керма, не відсторонення водія від керування тощо.
Оскільки відеофіксація, відповідно до ст.251 КУпАП є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення, з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом досліджено диск з відеозаписом події, який долучений працівником поліції до протоколу про адміністративне правопорушення.
З оглянутого диску з відеозаписом події, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_1 визнав, що він передав керування власним автомобілем ОСОБА_2 , який на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою приладу «Драгер» або у медичному закладі відмовився. При цьому ОСОБА_2 не заперечував, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння та керував транспортним засобом, що зафіксовано на відеозаписі. В подальшому відносно ОСОБА_1 було винесено працівником поліції постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які він підписав, будь-яких зауважень та заперечень не зазначив.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 26.05.2022 року у справі № 287/416/22 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами в сукупності підтверджується факт передачі ОСОБА_1 керування транспортним засобом ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.9г ПДР України, згідно якого водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.
Дослідивши та оцінивши в судовому засіданні докази по справі про адміністративне правопорушення, вважаю, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що вчинення дій, які визначені в диспозиції вказаної статті, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Аналізуючи вищенаведене, необхідно прийти до висновку, що ОСОБА_1 не є водієм в розумінні п. 1.10 ПДР України, оскільки останній не керував транспортним засобом, а є іншою особою у розумінні санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак, з урахуванням обставин правопорушення, особи правопорушника, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, яке є безальтернативним та у даному випадку буде справедливим, необхідним для виправлення та попередження вчинення порушником нових адміністративних правопорушень, в тому числі і аналогічних.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 27, 40-1, ч.1 ст.130, ст.ст. 283,284,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, а саме 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень.
Штраф перерахувати на рахунок отримувача (стандарт ІВАN) UA368999980313060149000006001, Отримувач ГУК в Житомирській області, Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37976485, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 21081300.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 496,20 грн., які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача ( код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.В.Винар