Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/780/19
1-кп/287/191/22
04 серпня 2022 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілого ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Олевську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060260000068 від 06.03.2019 року стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Олевськ, Житомирської області, громадянина України, освіта вища, не працюючого, не інваліда, не депутата, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2013 та 2018 років народження, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 05 березня 2019 року близько 10.00 год. на власному автомобілі марки «VOLKSWAGEN», моделі PASSAT CC , реєстраційний номер НОМЕР_1 , приїхав до території колишнього «КСП», що в с. Кишин, по вул. Гаражній, Олевського району Житомирської області, з метою зустрічі з місцевим жителем ОСОБА_6 . ОСОБА_4 в свою чергу, перебуваючи за вищевказаною адресою, із хуліганських спонукань, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, за допомогою невстановленого предмету схожого на мисливську зброю, спеціально пристосованою для нанесення тілесних ушкоджень, здійснив невстановлену досудовим розслідуванням кількість пострілів в напрямку адміністративного приміщення колишнього «КСП», що в с. Кишин, по вул. Гаражній, Олевського району Житомирської області, після чого ОСОБА_4 сів до свого автомобіля марки «VOLKSWAGEN», моделі PASSAT CC, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та залишив місце події.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 4 ст. 296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень.
Прокурор в судовому засіданні вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України повністю доведена наявними доказами, просить суд визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 296 КК України. При призначенні покарання обвинуваченому врахувати відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання з випробувальним терміном тривалістю 2 роки, при цьому покласти на обвинуваченого обов'язки передбачені ст. 76 КК України. Також прокурор зазначив, що арешт на майно обвинуваченого не накладався та витрати на проведення під час досудового розслідування експертиз відсутні.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та суду показав, що не пам'ятає, коли сталася зазначена подія, десь в обідній час , він їхав легковим автомобілем марки «Фольксваген» до свого кума ОСОБА_7 та проїжджаючи біля гаража побачив батька потерпілого, хто саме стріляв він не бачив, по дорозі назад біля гаража його зупинила поліція, обвинувачений вийшов з машини, на місці події перебував потерпілий, його батько та працівники поліції. Під час спілкування з потерпілим у нього виник конфлікт через гроші, які потерпілий не хотів віддавати, тому вдарив потерпілого, після цього працівники поліції обвинуваченого затримали та доставили до відділку поліції. Обвинувачений мав в користуванні зброю, а саме мисливський карабін , який він загубив за два дні до цієї події, коли відпочивав на ставку та мав травматичний пістолет, який віддав працівникам поліції через декілька днів після події. Стверджує, що того дня мисливського карабіна з собою не брав, пострілів з нього не робив, гільз у нього в автомобілі не знаходили.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 суду показав, що зазначена подія сталася 05 березня 2019 року поблизу гаражів в с. Кишин Олевського району . Йому подзвонили та повідомили, що ОСОБА_4 перебував біля гаража та здійснив кілька пострілів, потім потерпілий приїхав на місце події, там вже була поліція, він підійшов до обвинуваченого, який вийшов з автомобіля та вдарив потерпілого в обличчя. Потерпілий стверджує, що спір був з приводу коштів, до цього конфліктів з обвинуваченим у нього не було. Йому не відомо, чи була якась зброя у обвинуваченого, гільзи лежали на землі. Пострілів він не чув. Вважає, що обвинуваченого не слід суворо карати.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , суду показав, що він з обвинуваченим знаходиться у дружніх відносинах та з потерпілим він знайомий. Коли сталася зазначена подія він не пам'ятає, він їхав автомобілем разом з братом, в с. Кишин він перебував до обіду, з обвинуваченим того дня він особисто не зустрічався, обвинувачений його попросив позабирати гільзи, пострілів він не чув.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 , суду показав, що він з обвинуваченим не знайомий та потерпілого він знає, оскільки вони проживають в одному селі. 05.03.2019 року він приїхав у гараж на пилораму в АДРЕСА_3 , потім під'їхав легковий автомобіль, він вийшов з будівлі та почув постріли, стріляли з автомата, він втік та заховався. Потім повідомив про цю подію потерпілого та його матір. Особу, яка стріляла він не бачив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду показав, що він 05.03.2019 року ремонтував пилораму, коли перебував за гаражем почув постріли, потім під'їхав легковий автомобіль та він почув ще два постріли.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , суду показав, що він 05.03.2019 року він перебував на пилорамі , набирав тирсу, потім почув постріли біля воріт, хто стріляв та чи був автомобіль він не бачив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , суду показав, що він з обвинуваченим знайомий та потерпілий є його сином, йому повідомив про те , що біля гаражів стріляють ОСОБА_9 , який прибіг до нього додому. Пострілів він не чув. Він подзвонив та повідомив про подію до поліції. Пізніше на місці події бачив обвинуваченого, який під'їхав на легковому автомобілі, обвинувачений під час спілкування вдарив його сина в присутності працівників поліції.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , суду показала, що вона з обвинуваченим не знайома та потерпілий є її сином. Їй повідомив про зазначену подію ОСОБА_9 , який прибіг до неї додому та сказав , що біля гаражів стріляють, потім її чоловік ОСОБА_12 поїхав на територію КСП, а вона залишалась вдома. Пізніше син їй говорив , що того дня обвинувачений його вдарив. Постріли вона чула.
Захисник обвинуваченого вважає, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення , передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, а обвинувачення ґрунтується виключно на припущенні , що є недопустимо з огляду на національне законодавство та на практику Європейського суду з прав людини. Посилається на те, що обвинувачений під час судового розгляду свою вину по епізоду здійснення із хуліганських спонукань пострілів з мисливської зброї 05.03.2019 року близько 10.00 год. по вул. Гаражній в с. Кишин Олевського району не визнає, оскільки вважає, що вказаних дій він не вчиняв. Вважає, що надані стороною обвинувачення письмові докази, а саме рапорт о/у СКП Олевського ВП капітана поліції ОСОБА_14 , на ім'я начальника Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_15 , датований 05.03.2019 року про вилучення у ОСОБА_4 двох гільз калібру 7,62 мм , протокол огляду двох гільз калібру 7,62 мм від 06.05.2019 року , складений слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , постанову від 06.03.2019 року про визнання в якості речових доказів двох гільз калібру 7,62 мм, винесену слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 є недопустимими доказами, на які не може посилатись суд при ухваленні судового рішення. На думку, захисника, висновки органу досудового розслідування, що постріли здійснювались із хуліганських мотивів , а також, що постріли здійснювались із предмету схожого на мисливську зброю , ґрунтуються лише на припущені , оскільки вони не підтверджені жодним належним та допустимим доказом сторони обвинувачення , які були досліджені та перевірені в ході судового розгляду. Та обставина, що у ОСОБА_4 знаходилась в користуванні зареєстрована мисливська зброя «Форт-201» з дозволом на користування № 3648 від 06.11.2015 року не свідчить , що саме останній здійснював з неї постріли 05.03.2019 року в с. Кишин. Окрім того, обвинувачений в той день користувався автомобілем марки «VOLKSWAGEN», моделі PASSAT CC. Разом з тим в судовому засіданні були допитані свідки, які безпосередньо бачили автомобіль з якого здійснювались в той день постріли біля гаражів . Жоден із допитаних в судовому засіданні свідків не вказав на ОСОБА_4 як особу , що стріляла з автомобіля біля гаражів бувшого КСП, ніхто з допитаних в судовому засіданні свідків не ствердив ту обставину, що взагалі бачив у ОСОБА_4 зброю , ніхто із допитаних свідків також не зазначив у своїх показах , що автомобіль з якого стріляли був коричневого кольору. Отже матеріалами кримінального провадження , зокрема показаннями свідків повністю спростовується версія обвинувачення про причетність ОСОБА_4 до вчинення пострілів із мисливської зброї 05.03.2019 року біля адміністративного приміщення бувшого «КСП», що в с. Кишин , по вул. Гаражній Олевського району. Також під час огляду автомобіля обвинуваченого не було виявлено ні мисливської зброї , ні патронів, ні гільз . Окрім того, покази ОСОБА_4 в тій частині, що станом на 05.03.2019 року у його користуванні мисливської зброї вже не було, оскільки він її втратив ще за декілька днів до вказаної події стверджується заявою від 05.03.2019 року ОСОБА_4 до Олевського ВП про втрату ним 03.03.2021 року належної йому мисливської зброї марки «Форт-201», калібру 7,62 мм, протоколом від 05.03.2021 року про прийняття о/у СКР Олевського ВП заяви ОСОБА_4 про втрату належної йому мисливської зброї, рапортом від 05.03.2019 року чергового Олевського ВП на ім'я начальника Олевського ВП про втрату мисливської зброї ОСОБА_4 , повідомленням Олевського ВП № 2 Коростенського РУП від 08.11.2021 року , з якого слідує, що ОСОБА_4 05.03.2019 року звертався до Олевського ВП про те, що він 03.03.2019 року поблизу с. Стовпинка Олевського району втратив мисливську зброю. Таким чином, на думку захисника, аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення , свідчить, що жоден з доказів зокрема, ні всі докази обвинувачення в своїй сукупності не доводять вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину , поза розумним сумнівом, а частина наданих доказів є неналежними та та недопустимими. Крім того, захисник зазначає, що виходячи із встановлених обставин справи, є сумніви щодо наявності в даному випадку взагалі події кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України. Згідно з показаннями всіх учасників процесу, які стали основними доказами в матеріалах кримінального провадження , обов'язкові показники хуліганства - особлива зухвалість та винятковий й цинізм у діях особи , яка ймовірно здійснювала постріли при зазначених обставинах відсутні. Дії, які слідчий та прокурор інкримінують ОСОБА_4 як злочин , не передбачені прямо в диспозиції ст. 296 КК України. Тобто слідчий та прокурор на власний розсуд допускають , що дані дії є саме «грубим порушенням громадського порядку» та містять ознаки особливої зухвалості. Захисник вважає, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України вчинене ОСОБА_4 у зв'язку з чим він підлягає виправданню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.
Також захисником обвинуваченого заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими у зв'язку з встановленням їх очевидної недопустимості в порядку ч. 2 ст. 89 КПК України. У зазначеному клопотання захисник просить суд на підставі ч. 1 ст. 86, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України визнати очевидно недопустимими докази у кримінальному провадженні № 12019060260000068 від 06.03.2019 року , як такі , що були отримані всупереч порядку встановленому КПК та з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод під час здійснення досудового розслідування, а саме: відомості про вилучення у ОСОБА_4 двох гільз калібру 7,62 мм, які зафіксовані у рапорті з додатком о/у СКП Олевського ВП капітана поліції ОСОБА_14 , на ім'я начальника Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_15 , датованого 05.03.2019 року; відомості , які зафіксовані у протоколі огляду речових доказів двох гільз калібру 7,62 мм від 06.05.2019 року , складений слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , відомості , які зафіксовані у постанові від 06.03.2019 року про визнання в якості речових доказів двох гільз калібру 7,62 мм, винесену слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 .
Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).
Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Виходячи з аналізу частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч.6 ст.22 КПК України).
Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю та об'єктивно стверджується зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами:
- витягом з реєстру досудових розслідувань за № 12019060260000068 від 06.03.2019 року, з якого вбачається, що 06.03.2019 року зареєстроване зазначене кримінальне провадження за заявою ОСОБА_12 ;
- протоколом огляду місця події від 05.03.2019 року з фототаблицею з якого слідує, що слідчим поліції ОСОБА_16 в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 оглянуто місце події, яким є відкрита ділянка місцевості загальним розміром 20 х 10 м, яка розташована за адресою: Житомирська область, Олевський район, с. Кишин, вул. Гаражна, поряд з територією колишнього КСП;
- протоколом огляду місця події від 05.03.2019 року з фототаблицею з якого слідує, що слідчим поліції ОСОБА_16 на підставі письмового дозволу ОСОБА_4 в присутності понятих ОСОБА_19 , ОСОБА_17 оглянуто місце події, яким є відкрита ділянка місцевості загальним розміром 5 х 7 м, що розташована на території Олевського відділення поліції Коростенського відділу поліції ГУНП в Житомирській області. Під час огляду виявлено автомобіль марки «VOLKSWAGEN CC» , реєстраційний номер НОМЕР_1 та вилучено биту чорного кольору, автомобіль марки «VOLKSWAGEN CC» , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
- протоколом огляду місця події від 05.03.2019 року з фототаблицею з якого слідує, що слідчим поліції ОСОБА_16 на підставі письмового дозволу ОСОБА_4 в присутності понятих ОСОБА_20 , ОСОБА_18 оглянуто місце події, яким є територія домогосподарства, розташованого в АДРЕСА_2 ;
- рапортом з додатком о/у СКП Олевського ВП капітана поліції ОСОБА_14 , на ім'я т.в.о. начальника Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_15 від 05.03.2019 року стосовно вилучення у ОСОБА_4 двох гільз калібру 7,62, які поміщені до паперового конверту білого кольору;
- протоколом огляду предмету від 06.03.2019 року, складеного слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 з якого слідує, що слідчим в присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_21 проведено огляд паперового конверту, в якому знаходяться дві гільзи калібру 7,62. Гільза № 1 сірого кольору розмірами 3,8 см х 1 см з наявними вибитими надписами навколо капсуля «7,62 х 39; LCW». Гільза № 2 жовтого кольору розмірами 3,8 см х 1 см з наявними вибитими надписами навколо капсуля «7,62 х 39; 21; 14»;
- постановою про визнання об'єктів вилучених під час огляду місця пригоди речовими доказами від 06.03.2019 року, яка винесена слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , з якої слідує, що дві гільзи калібру 7,62 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12019060260000068 від 06.03.2019 року;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.03.2019 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що у присутності понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_22 потерпілий ОСОБА_6 розповів механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 ;
- розпискою ОСОБА_4 від 06.03.2019 року про те, що він отримав від працівників поліції належний йому автомобіль VW CC , НОМЕР_1 , який був вилучений працівниками поліції під час проведення огляду місція події 05.03.2019 року, що мало місце в с. Кишин Олевського району Житомирської області;
- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, з якого слідує, що ОСОБА_4 є власником транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, моделі CC , реєстраційний номер НОМЕР_1 , коричневого кольору;
- висновком експерта № 136 від 08.05.2019 року з якого слідує, що на підставі даних судово-медичної експертизи у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на лівій вушній раковині, на тильній поверхні правої кисті, долонної поверхні лівої кисті, правому коліні, синці на лівій боковій поверхні шиї в середній третині, які могли утворитися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), можливо при обставинах та в термін, вказаних обстежуваним при експертизи, в медичній документації і в ухвалі суду та по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень;
- копією облікової справи № 3648 на власника мисливської нарізної зброї ОСОБА_4 , з якої вбачається, що у користуванні ОСОБА_4 перебуває зареєстрований карабін мисливський самозарядний «Форт-201», калібру 7,62х39, серії НОМЕР_2 ;
- показами потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які вони надали під час судового розгляду.
Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з яким, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, безпосередньо дослідивши надані суду докази, зібрані відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, які є допустимими та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого стороною обвинувачення.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суд дійшов переконання, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом» (ст.17 КПК України).
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява №10705/12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Іншими словами, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумніву, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим, а саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Отже, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого за обставин встановлених судом, повністю доведена і підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, які відповідають вимогам, передбаченим ст. ст.85-87 КПК України, перевірених та оцінених у їх сукупності безпосередньо судом.
Всі вищеперелічені докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження, а сукупність зібраних доказів є достатньою та взаємопов'язаною у зазначеному кримінальному провадженні, вони відповідають фактичним обставинам справи, будь-які протиріччя в них відсутні, що свідчить про їх об'єктивність та правдивість.
Суд дійшов висновку, що під час судового розгляду доведені всі обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідност. 91 КПК України.
Стосовно наданого захисником обвинуваченого клопотання про визнання доказів недопустимими у зв'язку з встановленням їх очевидної недопустимості в порядку ч. 2 ст. 89 КПК України, а саме: відомостей про вилучення у ОСОБА_4 двох гільз калібру 7,62 мм, які зафіксовані у рапорті з додатком о/у СКП Олевського ВП капітана поліції ОСОБА_14 , на ім'я начальника Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_15 , датованого 05.03.2019 року, відомостей, які зафіксовані у протоколі огляду речових доказів двох гільз калібру 7,62 мм від 06.05.2019 року, складеному слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , відомостей , які зафіксовані у постанові від 06.03.2019 року про визнання в якості речових доказів двох гільз калібру 7,62 мм, винесену слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , суд зазначає наступне.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (стаття 85 КПК України).
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (стаття 86 КПК).
Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (частина 1 статті 89 КПК).
Згідно з приписами статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення ; жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши рапорт з додатком о/у СКП Олевського ВП капітана поліції ОСОБА_14 від 05.03.2019 року протокол огляду предмету від 06.03.2019 року, складений слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , постанову про визнання об'єктів вилучених під час огляду місця пригоди речовими доказами від 06.03.2019 року, винесену слідчим СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_16 , суд визнає зазначені докази належними та допустимими. Дані докази одержані із належного процесуального джерела, уповноваженим суб'єктом, у встановленому законом процесуальному порядку та докази оформлені належним чином. При цьому суд враховує, що ОСОБА_4 добровільно надав письмову згоду на огляд працівниками поліції належного йому транспортного засобу та не оскаржував дії працівників поліції в судовому порядку.
Висновки органу досудового розслідування, що постріли здійснювались із предмету схожого на мисливську зброю та з хуліганських мотивів також підтверджуються показами свідків, які вони надали під час судового розгляду. Судом встановлено, що у ОСОБА_4 знаходилась в користуванні зареєстрована мисливська зброя «Форт-201». При цьому не знайшли підтвердження обставини, на які посилався захисник обвинуваченого про те, що ОСОБА_4 втратив належну йому мисливську зброю 03.03.2019 року, оскільки він звернувся із заявою про втрату зброї до Олевського ВП лише 05.03.2019 року, тобто в день, коли відбулась подія кримінального правопорушення. Суд критично оцінює покази обвинуваченого про те, що зброю він втратив раніше, оскільки , на думку суду, він намагається уникнути кримінальної відповідальності. Окрім того, встановлено , що обвинувачений в той день користувався автомобілем марки VOLKSWAGEN, моделі CC , реєстраційний номер НОМЕР_1 , коричневого кольору. В судовому засіданні допитані свідки, які безпосередньо бачили автомобіль з якого здійснювались в той день постріли біля гаражів та які підтвердили, що автомобіль був темного кольору. Тобто наявними матеріалами кримінального провадження, зокрема показами свідків, повністю підтверджується причетність ОСОБА_4 до вчинення пострілів із мисливської зброї 05.03.2019 року біля адміністративного приміщення бувшого «КСП» , по вул. Гаражній, в с. Кишин, Олевського району, Житомирської області. Також рапортом з додатком о/у СКП Олевського ВП капітана поліції ОСОБА_14 від 05.03.2019 року підтверджується вилучення у ОСОБА_4 двох гільз калібру 7,62, які в подальшому було визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого про визнання доказів недопустимими.
Таким чином, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору достатності і взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалися особливою зухвалістю, вчинені із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до вимог п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу обвинуваченого: за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, не працює, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей 2013 та 2018 років народження, раніше не судимий, на диспансерному обліку у нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно ст. ст. 66, 67 КК України , судом не встановлено.
Тому суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у межах санкції частини 4 статті 296 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 вказаного Кодексу, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження інших кримінальних правопорушень.
Також з огляду на відношення обвинуваченого до вчиненого, який обіцяв не допускати в подальшому протиправної поведінки, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з встановленням іспитового строку та покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні обирався ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 14.03.2019 року у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.
Підстав для продовження чи обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.
Цивільний позов не був заявлений, витрати на проведення під час досудового розслідування експертиз відсутні. Арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
На підставі наведеного та керуючись : ст.ст. 50, 65, 66, 67, 70, 75,76, ч. 4 ст. 296 КК України ; ст.ст. 100, 349, 370, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_4 обов'язки відповідно до ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази: дві гільзи калібру 7,62 мм - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення через Олевський районний суд Житомирської області.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1