11 серпня 2022 року
м. Київ
справа №П/811/269/17
касаційне провадження № К/9901/48780/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі у тексті - Управління, позивач) на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 (суддя Пасічник Ю.П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 (судді: Головко О.В., Суховаров А.В., Ясенова Т.І.) у справі № П/811/269/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР - СТРОЙ» (далі у тексті - ТОВ «ДОР - СТРОЙ», Товариство) про стягнення заборгованості,
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 12.06.2017 у справі №П/811/269/17 задоволено позов Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області в інтересах Голованівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР - СТРОЙ» податковий борг з податку на додану вартість у сумі 3 459 400, 35 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 розстрочено виконання цієї постанови суду строком до 31.12.2017 шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними частками.
ТОВ «ДОР - СТРОЙ» 13.11.2017 звернулося до суду з заявою, в якій просило відстрочити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 до 31.12.2020.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2017, яка залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, заяву задоволено. В обґрунтування своїх рішень суди посилались на те, що матеріалами справи підтверджено скрутне матеріальне становище Товариства. Наведене свідчить про наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення. Щодо наміру погашення заборгованості відповідач зазначав у суді апеляційної інстанції, що з часу прийняття судом рішення про сплату боргу, ним частково, в сумі 576 567, 00 грн борг погашено, що не заперечувалось позивачем. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариством наведені та доведені обставини, визначені статтею 100 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), за наявності яких відповідне клопотання може бути вирішено на користь платника податків.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 24.05.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 11.07.2022 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 12.07.2022.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи. Зазначає, що Товариством не надано економічного обґрунтування, яке б свідчило про неможливість погашення податкового боргу та не надано гарантій погашення цього боргу до 31.12.2020, скрутне матеріальне становище не є об'єктивною обставиною, наявність заборгованості є результатом провадження господарської діяльності. Посилається на те, що відповідно до пункту 100.5 статті 100 Податкового кодексу України підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків. У касаційній скарзі Управління просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду повністю.
Товариство правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції про задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 КАС України (у редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.07.2017 було задоволено заяву Товариства та розстрочено виконання постанови суду від 12.06.2017 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3 459 400 (три мільйони чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) грн 35 коп строком до 31.12.2017, шляхом щомісячної сплати заборгованості рівними частками.
Водночас, відповідач 13.11.2017 звернувся із заявою про відстрочення виконання судового рішення, у якій, посилаючись на пункти 100.4 та 100.5 ПК України, просить до 31.12.2020 відстрочити виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду 12.06.2017 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3 459 400 (три мільйони чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста) грн 35 коп.
З метою забезпечення належного виконання судового рішення в публічно-правових спорах адміністративні суди можуть здійснювати відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, зміну чи встановлення способу та порядку виконання (ст. 378 КАС України). Вказані процесуальні засоби адміністративні суди можуть застосовувати у виключних випадках, зокрема, якщо сторона доведе наявність обставин, що суттєво ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення.
Як зазначив Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення суду означає виконання його частинами, встановленими судом, з визначеним інтервалом у часі; строки виконання рішення частинами (сплата грошових сум частками тощо) визначаються судом.
Конституційний Суд України також зазначив, що розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. При встановленні можливості розстрочення виконання рішення, суд не може змінювати суті винесеного у справі рішення.
Згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом.
При цьому питання відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє відповідача від обов'язку сплати податкового боргу та від настання наслідків у разі невиконання (несвоєчасного виконання) такого обов'язку.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Разом з тим, спосіб та порядок виконання рішення суду може бути змінений за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів.
При цьому заявником не надано докази неможливості виконання судового рішення.
Аналізуючи норми статті 263 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації в контексті спірних правовідносин, обставини, якими суди попередніх інстанцій обґрунтовують необхідність відстрочення виконання рішення, не можуть бути реалізовані, оскільки вже визначено певний порядок його виконання, а саме - розстрочення, тому розглядаючи подану відповідачем заяву про відстрочення виконання рішення суду, суд за власною ініціативою мав би розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення, дослідити обґрунтованість та наявність підстав для такої зміни, оскільки обраний відповідачем спосіб виконання судового рішення не відповідає приписам зазначеної вище норми та вже не зможе бути змінений на стадії виконання судового рішення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає, що при розгляді заяви про відстрочення виконання судового рішення судами мають бути застосовані положення Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак посилання судом апеляційної інстанції на положення статті 100 Податкового кодексу України під час розгляду питання про відстрочення виконання рішення постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 є необґрунтованим, оскільки зі змісту положень статті 100 Податкового кодексу України вбачається, що розстроченням податкового боргу є перенесення рішенням контролюючого органу строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу, яке здійснюється за заявою такого платника податків.
Між правовою природою процедури розстрочення податкового боргу платника податків та розстрочення виконання судового рішення є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що оскільки розстрочення є лише формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу, яка може застосовуватись в тому числі і у процедурі примусового стягнення податкового боргу, то відповідно, при такому розстроченні має враховуватись стаття 100 Податкового кодексу України, яка містить правове регулювання з цього питання. Рішення суду про розстрочення сплати податкового боргу є лише процесуальним рішенням, що визначає спосіб виконання судового рішення про стягнення податкового боргу.
Постановлення такого рішення не змінює статус заборгованості, податковий борг - несплачена сума узгодженого (самостійно задекларованого) грошового зобов'язання, та не спростовує того факту, що боржник вчинив податкове правопорушення у вигляді несплати такого і таке правопорушення триває до часу погашення боргу в добровільному чи примусовому порядку.
Підсумовуючи вищевикладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, з огляду на що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню.
Згідно з приписами частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені судами обставини не можуть свідчити про відповідність рішень судів першої та апеляційної інстанцій вимогам статті 242 КАС України (у чинній редакції), статті 159 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень допустили неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного судового акта по суті, вказані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Керуючись статтями 340, 349, 351, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.11.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі № П/811/269/17 скасувати.
Ухвалити у справі № П/811/269/17 нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОР-СТРОЙ» про відстрочення судового рішення в адміністративній справі № П/811/269/17 про стягнення коштів за податковим боргом з податку на додану вартість у сумі 3459400, 35 грн відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду