Справа 556/1321/22
Номер провадження 1-в/556/242/2022
Іменем України
10.08.2022 року смт. Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець, клопотання засудженого, який відбуває покарання в ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області та жителя АДРЕСА_1 , до арешту не працюючого, не одруженого, освіта неповна середня, раніше не судимого.
Засудженого 13.12.2018 року Криворізьким районним судом Дніпропетровської області за ст. 121 ч.2 КК України - на 7 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, відбув 2/3 строку покарання.
Засуджений ОСОБА_4 , представник ДУ «Полицька виправна колонія (№76)» надали заяви про розгляд клопотання у їх відсутності, клопотання підтримують.
Прокурор проти задоволення подання не заперечував.
З характеристики засудженого та матеріалів особової справи вбачається, що засуджений ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі знаходиться з 22.09.2018 року. Вину скоєного злочину визнає, міру покарання призначену судом вважає справедливою.
Початок строку відбування кримінального покарання - 22.09.2018 року.
Кінець строку відбування кримінального покарання - 22.09.2025 року.
Під час тримання у державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)» ОСОБА_4 не допускав порушень режиму тримання, заходи заохочення не застосовувались.
Під час відбування покарання в державній установі «Жовтоводська виправна колонія (№26)» один раз заохочувався правами начальника установи та два рази притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашені у встановленому законом порядку.
Відбуваючи покарання в державній установі «Вільнянська виправна колонія (№20)», ОСОБА_4 чотири рази заохочувався правами начальника установи. Стягнень не мав.
З 05.04.2022 року засуджений відбуває міру кримінального покарання в державній установі «Полицька виправна колонія (№76)». Характеризується позитивно. Заходи заохочення та стягнення не застосовувались.
Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, виконує передбачені законодавством вимоги. Дотримується правил поведінки та обов'язків. Будує позитивні плани на майбутнє.
Засуджений не працевлаштований на виробництві установи.
Позову за виконавчими листами в колонії не має.
Підвищує свій загальоосвітній рівень, читає художню літературу.
Підтримує соціально-корисні зв'язки з рідними та близькими шляхом телефонних переговорів.
За рисами характеру - спокійний, у ставленні до засуджених - не конфліктний, у ставленні до себе - вимогливий, за вольовими якостями - цілеспрямований.
На профілактичному обліку в установі не перебуває.
Відповідно до ч.1 ст. 82 КК України, особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням.
А як зазначено в п.3 ч.4 ст. 82 КК України, заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Критеріями оцінки ступеня виправлення засудженого при застосуванні до нього положень ст.ст.81, 82 КК України є:
-ставлення засудженого до дотримання вимог встановленого порядку відбування покарання (режим) за весь період відбування покарання;
-участь у суспільно-корисній праці;
-участь у виховних заходах;
-участь у загальноосвітньому та професійно-технічному навчанні;
-участь у самодіяльних організаціях та соціально-корисна активність;
-участь у роботах з благоустрою установ та прилеглих територій,
-поліпшенні житлово-побутових умов засуджених або допоміжних робіт по забезпеченню установи продовольством;
-прагнення засудженого до відшкодування нанесених злочином збитків, сплати аліментів (за наявності виконавчих листів);
-визнання своєї вини у вчиненому злочині і каяття в ньому;
-підтриманні соціально-корисних зв'язків та позитивних намірів на життя після звільнення.
Як зазначено в п.п.2,17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК) та фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому строку покарання (ч. 4 ст. 82 КК).
Оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Згідно ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки; свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та виконання всіх покладених на засудженого обовязків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів та обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Враховуючи вище викладене, оцінивши в сукупності всі дані, за весь період відбування покарання, які можуть служити чинником для визнання поведінки засудженого такою, що свідчить про його виправлення, а саме: ОСОБА_4 позитивно характеризується, вину скоєного злочину визнає; мав два стягнення, які погашені у встановленому законом порядку; має п'ять заохочень; дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи; на профілактичних обліках в установі не перебуває; має позитивні наміри на життя та бажання чесно працювати після звільнення, суд вважає, що ОСОБА_4 став на шлях виправлення та відбув 2/3 строку покарання призначеного за вироком суду. А тому, суд приходить до висновку про можливість заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням у вигляді обмеження волі.
Керуючись ст. 82 КК України, ст.ст. 538, 539 КПК України, суд,-
Засудженому ОСОБА_4 замінити невідбуту частину покарання у вигляді позбавлення волі більш м'яким - на обмеження волі строком на 3 роки 1 місяць 12 днів.
На ухвалу може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом 7 діб з моменту проголошення, а засудженим з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1