вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"08" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/295/22
Господарський суд Рівненської області у складі судді О.Андрійчук, за участю секретаря судового засідання С.Коваль, розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Айслаг"
до відповідача Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод"
про стягнення 1 357 000,00 грн,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
У травні 2022 року Приватне підприємство "Айслаг" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 29 від 11.02.2022 у розмірі 1 357 000,00 грн, з яких: 516 000,00 грн - заборгованість за проставлений товар та 841 000,00 грн - заборгованість по оплаті відсотків за користування кредитом.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Згідно із з позовною заявою, 11.02.2022 між Приватним підприємством "Айслаг" (позивач, постачальник) та Іноземним підприємством "Томашгородський каменедробильний завод" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №29 (договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати або передати зі свого складу у власність нафтопродукти (товар), а відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника. На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 616 000,00 грн, у свою чергу, відповідачем отриманий товар оплачено частково, на суму 100 000,00 грн, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 516 000,00 грн. Крім того, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 841 000,00 грн відсотків за користування товарним кредитом.
У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 525, 526, 527 ЦК України та ст. 218 ГК України.
Відповідач відзиву у строки і порядку, визначені ГПК України та ухвалою суду від 01.06.2022, не надав, а відтак розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.
Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.
Ухвалою суду від 01.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/295/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначене на 13.07.2022.
04.07.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 13.07.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 08.08.2022.
Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.
Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
11.02.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 29 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти (далі - товар), в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.
Згідно з п. 7.1. договору, цей договір складений в двох примірниках по одному для кожної сторони набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Відповідно до п. 1.2. договору документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні на відвантаження товару. Сторони за цим договором домовились, що накладна на відвантаження товару є узгодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації і є невід'ємною частиною цього договору.
У розділі 2 договору зазначено, що одиниця виміру кількості товару - літр. Загальна кількість товару, асортимент і ціна товару погоджується сторонами при формуванні замовлення та визначаються в накладних, які підписуються сторонами. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством. Загальну суму поставки складає сума всіх накладних, за яким був поставлений товар за цим договором. У загальну вартість договору включено ПДВ 20%.
Розділом 4 договору визначені строки та порядок поставки товару, зокрема поставка товару (кожної окремої партії) здійснюється автомобільним транспортом на умовах таких базисів: ЕХW, СРТ, якщо інше не передбачено домовленістю сторін. Умови (базис) поставки товару визначаються на підставі заявки покупця. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно із замовленням покупця. Замовлення передається покупцем усно або шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсом тощо. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін. Підтвердженням факту подання покупцем та отримання постачальником заявки є накладна, підписана сторонами. Поставка замовленого товару здійснюється в межах наявного на момент поставки асортименту і кількості товару у постачальника. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає цінність, а накладна, що свідчить про погодження сторонами асортименту, кількості та ціни кожного найменування, загальної вартості відповідної партії товару, стає невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється протягом десяти днів з моменту прийняття заявки або в строки, погоджені сторонами при прийняті заявки.
Прийняття товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами у порядку, що визначається чинним законодавством. Передача товару здійснюється у пункті поставки, визначеному за домовленістю сторін. Товар вважається переданим від продавця покупцю у момент підписання уповноваженими представникам сторін відповідних накладних на відвантаження товару. Перехід права власності на товар відбувається у момент передачі товару та підписання сторонами накладних. Товар передається покупцю частинами - партіями, під партією сторони розуміють товар, визначений в окремій накладній (п. 6.1. - 6.3. договору).
Судом установлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку товару - дизельного палива у кількості 20 000 л на загальну суму 616 000,00 грн, про що свідчить накладна № 000272 від 11.02.2022.
У матеріалах справи відсутні докази складання актів у зв'язку з наявністю претензій відповідача по кількості чи якості товару.
За п. 5.1.- 5.9. договору покупець має право здійснити попередню оплату замовленого товару протягом одного банківського дня з моменту отримання рахунку від постачальника або повну часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 14 календарних днів з дня відвантаження, зазначеного у накладних. У випадку неоплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, що вказані в п. 5.1. договору, постачальник має право рахувати, а покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту. Покупець зобов'язується оплатити товар, поставлений на умовах товарного кредиту, і сплатити відсотки за його використання в терміни, що вказані в п. 5.3 договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання цього договору. Покупець зобов'язаний оплатити суму товарного кредиту на 31 день від дати відвантаження вказаної в накладній, а відсотки за його використання протягом семи календарних днів з моменту отримання вимоги від постачальника про оплату. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості. Якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом покупець не внесе передбачених договором платежів, він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених у п. 8.2. договору. При проведені оплати покупець зобов'язаний вказувати у платіжних дорученнях номер цього договору. Сторони домовились, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: у першу чергу сплачується основна сума боргу, в другу - проценти (при наявності вимоги про оплату) та неустойка, у третю - відшкодовуються витрати, пов'язані з одержанням виконання. Сторони домовились, що при наявності заборгованості, незалежно від причин її виникнення, кошти, які надходять від покупця, зараховуються в першу чергу на погашення заборгованості, що утворилась раніше, незалежно від призначення платежу. У разі надходження грошових коштів після закінчення строку оплати, передбаченого договором, постачальник має право відмовити в відвантаженні товару та повернути грошові кошти покупцю. Покупець здійснює оплату товару за цінами, визначеними у накладних на відвантаження та/або рахунках, оформлених відповідно до замовлень покупця.
У п. 6.7.1, 6.7.2. договору сторони погодили, що до обов'язків покупця входить прийняття товару від постачальника протягом 10 банківських днів з моменту прийняття постачальником заявки та оплата товару відповідно до умов цього договору.
Відповідач, отримавши товар, розрахувався за нього частково, сплативши 100 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 2137 від 20.04.2022 на суму 50 000,00 грн та № 882 від 23.02.2022 на суму 50 000,00 грн, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 516 000,00 грн (616 000,00 грн - 100 000,00 грн).
Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 841 000,00 грн відсотків за користування товарним кредитом, нарахування яких передбачено п. 5.3. договору.
Згідно з п. 8.2. договору покупець, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі в розмірі подвійної облікової ставки, яка діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, від неоплаченої суми за товар та 30% річних за користування чужими грошовими коштами.
28.04.2022 позивач направив на адресу відповідача вимогу № 28/01-03 про оплату відсотків за користування товарним кредитом протягом семи календарних днів з моменту її отримання, проте відповідач борг не оплатив, чим прострочив виконання зобов'язання за договором.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов'язані із поставкою товару на умовах товарного кредиту, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
За ст. 663 та ч. 1 ст. 692 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартості поставленого позивачем товару у повному обсязі не провів, сума боргу становить 516 00,00 грн.
Установивши факт неповного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого за договором поставки товару, суд визнає доведеною і не спростованою відповідачем доказами заявлену до стягнення суму боргу, а, отже, позовна вимога в цій частині є обґрунтованою.
Щодо відсотків за користування товарним кредитом, то суд зазначає таке.
Однак, як установлено судом із фактичних обставин справи, сторонами у договорі погоджено право постачальника здійснити нарахування 2% (730% річних) за кожен день використання товарного кредиту, починаючи з наступного дня після відвантаження товару до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених у п. 8.2. договору.
Відповідно до ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а у частині 5 цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).
За змістом підп. 14.1.245 п. 14.1. ст. 14 ПК України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Згідно з підп. 14.1.206 п. 14.1. ст. 14 зазначеного Кодексу відсотки - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.
Як зазначалося, нарахування процентів за продаж товару у кредит здійснюється у порядку ст. 536 ЦК України.
У свою чергу, ч. 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст. 536 та 693 цього Кодексу обов'язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов'язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із ст. 693, 536, 625 ЦК України.
Системний аналіз ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачене ст. 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов'язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.
Проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені (відповідний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18).
Судом установлено, що позивач здійснив нарахування 2% за користування товарним кредитом за кожен день, тобто спосіб їх обчислення підпадає під визначення пені.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
За змістом ч. 2 ст. 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу ч. 1 ст. 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання та її розмір визначена ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 та ч. 6 ст. 232 ГК України.
За змістом наведених норм можна зробити висновок про те, що особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов'язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, обмежується правила ч. 2 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.
Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов'язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов'язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.
Окрім того, приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України унормовано, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Суд, перерахувавши пеню, установив, що її розмір становить 13 426,85 грн (розрахунок додається).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 516 000,00 грн основного боргу та 13 426,85 пені.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 20 355,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи, що позов задоволено частково, відтак судовий збір в розмірі 7 940,49 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позов Приватного підприємства "Айслаг" до Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" про стягнення 1 357 000,00 грн задовольнити частково.
Стягнути з Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, смт Томашгород, вул. Заводська, 3, ідентифікаційний код 04990904) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43006, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787) 516 000,00 грн основного боргу та 13 426,85 грн пені.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 827 573,15 грн відсотків за користування кредитом відмовити.
Стягнути з Іноземного підприємства "Томашгородський каменедробильний завод" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, смт Томашгород, вул. Заводська, 3, ідентифікаційний код 04990904) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43006, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787) 7 940,49 грн судового збору.
Позивач: Приватне підприємство "Айслаг" (43006, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4, ідентифікаційний код 13369787).
Відповідач: Іноземне підприємство "Томашгородський каменедробильний завод" (34240, Рівненська область, Рокитнівський район, смт Томашгород, вул. Заводська, 3, ідентифікаційний код 04990904).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне судове рішення складене та підписане 08.08.2022.
Суддя О.Андрійчук