05 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 917/746/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Мартинова Владислава Вікторовича
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 (головуючий суддя Склярук О. І., судді Гетьман Р. А., Ільїн О. В.)
у справі № 917/746/20
за позовом фізичної особи-підприємця Мартинова Владислава Вікторовича
до 1) Полтавської районної державної адміністрації і 2) Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області
про визнання недійсним договору оренди землі та стягнення 1 117 874 грн,
28.07.2022 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 917/746/20.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам статей 288, 290 Господарського процесуального кодексу України, Суд встановив, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що скаржник подав касаційну скаргу з порушенням вимог, установлених статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 288 Господарського процесуального кодексу України).
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
У своїй касаційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022.
Своє клопотання про поновлення строку обґрунтовує тим, що не отримував копію оскаржуваної постанови, а з судовими рішеннями ознайомився лише 21.07.2022 після запиту до Господарського суду Полтавської області про отримання копії судових рішень.
Скаржник зазначив, що він не зміг вчасно подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що він разом з родиною виїхав за кордон за два тижні до початку воєнних дій у щорічну відпустку та в подальшому не зміг повернутися на територію України, а його представник також знаходиться за кордоном.
Крім того, скаржник у своєму клопотанні посилається на те, що в Україні діяли обмеження, пов'язані з COVID-19, що ускладнювало будь-яке спілкування із судом.
Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку на подання касаційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Постанова Східного апеляційного господарського суду була проголошена 01.02.2022, повний текст підписано 07.02.2022, тобто останнім днем оскарження зазначеної постанови є 28.02.2022.
Верховний Суд не може перевірити надсилання або ненадсилання копії оскаржуваної постанови скаржникові, оскільки матеріали справи № 917/746/20 відсутні у суді касаційної інстанції.
До суду касаційної інстанції скаржник звернувся лише в липні 2022 року, тобто з проголошення постанови суду апеляційної інстанцій пройшло понад 5 місяців.
При цьому, скаржник обґрунтовує таке пізнє звернення із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції лише тим, що він і його представник знаходиться за кордоном і останній має проблеми з інтернет зв'язком.
Крім того, колегія суддів зазначає, що з доданого до клопотання про поновлення строку посадкового талона вбачається, що його представник був за кордоном у травні 2022 року, в той час коли строк на касаційне оскарження сплив 28.02.2022.
Інших підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.
Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Посилання скаржника на те, що він не зміг вчасно подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції у зв'язку з тим, що він та його представник були за кордоном не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження, крім того його доводи зводяться до внутрішньої організації роботи самого адвоката та скаржника.
Крім того, перебування скаржника у відпусті та обмеження, на які посилається скаржник, пов'язані з COVID-19, які нібито ускладнювало будь-яке спілкування із судом є взаємовиключними, оскільки сам скаржник зазначає, що він був разом із родиною у відпусті.
Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона (у нашому випадку, особа яка подавала касаційну скаргу), яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").
Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов'язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Оскільки наведені обставини не обґрунтовані неналежними доказами, вони не можуть вважатися причиною, яка дійсно б перешкоджала звернутися в передбачений законом строк до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у зв'язку з чим наведені підстави для поновлення процесуального строку визнаються неповажними.
Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий бір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції закону, чинній на момент подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складав 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору складав 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну немайнову вимогу.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 установлено в розмірі 2 102 грн (позовна заява була подана у 2020 році).
Як убачається з касаційної скарги, скаржник просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 повністю.
Предметом позову у цій справі є (1) визнання недійсним договору оренди землі і (2) стягнення 1 117 874 грн.
Отже, згідно з приписами Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на дату подачі касаційної скарги) судовий збір за подання касаційної скарги мав бути сплачений у розмірі 37 740,22 грн.
Проте, скаржник до матеріалів касаційної скарги не додав доказів сплати судового збору. Натомість скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, посилаючись на те, що він зі своєю родиною знаходиться за межами України з кінця січня, у зв'язку з чим не має матеріальної та технічної можливості сплатити судовий збір.
Розглянувши клопотання, колегія суддів зазначає таке.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати з підстав викладених вище. Цей перелік умов є вичерпним.
Крім цього, статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
В свою чергу, наявність таких умов скаржник у своєму клопотанні про звільнення від сплати судового збору не навів, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю в матеріалах касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору, скаржникові необхідно усунути недоліки касаційної скарги та подати до суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мартинова Владислава Вікторовича на (1) подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження і (2) надання доказів про сплату судового збору у розмірі 37 740,22 грн, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити фізичній особі-підприємцю Мартинову Владиславу Вікторовичу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Мартинова Владислава Вікторовича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 у справі № 917/746/20 залишити без руху.
3. Надати фізичній особі-підприємцю Мартинову Владиславу Вікторовичу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог даної ухвали, касаційна скарга буде повернута скаржникові або у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил