05 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 916/2141/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Сахарний»
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 (суддя Невінгловська Ю. М.)
і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 (головуючий суддя Богатир К. В., судді Поліщук Л. В., Філінюк І. Г.)
у справі № 916/2141/21
за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»
до Обслуговуючого кооперативу «Сахарний»
про стягнення 402 459,92 грн,
У липня 2021 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 402 459,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідача умов договору від 01.10.2014 № 1628 про постачання теплової енергії, а саме в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію в період з листопада 2020 року по квітень 2021 року.
14.06.2021 рішенням Господарського суду Київської області, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022, позовні вимоги задоволено частково.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що чинним законодавством у сфері житлово-комунальних послуг не передбачено нормативних положень про застосування до споживачів за договорам про надання комунальних послуг, укладених до 01.05.2019 року, тарифів встановлених уповноваженим органом до 01.05.2019 року, та навпаки Законом України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що договори укладені до ведення в дію цього закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами до моменту укладення нових договорів та оскільки чинним договором №1628 на постачання теплової енергії від 01.10.2014 року передбачено, що нові тарифи, які підлягають застосуванню встановлює НКРЕКП, тому суди дійшли висновку про те, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» правомірно застосовано до Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» тарифи за листопад 2020 року у розмірі 1479,69 грн/Гкал (з ПДВ) та за грудень 2020 - квітень 2021 у розмірі 1813,94 грн/Гкал (з ПДВ) та про правильність та обґрунтованість розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію у розмірі 402 459,92 грн.
09.02.2022 скаржник надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2021 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2022 у справі № 911/465/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2022 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.
За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 916/2141/21 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.
Предметом позову у цій справі є стягнення у розмірі 402 459,92 грн, що менше ніж п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник лише зазначає, що справа становить значний суспільний інтерес та має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже питання щодо застосування тарифів, встановлених постановою від 14.01.2020 НКРЕКП № 91, крім Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» стосується ще близько 50 юридичних осіб, які здійснюють управління багатоквартирними будинками у місті Одеса та всіх власників квартир у таких будинках, та зазначає, що у провадженні суду першої інстанції перебуває ряд інших справ, з такими ж позовними вимогами та підставами позову, що свідчить про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Також скаржник зазначив, що справа має для нього виняткове значення, оскільки Обслуговуючий кооператив «Сахарний» включено до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а кошти кооперативу використовуються виключно для забезпечення діяльності юридичної особи з утримання багатоквартирного будинку та складаються з внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку.
Зазначені доводи скаржника не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з цих підстав, оскільки саме власне твердження (без належного обґрунтування) скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та те, що справа становить суспільний інтерес, не може бути визнано судом автоматичними підставами, на які поширюється дія положення підпунктів «а» і «в» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Суд зазначає, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а - г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип «правової визначеності».
У подібних правовідносинах заявникам слід враховувати, що Верховний Суд є судом права і використання ним оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя з огляду на високий статус касаційного суду.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а», «б», «в» і «г» пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23.10.1996; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19.12.1997).
Таким чином законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України і це повністю узгоджується із положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у цій справі, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Сахарний» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 у справі № 916/2141/21.
2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом із доданими до неї додатками.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил