Ухвала
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 215/4928/20
провадження № 61-17368 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у складі судді Демиденка Ю. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М.,
Зубакової В. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна, належного на праві спільної часткової власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона набула право власності на 1/3 частину нежитлового приміщення № 18, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з договором міни нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області від 10 серпня 2020 року. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві власності по 1/3 частині вказаного нежитлового приміщення, кожній з них, на підставі договорів купівлі-продажу від 15 квітня 2008 року.
Позивач указувала, що не може користуватися своєю власністю, оскільки
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обмежують їй доступ до приміщення, посилаючись на те, що її частка не виділена в натурі. Тому між співвласниками виник спір щодо користування нерухомістю.
З урахуванням наведеного, посилаючись на статті 356, 358 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд виділити в натурі її 1/3 частку у нежитловому приміщенні, а саме 68,00 кв. м від загальної площі приміщення 204 кв. м,
а ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виділити в натурі 136 кв. м
(по 1/2 частині), виходячи з рівності прав кожного із співвласників у праві спільної часткової власності.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Тернівського районного судом м. Кривого Рогу від 22 вересня
2020 року відкрито провадження у даній справі.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2020 року за клопотанням представника відповідачів призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі, витрати по експертизі покладено на відповідачів.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2021 року відновлено провадження у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 травня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачів
про зупинення розгляду справи.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у натурі нежитлове приміщення
АДРЕСА_1 , загальною площею 68,0 кв. м, вбудоване у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру.
Виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у натурі нежитлове приміщення
АДРЕСА_1 , загальною площею 136,0 кв. м, вбудоване у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
по 420,40 грн судового збору, з кожної.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно з висновком експерта з питань судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня
2020 року № 64-20, наданого позивачем і складеного судовим експертом Бихно М. В. за його заявою (далі - висновок судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 64-20), технічно можливо в межах існуючої забудови виділити в натурі ОСОБА_1 1/3 частку нежитлового приміщення, площею 68,0 кв. м, із загальної площі приміщення у 204,0 кв. м. Приміщення площею 68,0 кв. м. має окремий вхід. Приміщення,
які залишаються ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , загальною площею
136,0 кв. м, також мають окремий вхід, відповідають їх ідеальним частками
у праві спільної часткової власності.
Врахувавши вказаний висновок експертизи як належний і допустимий доказ
у справі, районний суд надав оцінку технічному паспорту на спірне нежитлове приміщення, виконаного товариством з обмеженою відповідальністю
«Пріма-КР» від 15 червня 2020 року, який надано відповідачами, згідно з якого загальна площа спірного приміщення становить 220,9 кв. м, а не 204 кв. м.,
є різниця в площі торгівельної зали, яка становить 177,7 кв. м, кількості
та конфігурації підсобних приміщень.
Порівнюючи висновок експертизи з технічним паспортом, зокрема схематичні плани, районний суд встановив, що частина нежитлового приміщення,
яке можливо виділити ОСОБА_1 , незмінна, зазначені ті самі приміщення мийки, площею 4,9 кв. м, і кімнати персоналу, площею 6,9 кв. м, існує лише різниця у не несучих перегородках всередині цих приміщень. Приміщення торгівельної зали у межах існуючої забудови незмінне по довжині і ширині приміщення.
Крім того, якщо ОСОБА_1 вважає достатнім для її 1/3 частки, виділити їй в натурі площу 68,0 кв. м із загальної площі у 204,0 кв. м, а не 220,9 кв. м,
і якщо допустити що таку площу має приміщення, то, зменшуючи права позивача, вказане рішення впливає лише на права останньої,
а не відповідачів. При цьому спірне приміщення, частка якого була набута позивачем, має площу саме 204,0 кв. м, а не 220,9 кв. м.
Відповідачі не надали доказів на спростування висновку судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 64-20, наданого позивачем, під час складання якого експертом проводилося візуальне та інженерно-технічне обстеження об'єкта із застосуванням спеціального обладнання
та фотографування. Висновок експерта відповідає технічному паспорту,
який надано позивачем, складеного 09 липня 2020 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , відповідає площі приміщення, зазначеній
у нотаріально посвідченому договорі міни нерухомого майна.
Крім того, під час розгляду справи за клопотанням відповідачів ухвалою районного суду від 16 грудня 2020 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не була виконана через несплату відповідачами
її вартості.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Маленької Л. І., залишено без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 червня 2021 рокузалишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з'ясовано фактичні обставини справи та дана їм належна правова оцінка, його висновки підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються
на нормах законодавства, а тому районний суд зробив правильні висновки
про наявність правових підстав для виділу часток нежитлового приміщення, яке перебуває у спільній частковій власності сторін, оскільки поділ спірного нежитлового приміщення технічно можливий, що встановлено висновком експертизи від 22 жовтня 2020 року, наданого позивачем і не спростованого відповідачами.
При цьому під час розгляду справи судом першої інстанції за клопотанням відповідачів ухвалою суду від 16 грудня 2020 року було призначено судову будівельно-технічну експертизу, яка не була виконана через несплату відповідачами її вартості.
Крім того, враховано положення Інструкції щодо проведення поділу, виділу
та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України
від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція), відповідні норми ЦК України, судову практику Великої Палати Верховного Суду, зокрема постанову
від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц (провадження
№ 14-43цс20), та Верховного Суду у частині вирішення питання про те, чи може бути предметом поділу (виділу) самочинно збудоване нерухоме майно
й вказано, що у даному спорі при вирішенні питання про поділ спірного нежитлового приміщення, експертом не було включено до розрахунку самочинно збудовані приміщення. Разом із цим, встановлено технічну можливість виділення співвласникам ізольованих приміщень із найменшим відхиленням від ідеальних часток співвласників, з найменшою кількістю необхідних переобладнань приміщень та без втручання в несучі конструкції
й інженерні системи загального користування.
Відповідачами не надано доказів виконання позивачем самочинного будівництва, а відповідно до висновку експертизи від 22 жовтня 2020 року експертом виявлено при візуальному обстеженні самочинно збудовані приміщення зі сторони користування відповідачів, правовстановлююча документація на ці приміщення експерту не надана, тому приміщення
і споруди, що є самочинно збудованими, при виділі експертом
не розглядалися. Натомість розглядалася можливість виділу 1/3 частки нежитлового приміщення з урахуванням фактичного користування,
будівель та споруд, що мають правовий статус та фактично наявні.
Апеляційний суд урахував судову практику Верховного Суду у подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, провадження № 14-43цс20; постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 22 травня 2019 року у справі № 127/6698/16-ц, провадження
№ 61-18773св18; від 26 червня 2019 року у справі № 489/6157/15-ц, провадження № 61-18725св18; від 28 жовтня 2020 року у справі
№ 2114/2-3819/11, провадження № 61-1070св19; від 29 липня 2021 року
у справі № 183/217/20, провадження № 61-8843св21).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2021 року,
ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення
про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає те,
що судами застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду України та Верховного Суду, а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 29 жовтня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
від 11 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 05 жовтня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення
її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено
про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявником надіслано матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано дану цивільну справу із суду першої інстанції. У задоволенні клопотання ОСОБА_3
про зупинення дії оскаржуваного рішення суду першої інстанції відмовлено. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз'яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували
при вирішенні спору факт наявного самочинного будівництва,
що унеможливлює поділ спірного нежитлового приміщення, а також
не застосували у цій частині відповідні положення Інструкції. Посилається
на судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду у подібних справах (постанови Верховного Суду України: від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15; постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 16 вересня 2020 року у справі № 630/491/17 (провадження № 61-2239св19), від 07 квітня 2021 року у справі № 243/3647/13-ц (провадження № 61-17723св20)).
Вважає безпідставними висновки судів про те, що позивачу виділено частину приміщення, де немає самочинного будівництва. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили вказані висновки.
Крім того, не відповідає дійсності висновок судів про те, що призначена районним судом судова будівельно-технічна експертиза не відбулася через відсутність її оплати відповідачами. Відмова від проведення експертизи обумовлена тим, що експерт заявив клопотання, яким фактично просив суд надати перевагу одному з технічних паспортів, що суд і зробив, не надавши належної оцінки суперечностям, які містяться в технічних паспортах, наданих сторонами.
Висновок судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року
№ 64-20, наданий позивачем, не є належним і допустимим доказом, оскільки
є упередженим, ґрунтується виключно на технічному паспорті, наданому позивачем, жодних вимірів (схем, графіків, таблиць) експерт не здійснював, фотознімки у висновку не відображають об'єктивну інформацію щодо спірного приміщення.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника ОСОБА_1 - адвоката Ямкового В. І., в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Указує, що під час проведення судової будівельно-технічної експертизи експертом не враховано самочинно збудовані споруди та самочинно переобладнані приміщення, про що зазначено у висновку від 22 жовтня
2020 року № 64-20, який надано суду позивачем, і який не спростовано відповідачами. Тому він є належним і допустимим доказом у справі, його обґрунтовано враховано судами при вирішенні спору. У цій частині посилається на судову практику Верховного Суду, яку враховано апеляційним судом при вирішенні спору. Вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не порушено вимоги Інструкції.
При цьому правові висновки Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги, не є релевантними до фактичних обставин, встановлених судами у даній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з договором міни нерухомого майна від 10 серпня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Забуранною А. А., ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частина нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру, розташованого за адресою:
АДРЕСА_1 (а. с. 6-7, т. 1).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28 серпня 2020 року, ОСОБА_2
та ОСОБА_3 належить на праві власності по 1/3 частині нежитлового приміщення, вбудованого у перший поверх двоповерхової будівлі торгівельного центру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
кожній з них, підстава виникнення права власності: договори купівлі-продажу
від 15 квітня 2008 року, посвідчені приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Кірієнко І. М. (а. с. 9-10, т. 1).
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 22 жовтня 2020 року № 64-20, складеного судовим експертом Бихно М. В. за зверненням ОСОБА_1 , технічно можливо в межах існуючої забудови, виділити
в натурі ОСОБА_1 1/3 частку нежитлового приміщення, площею
68,0 кв. м, із загальної площі приміщення в 204,0 кв. м. Приміщення, площею 68,0 кв. м, має окремий вхід. Цільове призначення приміщення не суперечить цільовому призначенню сусідніх приміщень (торгівельні та складські площі). Існує можливість вести господарську діяльність відокремлено від інших приміщень. Частка в натурі, яка виділяється, складається з торгівельної зали, площею 56,2 кв. м, мийки, площею 4,9 кв. м, та кімнати персоналу, площею
6,9 кв. м (а. с. 45-53, т. 1).
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 грудня 2020 року, з урахуванням ухвали цього самого суду про виправлення описки від 21 грудня 2020 року, за клопотанням представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Маленької Л. І., призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення експерта поставлено наступні запитання:
1. Яка загальна площа нежитлового приміщення № 18, вбудованого в перший поверх будинку АДРЕСА_1 , яка площа торгівельного залу, кількість, площа
та найменування підсобних приміщень? 2. Чи можливий виділ в натурі 1/3 частини нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , співвласнику ОСОБА_1 , яких саме приміщень і якою площею, без шкоди його цільового призначення? Витрати по експертизі покладено
на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Попереджено експерта
про відповідальність за завідомо неправдивий висновок (стаття 384
КК України) і за відмову від виконання покладених обов'язків (стаття 385
КК України). Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
У розпорядження експерта надано ухвалу суду, технічний паспорт товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма КР». Покладено на сторони у справі обов'язок надання експерту документів та доступу до спірного майна
(а. с. 90-91, т. 1).
24 грудня 2020 року судовим експертом Бихно М. В. направлено до суду клопотання про уточнення питання, в якому експерт зазначив матеріали,
які було надано для проведення експертизи, і вказав про те, що для відповіді на питання, поставлені перед експертом, необхідно працювати з паспортом
на об'єкт дослідження. Повідомлено, що інформація у наданих документах суперечлива, експерту невідомо, який з наданих технічних паспортів вірний, визначення указаного виходить за межі компетенції експерта. Тому судовий експерт просив пояснити, по яким документам проводити дослідження.
Крім того, направлено рахунок на оплату експертизи (а. с. 98, 99, т. 1).
16 лютого 2021 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Маленька Л. І., подала до суду заяву, в якій просила видати їй копію клопотання експерта і рахунок на оплату для вирішення питання щодо експертизи у наступному судовому засіданні (а. с. 100, т. 1).
16 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ямковий В. І., подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі,
яке мотивовано, у тому числі, не сплатою експертизи (а. с. 101, т. 1).
Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 16 лютого 2021 року відновлено провадження у справі (а. с. 102-103, т. 1).
10 березня 2021 року судовий експерт Бихно М. В. направила до суду повідомлення про неможливісь надання висновку експерта через відсутність її оплати (а. с. 108-112, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зупинення провадження у справі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 липня 2022 року у справі № 511/2303/19 (провадження № 61-3544св22) передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 511/2303/19 за позовом ОСОБА_5
до ОСОБА_6 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності, визнання права власності, поділ майна в натурі
за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 січня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 лютого 2022 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив у вказаній ухвалі про те, що вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 328, 331, 376 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року
у справі № 6-338цс15, і визнати наявність у подружжя права на визнання
у судовому порядку права власності на самочинно побудований, реконструйований об'єкт нерухомого майна (а не матеріали й конструкції,
з яких він побудований і перелік яких точно встановити достатньо складно), який знаходиться на земельній ділянці, що належить на праві власності
чи користування (оренди) подружжю (одному з них), та відповідає містобудівній документації, цільовому призначенню земельної ділянки
і вимогам щодо надійної й безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкту, з подальшим прийняттям
в експлуатацію у передбаченому чинним законодавством порядку.
При цьому колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду, вказала
й про наявність протилежних правових позицій при вирішенні питання,
чи підлягають поділу (виділу) об'єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об'єкти нерухомого майна.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу
№ 511/2303/19 прийнято до провадження та призначено до розгляду (провадження № 14-56цс22).
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі,
яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено,
що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах
(в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи,
а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Оскільки справа у подібних правовідносинах передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається, до закінчення перегляду
в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи
№ 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтею 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 215/4928/20 (провадження № 61-17368св21) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частки нерухомого майна належного на праві спільної часткової власності до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 511/2303/19 (провадження № 14-56цс22).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк