79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
03.08.2022 Справа № 914/172/22
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали
за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» м. Львів,
до відповідача: Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», м. Львів,
предмет позову: стягнення 72 261,36 грн.,
підстава позову: порушення умов договору № 09420U4IН6АР016 від 01.01.2016,
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився.
19.01.2022 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення 72 261,36 грн.
Ухвалою суду від 26.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
20.05.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строку на подання відзиву.
Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, за клопотаннями представників сторін в судових засіданнях неодноразово оголошувалась перерва чи розгляд справи відкладався.
У судове засідання 02.08.2022 з'явилися представники обох сторін. представником відповідача долучено копію звернення до позивача стосовно реструктуризації боргу чи укладення мирової угоди. У судовому засіданні оголошено перерву до 03.08.2022, про що представники сторін повідомлені під розписку.
У судове засідання 03.08.2022 сторони не забезпечили явку представників, заяв, клопотань не подали, повідомлень про мирне врегулювання спору не подали.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено.
У судовому засіданні 03.08.2022 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач стверджує, що відповідач не оплатив за послуги з розподілу природного газу за період з березня 2020 по серпень 2021. Тому позивач просить стягнути з відповідача 72 261,36 грн., з яких 64 184,40 грн. основний борг, 962,64 грн. 3 % річних, 4 048,03 грн. пеня, 3 066,29 грн. інфляційні втрати.
Відповідач визнає позовні вимоги в розмірі 632,88 грн. Щодо інших вимог заперечує, стверджуючи що нарахування здійснено за період, коли газовий лічильник знаходився у АТ «Львівгаз», а потім в поліції. Тобто відповідач у спірний період не міг скористатись газопостачанням та змушений був зупинити окремі технологічні процеси та не міг бути замовником потужностей.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
01.01.2016 відповідачем підписано заяву-приєднання № 09420U4IH6AP016 до умов договору розподілу природного газу та приєднався до договору № 09420U4IH6AP016.
Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2498.
Позивачем складено та підписано такі акти:
від 31.01.2020 на суму 6 091,56 грн, від 29.02.2020 на суму 6 091,56 грн, від 31.03.2020 на суму 6 091,56 грн, від 30.04.2020 на суму 6 091,56 грн, від 31.05.2020 на суму 6 091,56 грн, від 30.06.2020 на суму 6 091,56 грн, від 31.07.2020 на суму 6 700,72 грн, від 31.08.2020 на суму 6 700,73 грн, від 30.09.2020 на суму 6 700,72 грн, від 31.10.2020 на суму 6 700,72 грн, від 30.11.2020 на суму 6 700,73 грн, від 31.12.2020 на суму 6 700,72 грн, від 31.01.2021 на суму 52,74 грн, від 28.02.2021 на суму 52,78 грн, від 31.03.2021 на суму 52,74 грн, від 30.04.2021 на суму 52,74 грн, від 31.05.2021 на суму 52,78 грн, від 30.06.2021 на суму 52,74 грн, від 31.07.2021 на суму 52,74 грн, від 31.08.2021 на суму 52,78 грн.
В актах за період січень - червень 2020 зазначено, що оператор ГРМ надав послуги з розподілу природного газу, а споживач прийняв їх, відповідно до величини замовленої потужності, що визначається як 1/12 річної замовленої потужності об'єктів споживача та дорівнює 5 640,33 м. куб. Тариф на послуги з розподілу природного газу 0,9 грн за 1 м. куб. на місяць. Відповідно, по актах за січень - березень 2020 до оплати 5 076,30 грн за місяць, а з урахуванням ПДВ 6 091,56 грн, що математично відповідає формулі: 5 640,33 *0,9 = 5 076,30 грн.
По актах за липень - грудень 2020 до оплати 5 583,93 грн, а з ПДВ 6 700,72 грн, оскільки тариф на послуги з розподілу природного газу 0,99 грн за 1 м. куб. на місяць. Тому математичний розрахунок і отримання 5 583,93 грн є обґрунтованим.
В актах за січень - серпень 2021 до оплати вказано 43,95 грн щомісяця, виходячи з величини замовленої потужності об'єктів споживача 26,16 м. куб. та з тарифу на послуги з розподілу природного газу 1,68 грн за 1 м. куб. на місяць.
02.09.2021 відповідачу надіслано акти в кількості 20 штук та повідомлення-лист, на підтвердження чого подано опис вкладення в цінний лист (0505015696545), фіскальний чек, список згрупованих відправлень, відстеження поштового відправлення за трек-кодом 0505015696545 (вручено 06.09.2021).
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, доказами не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).
Як вбачається із описаних обставин справи, між сторонами виникли та існували правовідносини з розподілу природного газу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Крім загальних норм цивільного законодавства, правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».
Як передбачено статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єктами ринку природного газу є оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (надалі по тексту - Кодексу ГРМ) договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи; доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об'єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи; споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об'єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Отже, з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.
Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.
Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Відповідно до пункту 2 глави 6 розділу VІ Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
У матеріалах справи відсутні звернення відповідача до позивача стосовно зміни потужності на 2020 рік. Відсутні також докази припинення послуги розподілу природного газу, як це передбачено главою 7 розділу VI Кодексу ГРМ. Тому впродовж 2020 року позивач продовжував нараховувати плату за відповідну послугу в загальному розмірі 76 753,68 грн. У 2021 році позивачем нараховано вартість послуги з розподілу на суму 422,04 грн. Разом по актах нараховано 77 175,72 грн.
Стосовно суми заборгованості, то відповідно до розрахунку заборгованості за 2020 рік обліковується борг за березень - грудень на суму 70 662,12 грн, за 2021 рік - 422,04 грн. Тобто всього на суму 64 184,40 грн, оскільки при цьому позивачем враховано переплату на суму 808,23 грн та в період заборгованості не включено січень і лютий 2020 року.
Також Кодексом ГРМ передбачено «Порядок розрахунків за договором розподілу природного газу» (глава 6 розділу VI): надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п. 6.6 типового договору (надалі по тексту рішення - договір) оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Так, акти наданих послуг, що є в справі, не підписані споживачем, а підписані лише однією стороною - позивачем. Водночас, жодних відповідей, зауважень, заперечень після їх отримання відповідачем не було висловлено та не повідомлено позивачу. Більше того, непідписання актів відповідач не визначає як підставу заперечення позовних вимог. Крім цього, формальне недотримання вимог щодо підписання актів наданих послуг не може бути єдиною підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулася.
Щодо відсутності лічильника у відповідача у спірний період, то суд зауважує, що така обставина сама по собі не свідчить про припинення послуги розподілу природного газу. Так, відповідно до пункту 7 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ постачання/розподіл природного газу вважається припиненим за умови наявності пломб Оператора ГРМ на запірних пристроях, інвентарних заглушках тощо, що зафіксовано відповідним актом. Відповідно до пункту 5 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування. В цілому глава 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем регламентує порядок обмеження та припинення розподілу природного газу споживачам та, зокрема, визначає випадки, коли Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача, і серед таких немає такого випадку як зняття лічильника.
Більше того, відповідно до пункту 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ навіть припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача. Доказів розірвання договору розподілу природного газу чи внесення змін до заяви-приєднання чи в інший спосіб досягнення згоди стосовно припинення (обмеження) надання послуги розподілу природного газу у справі немає.
Судове рішення у справі № 914/2384/17 також не має впливу на користування відповідачем послугою розподілу природного газу.
Враховуючи зазначене, заперечення відповідача стосовно відсутності у нього обов'язку сплачувати за розподіл природного газу є не обґрунтованими.
Суд звертає увагу, що докази вручення відповідачу щомісяця актів наданих послуг у справі відсутні. Проте, всі акти були надіслані у вересні 2021, що підтверджується доказами надіслання та не заперечується відповідачем. Тому з урахуванням зазначених вище норм Кодексу ГРМ та договору у відповідача було 2 дні з 06.09.2021 для їх підписання і повернення позивачу або ж надання мотивованої відповіді про відмову від їх підписання. Як уже зазначалося вище, відповідей відповідача позивачу немає, оплат не здійснено.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Тому, на відміну від твердження позивача про виникнення прострочення кожного десятого числа місяця ще 2020 року, суд зазначає, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань по оплаті послуги розподілу природного газу, з 09.09.2021. Тобто, з однієї сторони непідписання актів відповідачем та відсутність його зауважень не спростовує фактів надання послуг, які мають бути оплачені, а з іншої сторони непідписання актів також не свідчить, що прострочення наставало щомісяця, коли доказів їх надіслання щомісяця немає.
Враховуючи наведене, суд резюмує, що у відповідача наявний обов'язок оплати послуги з розподілу природного газу в сумі 64 184,40 грн і така вимога підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивачем заявлено до стягнення також 962,64 грн 3 % річних, 4 048,03 грн пеня, 3 066,29 грн інфляційні втрати.
Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Зазначеною умовою договору сторонами не змінено періоду, за який нараховується пеня. Судом вище встановлено, що прострочення по платі послуг розподілу природного газу настало з 09.09.2021. Тому пеня може нараховуватись за період 09.09.2021 - 09.03.2022, а не за періоди, визначені позивачем. Також суд враховує, що він не має повноважень виходити за межі (періоди, суми) визначені для розрахунку позивачем. Тому, здійснивши перерахунок пені з урахуванням моменту виникнення прострочення, на дату якого уже був обов'язок по оплаті всіх актів, та крайнього строку - 29.12.2021, визначеного позивачем, судом отримано суму 3 381,55 грн. Тому позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат і 3 % річних суд зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України). Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум відповідно до визначеного вище періоду прострочення заборгованості у розмірі 64 184,40 грн, суд зазначає, що обґрунтованими є 3 % річних у сумі 590,85 грн та інфляційні втрати - 2 275,50 грн. Тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат також підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Щодо інших витрат, суд звертає увагу, що у позовній заяві зазначено попередній орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу - 8 000 грн, про доказів на підтвердження понесення таких витрат позивачем не подано, заяв про їх подання після ухвалення рішення не заявлено. Тому суд не має підстав покладати відшкодування таких витрат на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 126, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (ідентифікаційний код юридичної особи 30162618, 79040, Львівська обл., місто Львів, вулиця Патона, будинок 1) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (ідентифікаційний код юридичної особи 03349039, 79039, Львівська обл., місто Львів, вул. Золота, будинок 42) 64 184,40 грн. основного боргу, 3 381,55 грн. пені, 590,85 грн. 3 % річних, 2 275,50 грн. інфляційних втрат, 2 212,57 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 666,48 грн. пені, 335,79 грн. 3 % річних, 790,79 грн. інфляційних втрат відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 04.08.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.