Ухвала
Іменем України
25 липня 2022 року
м. Київ
справа № 205/7171/20
провадження № 61-6498ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціі (м. Дніпро), про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 41 281,24 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2019 року по серпень 2020 року в розмірі 7 616 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року залишено без руху та надано строк десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме - заявнику необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 1 488,60 грн. При цьому заявнику було роз'яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху, апеляційний суд також роз'яснив заявнику про помилковість його посилання на пункт 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення його від сплати судового збору, оскільки вказана норма стосується позивачів, а він є відповідачем у справі, тому повинен сплатити судовий збір.
27 квітня 2022 року ОСОБА_1 отримав вищезгадану ухвалу Дніпровського апеляційного суду про залишення його апеляційної скаргина рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року без руху.
02 травня 2022 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив про помилковість залишення його апеляційної скарги без руху, так як він є громадянином, віднесеним до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року визнано неподаною і повернуто заявнику.
Визнаючи неподаною і повертаючи ОСОБА_1 його апеляційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року, апеляційний суд виходив з того, що в ухвалі суду від 25 березня 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 було роз'яснено про помилковість його доводів про звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»та необхідність сплатити судовий збір. Однак, отримавши 27 квітня 2022 року ухвалу суду про залишення його апеляційної скарги без руху, заявник не усунув недоліків його апеляційної скарги у відведений судом строк, натомість подав до суду заяву, в якій повторно зазначив про те, що він звільнений від сплати судового збору згідно із Законом України «Про судовий збір».
12 липня 2022 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційне провадження в частині оскарження рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 рокуне підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в апеляційному порядку по суті не переглядалося, то у відкритті касаційного провадження в частині оскарження названого рішення суду необхідно відмовити з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.
Касаційне провадження в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року не підлягає відкриттю з таких підстав.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року, подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з'ясував правовідносин, які виникли між сторонами в цій справі, оскільки він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої, частини п'ятої 353 ЦПК України до апеляційної скарги додаються: документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільняються від сплати судового збору, якщо вони є позивачами у справі, тобто звернулися з позовом до суду за захистом свого порушеного права або інтересу. Проте у цій справі особа, яка претендує на звільнення від сплати судового збору, є відповідачем, а не позивачем, з огляду на що відсутні підстави для звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 404/4822/15-ц (провадження № 14-55цс19).
Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою апеляційної скарги на рішення суду підлягає сплаті судовий збір в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є відповідачем в цій справі, апеляційний суд обґрунтовано відхилив його доводи про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та правильно зазначив про необхідність сплатити судовий збір за ставкою, передбаченою підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».
Частиною другою статті 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою, третьою статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 отримав ухвалу суду від 25 березня 2022 року про залишення його апеляційної скарги без руху 27 квітня 2022 року, однак у встановлений судом строк не усунув недоліків його апеляційної скарги. Встановивши ці обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання неподаною і повернення ОСОБА_1 поданої ним апеляційної скарги.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильного застосування апеляційним судом частин другої, третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України за обставин невиконання особою, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений строк вимог суду щодо усунення недоліків такої скарги.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення апеляційного суду вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Тому у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).
Згідно з частиною п'ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 01 лютого 2022 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 травня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Новокодацький відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиціі (м. Дніпро), про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко