Ухвала
Іменем України
25 липня 2022 року
м. Київ
справа № 345/3169/21
провадження № 61-6535ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом,
У липні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 : не чинити їй перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 ; забезпечити їй вільний доступ до цієї квартири і надати ключі від вхідних дверей.
Позов ОСОБА_2 мотивовано тим, що її батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло. ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер. Рішеннями Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2020 року та від 02 квітня 2021 року за нею та її сестрою ОСОБА_3 було визнано в порядку спадкування право власності по 1/4 частині спірної квартири. Однак вона позбавлена можливості потрапити до належного їй на праві спільної власності житла, оскільки відповідачі замінили замок у вхідних дверях квартири. Її неодноразові звернення до поліції не дали будь-якого результату.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити ОСОБА_2 вільний доступ до квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права в передбачений законодавством спосіб. В матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 чинить перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом обмеження їй доступу до спірного житла. Разом з тим пред'явлені ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки названий відповідач не проживає у спірній квартирі та не чинить іншим співвласникам будь-яких перешкод у користуванні цим майном.
Додатковим рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 березня 2022 року доповнено резолютивну частину рішення Калуського міськрайонного суду від 07 жовтня 2021 року новим абзацом, який викладено в такій редакції: «Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом».
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
12 липня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту чинення нею перешкод у користуванні спірною квартирою. При цьому суди не врахували правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 309/2477/16-ц та від 19 січня 2022 року у справі № 727/10631/20, про те, що згідно з положеннями статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Судами встановлено, що рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 10 березня 2011 року встановлено порядок користуванням квартирою АДРЕСА_1 . Виділено в користування ОСОБА_1 кімнату АДРЕСА_2 площею 17 кв. м. Виділено в користування ОСОБА_4 кімнату АДРЕСА_3 площею 10,2 кв. м та кімнату № 4 площею 16,9 кв. м. Залишено в загальному (спільному) користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вбиральню, ванну кімнату, кухню, коридор. Зобов'язано ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні виділеними кімнатами та приміщеннями квартири.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2020 року визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2021 року зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 шляхом надання вільного доступу до цього житла.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2021 року визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 .
Постановою від 08 червня 2021 року Івано-Франківський апеляційний суд скасував вищезгадане рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2021 року і відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житлом з підстав порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме незалучення до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 , яка набула право спільної сумісної власності на спірну квартиру.
ОСОБА_2 неодноразово зверталася до поліції з проханням вжити відповідних заходів щодо ОСОБА_1 , яка перешкоджає їй у доступі до квартири АДРЕСА_1 , співвласником якої вона є. За результатами розгляду звернень правоохоронними органами зроблено висновок, що між вказаними особами виникли цивільно-правові відносини.
Судами також встановлено, що, на відміну від ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_3 не проживає у спірній квартирі і не чинить позивачу будь-яких перешкод у користуванні цим житлом.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частини перша, друга статті 386 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Положення статей 317, 319, 386, 391 ЦК України визначають право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення порушень свого права від будь-яких осіб шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власнику своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Згідно з частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Враховуючи викладене, встановивши, що відповідачем ОСОБА_1 створюються перешкоди позивачу в доступі до квартириАДРЕСА_1 , співвласником якої вона є, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Такі висновки, з урахуванням встановлених судами конкретних обставин у цій справі, узгоджуються з правовими висновками у подібних правовідносинах, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року у справі № 309/2477/16-ц та від 19 січня 2022 року у справі № 727/10631/20, на які посилалася заявник в касаційній скарзі.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо ненадання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження факту чинення нею перешкод у користування спірною квартирою зводяться до незгоди з установленими судами обставинами та оцінкою доказів.
При цьому в оскаржуваних судових рішеннях наведено належне мотивування щодо дослідження та оцінки зібраних у справі доказів.
Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.
В постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 07 жовтня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 червня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко