справа №755/4243/15 Головуючий у І інстанції - Катющенко В.П.
апеляційне провадження №22-ц/824/1737/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
28 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного м.Києва від 25 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , АТ «Альфа-Банк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
встановив:
Заявник, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: визнати виконавчий лист № 755/4243/15-ц, виданий Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором на загальну суму боргу у розмірі 850 663,64 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги заявник обґрунтовував тим, що внаслідок укладення низки договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором № 2008/694-Ф03.9/125 від 25.06.2008 р. відбувалися заміни стягувача за спірним виконавчим листом. ОСОБА_2 , як новий кредитор за договором про відступлення права вимоги № 30-06/20/7 від 30.06.2020 р., не має претензій майнового характеру до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджує факт відсутності обов'язку у боржника ОСОБА_1 за зобов'язаннями з погашення заборгованості за виконавчим листом № 755/4243/15-ц, у зав'язку з чим виконавчий лист підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Дніпровського районного м.Києва від 25 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , АТ «Альфа-Банк», про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню-відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, вказує, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а суддя не прийняла до уваги докази, які були подані до заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Зазначає, що в матеріалах справи міститься зава ОСОБА_2 як нового кредитора, якою повідомлено суд про відсутність претензій майнового характеру до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу заборгованості за кредитним договором №2008/694-Ф03.9/125 від 25.06.2008 року укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 та за договором поруки №06-09/1455 від 25.06.2008 року укладеного між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 а також підтримання заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання.
Посилається на довідку №1345-23.1 від 20.07.2020 року, якою АТ «Альфа Банк» повідомило ОСОБА_3 про те, що 30.06.2020 року заборгованість за кредитним договором №2008/694-Ф03.9/125 від 25.06.2008 року не має у зв'язку з відступленням прав вимоги до ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс груп» на підставі договору факторингу від 30.06.2020 року.
Враховуючи викладене вказує, що у суду першої інстанції були наявні матеріально правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 755/4243/15-ц за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 листопада 2014 року у справі № 1504/14.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2015 року вказану заяву було задоволено та видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 листопада 2014 року у справі № 1504/14, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 841 604 грн, третейський збір у сумі 8 816,04 грн та судовий збір у розмірі 243,60 грн. 60 коп.
27 березня 2015 року представником стягувача було отримано виконавчі листи.
Постановою державного виконавця Подільського районного відділу виконавчої служби міста Київ територіального управління юстиції у місті Києві, Малько Ж.М., від 07 червня 2017 року відкрито виконавче провадження № 54036152 з примусового виконання виконавчого листа № 755/4243/15-ц, виданого 27.03.2015 р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» суми у розмірі 850 663,64 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року задоволено заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та замінено сторону виконавчого провадження за виконавчим листом № 755/4243/15-ц від 27 березня 2015 р., який видав Дніпровський районний суд м. Києва в частині боржника ОСОБА_1 на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 28 листопада 2014 року у справі № 1504/14, про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 841604 грн., третейський збір у сумі 8816 грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. а саме сторону стягувача ПАТ «Укрсоцбанк» - на правонаступника АТ «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ - 23494714, МФО 300346, п/р № IBAN НОМЕР_1 , місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150.
Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що саме АТ «Альфа-Банк» є належним стягувачем за виконавчим листом № 755/4243/15-ц, що виданий 27.03.2015 р. Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 841 604 грн, третейського збору у сумі 8 816,04 грн та судового збору у розмірі 243,60 грн.
Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконання.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів враховуючи наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 432 Цивільного процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Таким чином, статтею 432 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що ухвалою суду можна визнавати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню лише у випадках: якщо його було видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній у зв'язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.
Так, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Обов'язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов'язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
За вказаних обставин, оскільки належним стягувачем за виконавчим листом № 755/4243/15-ц є саме АТ «Альфа Банк», при цьому інші юридичні або фізичні особи до Дніпровського районного суду міста Києва з заявами про заміну сторони у виконавчому провадженні та набуття статусу стягувача не зверталися, то суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про відсутність у матеріалах справи належних, достовірних та допустимих доказів, що підтверджують відсутність обов'язку боржника у зв'язку з його припиненням добровільними виконанням боржником чи іншою особою або з інших передбачених законом причин.
З огляду на той факт, що АТ «Альфа-Банк» є належним стягувачем за виконавчим листом, судапеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно заяви ОСОБА_2 про відсутність претензій майнового характеру до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2008/694-Ф03.9/125 від 25.06.2008 р. та за договором поруки № 06-09/1455 від 25.06.2008 р. оскільки ОСОБА_2 не є стягувачем та не звертався до суду з заявоюпро заміну сторони у виконавчому провадженні та набуття статусу стягувача.
Не приймає апеляційний суд до уваги і доводи апеляційної скарги стосовно долученої до заяви копія довідки вих. 61345-23.1 від 20.07.2020 р., виданої АТ «Альфа-Банк» оскільки вона стосується правовідносин банку з позичальником ОСОБА_3 .
Апелянтом не додано належних та допустимих доказів, які б в розумінні ч. 2 ст.432 ЦПК України могли б бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не надано також апелянтом доказів на набуття ОСОБА_4 статусу нового стягувача, який вона могла б набути на підставі ч. 1. ст. 442 ЦПК України.
Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного м.Києва від 25 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник