справа № 760/19140/13-ц головуючий у суді І інстанції Коробенко С.В.
провадження № 22-ц/824/408/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
18 липня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Жванко О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У вересні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», АТ «Універсал Банк», банк) звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якогоє ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 124 000,00 дол. США зі сплатою 12,95% річних за користування кредитом, з 15 липня 2008 року відсоткова ставка становить 14,45% річних, а з 29 квітня 2010 року - 0,00% річних, з терміном повернення кредиту до 29 квітня 2010 року.
ПАТ «Універсал Банк» виконало свої зобов'язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, однак позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання щодо сплати заборгованості по кредиту та процентів, внаслідок чого станом на 30 січня 2013 року утворилась заборгованістьу розмірі 142 786,71 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 141 294,17 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 122 124,02 дол. США; заборгованість за відсотками - 20 272,82 дол. США; заборгованість за підвищеними відсотками - 389,85 дол. США.
Посилаючись на зазначене, ПАТ «Універсал Банк» просило суд стягнути
з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 18 грудня 2007 року № 047-2915/840-0587 у розмірі 142 786,71 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 1 141 294,17 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року, у складі судді Коробенка С. А., ПАТ «Універсал Банк» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням уточнень, просить змінити мотивувальну частину рішення суду та відмовити у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» з причин відсутності належних доказів (т.1, а.с. 124-138).
Апеляційна скарга мотивована тим, що, відмовляючи у задоволенні позову ПАТ «Універсал Банк» з підстав пропуску строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що у матеріалах справи відсутній договір кредиту від 18 грудня 2007 року та договір на відкриття та умови обслуговування рахунку від 29 листопада 2007 року, зміст операції у виписці по рахунку не відповідає реквізитам наданої банком копії кредитного договору від 18 грудня 2007 року, надана банківська виписка не відповідає вимогам законодавства. Зазначає, що позивачем до суду першої інстанції не надавався для дослідження оригінал кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, а відтак без огляду оригіналу та дослідження його судом і відповідачем, за наявності письмового клопотання відповідача щодо витребування оригіналу, інших заперечень та сумнівів у існуванні вказаного доказу, копія цього кредитного договору не може братися судом до уваги як доказ існування кредитних правовідносин між сторонами. Вказує, що позивачем та судом покладено в основу розрахунків заборгованості умови договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, в той час як згідно наданої суду виписки кошти перераховані згідно договору №26208000012419 від 29 листопада 2007 року. Однак у справі відсутні будь-які належні докази, що розрахунковий рахунок НОМЕР_1 належить відповідачу. Вказує, що наявна в матеріалах справи виписка від 18 грудня 2007 року не оформлена відповідно до вимог встановлених для первинних бухгалтерських документів.
ПАТ «Універсал Банк» не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направило.
Постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року змінено у частині мотивування правових підстав відмови у позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат (т.1, а.с. 182-188).
Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року скасовано. Справу №760/19140/13-ц передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 2, а.с. 150-153).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 квітня 2021 року справу призначено судді-доповідачу Березовенко Р.В. (т.2, а.с. 197).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій. Справу призначено до розгляду у суді апеляційної інстанці з повідомленням учасників справи (т.2, а.с. 199-200).
19 травня 2021 року на адресу суду надійшли клопотання ОСОБА_1 про призначення судової експертизи доказів по справі (т. 2, а.с. 211-218).
У судовому засіданні апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити.
Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вислухавши пояснення учасників справи, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 18 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» (назву якого змінено на ПАТ «Універсал Банк») та Відповідачем був укладений кредитний договір №047-2902/840-0587, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит в сумі 124000 доларів США зі сплатою щорічної процентної ставки в розмірі 12,95%, строком до 10 грудня 2027 року.
18 грудня 2007 року на розрахунковий рахунок Відповідача, відкритий на підставі договору від 29.11.2007 було перераховано суму в розмірі 124000 доларів США. (а.с. 18)
В той же день на рахунок відповідача була перерахована і сума в розмірі 185000 доларів США. З рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03.10.2011 у справі №2-3101/11 вбачається, що вказана сума була перерахована ОСОБА_1 на підставі іншого кредитного договору №047-2915/840-0586 від 18.12.2007. Таким чином, зазначеним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва з ОСОБА_1 була стягнута заборгованість за іншим договором, що спростовує заперечення Відповідача в цій частині. (а.с. 80-83)
Відповідач свої зобов'язання не виконував і за Кредитним договором №047-2902/840-0587 від 18.12.2007, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, яка станом на 30.01.2013 становила 142786,71 доларів США і складалася із заборгованості за тілом кредиту в сумі 122124,02 доларів США, нарахованих процентів в сумі 20272,84 доларів США та підвищених процентів на прострочену заборгованість в сумі 389,85 доларів США.
Пунктом 5.2.5 Кредитного договору Сторони визначили, що у випадку прострочення позичальником чергового платежу понад 2 місяці та направлення Кредитором на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення Кредитором зазначеного повідомлення (вимоги), Позичальнику, вважати термін погашення кредиту таким, що настав, на 31 календарний день з дати відправлення повідомлення.
06.04.2009 (вих. №06/1560) ПАТ «Універсал Банк» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення зобов'язань та роз'яснило, що у випадку їх не усунення настає строк виконання зобов'язання з повернення кредиту у повному обсязі на 31 день.(а.с.22)
Відповідачем не були усунуті порушення, наявна на той час заборгованість за кредитним договором не погашена, строк виконання зобов'язань з повернення кредиту в повному обсязі настав 07 травня 2009 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що оскільки строк виконання основного зобов'язання (повернення усієї суми кредиту) було змінено на 07 травня 2009 року (31 день з дати направлення вимоги), то саме з цього моменту в Позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 04.09.2013, тобто зі пропуском строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості. Позивачем не зазначено жодних поважних причин пропуску ним строку позовної давності за заявленими вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідачем було позано заяву про застосування строку позовної давності, а відтак, суд не має підстав для задоволення позову, враховуючи очевидний пропуск Позивачем строку позовної давності за заявленими вимогами.
Такий висновок суду першої інстанції не оспорюється апелянтом. З вимог апеляційної скарги апеляційним судом встановлено, що відповідач не погоджується лише з мотивувальною частиною судового рішення.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Згідно з ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Отже, враховуючи в сукупності надані позивачем докази, колегія суддів вважає підтвердженою наявність між сторонами спору кредитних правовідносин, а ненадання оригіналу кредитного договору №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, за наявності належним чином посвідченої його копії, не може бути підставою для протилежного висновку в даній справі, виходячи з такого.
Згідно з частини першої статті 76, статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У частинах першій, третій статті 12 та частині першій, сьомій статті 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої, п'ятої та шостої статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано,а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, доводи апелянта про недоведеність існування між сторонами правовідносин за кредитним договором №047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року, з посиланням на ненадання його оригіналу, в даному випадку є безпідставним.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що особисто апелянт в заяві про перегляд заочного рішення посилався на те, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва вже було стягнуто заборгованість, про яку йдеться у даному позові ПАТ «Універсал Банк», що суперечить запереченням відповідача щодо відсутності кредитних правовідносин між сторонами спору .
Також, в заяві про застосування строків позовної давності за кредитним договором у даному спорі ОСОБА_1 підтвердив, що Кредитний договір № 047-2902/840-0587 від 18 грудня 2007 року укладений між сторонами у справі і передбачав обов'язок погашати кредит частинами протягом строку дії договору, тобто до грудня 2027 року. Також, засвідчував, що дана заява поширюється на всі правовідносини, які є між сторонами, зокрема, щодо кредитного договору № 047-2902/840-0587 (т. 1, а.с. 64).
Отже, з матеріалів справи апеляційним судом безспірно встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач не заперечував існування між ним та банком кредитних правовідносин, які виникли на підставі кредитного договору № 047-2902/840-0587.
Поряд з цим, апеляційний суд бере до уваги, що відповідач погодився та не оскаржував висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності. Такий висновок суду першої інстанції зроблено на підставі встановлених в рішенні фактичних обставин справи та відповідно до поданої заяви відповідача.
А отже, зміна мотивувальної частини рішення та виключення з неї наступних обставин:
«Судом встановлено, що 18 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк» (назву якого змінено на ПАТ «Універсал Банк») та Відповідачем був укладений кредитний договір №047-2902/840-0587, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит в сумі 124000 доларів США зі сплатою щорічної процентної ставки в розмірі 12,95%, строком до 10 грудня 2027 року.
Встановлено, що 18 грудня 2007 року на розрахунковий рахунок Відповідача, відкритий на підставі договору від 29.11.2007 було перераховано суму в розмірі 124000 доларів США. (а.с. 18)
Встановлено також, що Відповідач свої зобов'язання не виконував і за Кредитним договором №047-2902/840-0587 від 18.12.2007, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, яка станом на 30.01.2013 становила 142786, 71 доларів США і складалася з заборгованості за тілом кредиту в сумі 122124, 02 доларів США, нарахованих процентів в сумі 20272,84 доларів США та підвищених процентів на прострочену заборгованість в сумі 389,85 доларів США.»
в даній справі унеможливлюватиме правомірність висновку суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з частинами 3-5 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, виходив з встановлених обставин справи, а саме з того, що оскільки строк виконання основного зобов'язання (повернення усієї суми кредиту) було змінено на 07 травня 2009 року, то саме з цього моменту в Позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 04.09.2013, тобто із пропуском строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості.
Позивач з такими висновками суду першої інстанції погодився і рішення суду не оскаржував.
Тому доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
За таких обставин, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому, судове рішення відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура