справа №367/2208/21 Головуючий у І інстанції - Яковлева Л.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/7078/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
14 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Гуля В.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,
за участю секретаря Линок В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного підприємства «Сетам» про поділ майна,-
встановив:
07 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київська область із позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна.
Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, згідно якої просить суд : заборонити відчуження будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368 до вирішення справи по суті.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» про поділ майна, а саме будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368. З інтернет сайту ДП «СЕТАМ» вбачається, що проведення аукціону з продажу вказаного майна призначено на 15.04.2021 року. Позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області по даній справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Крім того, додатково до позову засобами електронної пошти позивачем направлено до суду Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта сформованої 08 квітня 2021 року, якою підтверджено право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння та наявність арештів на майно.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено.
Накладено заборону на відчуження будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368.
В межах виконання даної ухвали визначено стягувачем є : ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_2 ), боржником є: ОСОБА_2 (РНОКПП - невідомо, адреса : АДРЕСА_3 ).
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2021 року виправлено описку допущену в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову, вказавши у 3 абзаці резолютивної частини ухвали адресу боржника ОСОБА_2 - « АДРЕСА_4 », замість невірної « АДРЕСА_4 ».
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обгрнутування апеляційної скарги вказує, що за своєю суттю забезпечення позову у даній справі перешкоджає виконанню рішення Печерського районного суду м.Києва від 31.07.2012 року у справі №2-1042/12.
Вказують, що майно яке є предметом спору, виступає предметом іпотеки за зобов'язанням ОСОБА_2 , які випливають з умов кредитного договору від 29.04.2011 року № 12-Ф/2011, за яким Печерським районним судом м.Києва було вирішено стягнути на їх користь заборгованість.
Зазначають, що даний вид забезпечення позову не може забезпечити позивачу ефективного захисту його прав, так як за своєю суттю спрямований виключно на блокування апелянту можливості задовольнити свої вимоги, що випливають з кредитного договору за рахунок іпотечного майна. Посилається на те, що дії позивача щодо поділу майна є нічим іншим, як штучним позовом, спрямованим на блокування можливості реалізації іпотечного майна на торгах та є зловживанням цивільним правом . Вказує на недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання рішення, що набрало законної сили.
Враховуючи викладене просили ухвалу суду скатувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що аргумент апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала не дає можливості апелянту закінчити звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідає дійсності, оскільки апелянт отримав гроші у розмірі 1 684 863.74 грн в рамках виконавчого провадження №58573201, відкритого за виконавчим листом №2-1042-12 від 19.12.2014 року на загальну сумі в розмірі 1 768 058.88 грн після оскаржуваної ухвали, а рішення фактично виконане.
Вказує. Що між сторонами справи дійсно існує спір, але по справі не оспорюють ся будь-який фраудаторський правочин.
Враховуючи викладене просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного.
Судомпершої інстанції встановлено, що на інтернет сайті ДП «СЕТАМ» відображена інформація про проведення аукціону з продажу будинку АДРЕСА_1 , а також земельної ділянки, кадастровий номер 3220882600:04:002:0368, який призначено на 15 квітня 2021 року, які є предметом даного спору.
Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта сформованої 08 квітня 2021 року, підтверджено право власності ОСОБА_2 на спірне домоволодіння та наявність арештів на майно, застосованих в інтересах інших осіб.
На підставі наведеного, враховуючи наявність спору між сторонами, а також те, що з наявних в матеріалах справи доказів та документів, встановлено, що з урахуванням співмірності заходів із позовними вимогами, а також того, що невжиття даного способу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду та порушити права позивача по справі, суд першої інстанціїдійшов висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 400/5954/20).
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 10.12.2019 № 153ІЗ-19.
Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).
Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалася стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) (Постанова Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20).
Згідно матеріалів справи вбачається, що з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, між сторонами дійсно виник спір, щодо визнання права власності на майно, що є спільної сумісної власністю подружжя та його поділ.
Таким чином, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову на момент його пред'явлення, судом першої інстанції з'ясовано обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Наявність зв'язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, оскільки арешт накладено у межах ціни позову.
Таким чином, інститут забезпечення позову є важливим інструментом для захисту прав сторін та реалізації подальшого реального виконання судових рішень. При постановленні ухвал про забезпечення позову суду необхідно дотримуватись балансу ризиків, які пов'язані з реальним майбутнім ухиленням від виконання судового рішення та обмеженні прав сторін судового провадження.
Оскільки метою вжиття заходів, щодо забезпечення позову є уникнення лише можливого в майбутньому порушення, вимога,щодо представлення доказів наявності обставин, яких ще не існує, та на уникнення яких і направлені заходи забезпечення позову, не може вважатися належною. Підставою ж для застосування заходів забезпечення позову є встановлення об'єктивної можливості вчинення відповідачем дій, які ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду або ефективний захист прав, які є предметом розгляду. За таких умов сама по собі наявність необмеженого права особи розпорядитися майном задля уникнення можливої відповідальності і є тими ризиками, які мають враховуватися при вирішення даного роду питань.
При розгляді даної апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що з матеріалів справи вбачається існування реального спору між сторонами, а також наявність можливості відчуження спірного майна, відтак реальність заявлених ризиків. За таких умов невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернулися до суду.
Доводи апеляційної скарги, що оскаржуваною ухвалою зупинено виконання рішення Печерського районного суду м.Києва, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 по кредитному договору є необґрунтовані враховуючи наступне.
Апелянт отримав грошову суму в розмірі 1684863,74 грн. в рамках виконавчого провадження №58573201, відкритого за виконавчим листом №2-1042- 12 від 19.12.2014 р. на суму загального боргу в розмірі 1768058,88 грн., після оскаржуваної ухвали.
В подальшому апелянт подав заяву до приватного виконавця Трофименка М.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 14.09.2021 р.
14.09.2021 року апелянт подав заяву про відкриття виконавчого провадження до приватного виконавця Телявського А.М. про стягнення заборгованості за виконавчим листом №2-1042-12 від 19.12.2014року на суму 83195, 14 грн.
За цією заявою та виконавчим листом №2-1042-12 від 19.12.2014 року було відкрито виконавче провадження за постановою про відкриття №66819546 від 14.09.2021 року
Тобто в даному випадку будь-яких перешкод, у вигляді оскаржуваної ухвали суду по даній справі, яка не надає можності виконати судове рішення Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2012 року у справі № 2-1042/12, не має, а рішення практично виконано, а остаточну суму боргу стягують з ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження №66819546 від 14.09.2021 року.
Посилання апелянта на правові висновки Верховний Суду у постановах: № 752/21544/18 від 25.11.2020 року; № 524/188/18 від 01.10.2020 року; № 711/4067/18 від року; № 646/6461/17 від 30.01.2020 року; № 296/9676/17 від 18.09.2019 року; № 331/1255/17 від 03.07.2019 року; № 640/15430/16-ц від 05.06.2020 року; № 640/14483/17 від 05.09.2018 року суд не приймає до уваги, оскільки оскаржувана ухвала не була перешкодою для оформлення акту реалізації предмету іпотеки від 28.04.2021 р., в результаті чого апелянт отримав 1684863,74 грн. грошових коштів при виконанні судового рішення, на яке він посилається як на підставу задоволення апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги стосовно зловживання процесуальним правом та відсутності спору по справі нічим не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.
Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23).
Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, застосував норми права, які мав застосувати у спірних правовідносинах - ст. 149, п. 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, надав оцінку доводам позивача та доказам, доданих ним до заяви про забезпечення позову, мотиви їх прийняття.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий В.В. Гуль
Судді Ю.О. Матвієнко
Я.С. Мельник