Справа № 463/7903/21 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков Д.І.
Провадження № 22-ц/811/1156/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
01 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Ванівського О.М.
суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря: Івасюти М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного агенства Меліорації та рибного господарства України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року у справі за позовом Державного агенства Меліорації та рибного господарства України (Держрибагенство) до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в порядку регресу,-
В липні 2021 року Державнне агенство Меліорації та рибного господарства України (Держрибагенство) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в порядку регресу.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що наказом Державного агентства рибного господарства (далі - Держрибагентство) від 21.11.2017 року № 128-ТО призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області. Відповідно до пункту 16.10 Положення про Управління Державного агентства рибного господарства у Львівській області, затвердженого наказом Держрибагентсва від 15.07.2016 року № 229, начальник Управління призначає на посади та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників Управління, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (крім своїх заступників). Наказом начальника Управління Держрибагентства у Львівській області Кравця Л.М. від 19.11.2019 року № 84-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 » останнього звільнено з посади провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Держрибагентства у Львівській області у зв'язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року у справі № 1.380.2019.006805, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області від 19.11.2019 року №84-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 ». Зобов'язано поновити ОСОБА_2 на посаді провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль». Стягнуто з Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 51659 (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 79 копійок з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. У частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 1 (один) місяць у розмірі 8 745, 56 грн допущено негайне виконання судового рішення. На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року № 1.380.2019.006805 наказом заступника начальника Управління - начальника відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» від 28.05.2020 № 36-ОС (копія додається), поновлено ОСОБА_2 на посаді провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Держрибагентства у Львівській області з 20.11.2019 року. На підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 року № 1.380.2019.006805, яке набрало законної сили 06.10.2020 року, Управлінням Держрибагентства у Львівській області перераховано грошові кошти (середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та заборгованість по заробітній платі за період роботи з 20.11.2019 року по 26.05.2020 року) на користь ОСОБА_2 у межах фінансування в сумі 51 659. 79 грн, з урахуванням податків та зборів відповідно до вимог чинного законодавства. Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Отже, є доведеним установлений Львівським окружним адміністративним судом факт, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади начальником Управління Держрибагентства у Львівській області ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки наказ виданий ОСОБА_1 від 19.11.2019 року № 84-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 » визнано протиправним та скасовано. Загальна сума відшкодування з урахуванням податків та зборів на користь ОСОБА_2 у справі № 1.380.2019.006805 склала 51 659,79 грн. Зазначене порушення, яке зумовило поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати з огляду на це коштів на загальну суму 51 659,79 грн, допущені з вини начальника Управління Держрибагентства у Львівській області Кравця JI.M., що також доведено в судовому порядку. 19.02.2021 року на адресу начальника Управління Держрибагентства у Львівській області Кравця Л.М. Держрибагентством направлено листа № 1-7.1-16/1010-21 щодо добровільного відшкодування шкоди (копія додається). Проте, на вказаний лист Відповідач листом від 05.03.2021 № 1-16-01/345-21 повідомив, що на момент оскарження наказу в суді, Відповідач не перебував на посаді керівника, а тому не мав можливості відстоювати правомірність видачі наказу в суді, однак інформація про добровільне відшкодування шкоди, завданої державі в цьому листі відсутня. Відтак, оскільки Відповідач не відшкодував шкоду, завдану державі внаслідок видання протиправного наказу про звільнення ОСОБА_2 у добровільному порядку, у Держрибагентства наявні підстави щодо звернення до суду з цим позовом. У позовній заяві зазначено про стягнення з ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок незаконного звільнення працівника в сумі 51 669, 79 грн.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року відмовлено в задоволенні позову Державного агенства Меліорації та рибного господарства України (Держрибагенство) до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в порядку регресу.
Рішення суду оскаржило Державне агенство Меліорації та рибного господарства України, подавши апеляційну скаргу.
Вважає рішення суду незаконним, та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що Львівським окружним адміністративним судом установлений факт, що звільнення ОСОБА_2 із займаної посади начальником Управління Держрибагенства у Львівській області ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, оскільки наказ виданий ОСОБА_1 від 19.11.2019 року визнано протиправним та скасовано. Загальна сума відшкодування з урахуванням податків та зборів на користь ОСОБА_2 склала 51 659, 79 грн.
Зазначене порушення, яке зумовило поновлення ОСОБА_2 на роботі та виплати коштів на загальну суму 51 659, 79 грн. допущені з вини начальника Управління Держрибагенства у Львівській області Кравця Л.М., що доведено в судовому порядку.
Вказує, що строк позовної давності у вказаній категорії справ становить три роки, а тому висновок суду про пропуск строку не відповідає дійсності.
Просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.
Встановлено, що наказом Державного агентства рибного господарства від 21.11.2017 № 128-ТО призначено ОСОБА_1 на посаду начальника Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області.
02 вересня 2019 року ОСОБА_2 був призначений на посаду провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління ДАРГ у Львівській області, та йому встановлено 3 місяці випробувального терміну.
На час випробувального терміну, ОСОБА_2 визначено перелік завдань, з якими останній ознайомлений 04 вересня 2019 року. 18 листопада 2019 року ОСОБА_2 було подано звіт про виконання зазначених вище завдань та виявлено бажання проходити співбесіду.
На підставі звіту та усного опитування, встановлено, що ОСОБА_3 не виконав поставлених перед ним завдань та колективним рішенням, яке зафіксоване Актом, встановлено невідповідність останнього займаній посаді.
Наказом начальника Управління Держрибагентства у Львівській області Кравця Л.М. від 19.11.2019 № 84-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 » останнього звільнено з посади провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль» Управління Держрибагентства у Львівській області у зв'язку із встановленням невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування відповідно до пункту 2 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 1.380.2019.006805, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, визнано протиправним та скасовано наказ Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області від 19.11.2019 №84-ОС «Про звільнення ОСОБА_2 ». Зобов'язано поновити ОСОБА_2 на посаді провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів «Рибоохоронний патруль». Стягнуто з Управління державного агентства рибного господарства у Львівській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 51659 (п'ятдесят одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) гривень 79 копійок з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
Статтею 80 Закону України «Про державну службу» визначено, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави. Держава в особі суб'єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, зокрема, до посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв'язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. У разі застосування зворотної вимоги (регресу) державний службовець несе матеріальну відповідальність тільки за шкоду, умисно заподіяну його протиправними діями або бездіяльністю.
Відповідно до статті 81 зазначеного Закону державний службовець зобов'язаний відшкодувати державі шкоду, заподіяну внаслідок неналежного виконання ним посадових обов'язків. Шкодою, заподіяною державним службовцем державі, є також виплачене державою відшкодування шкоди, заподіяної державним службовцем третій особі внаслідок неналежного виконання ним посадових обов'язків.
Згідно з ст. 82 Закону України «Про державну службу» для відшкодування шкоди керівник державної служби вносить державному службовцю письмову пропозицію, в якій зазначаються розмір, порядок і строки відшкодування шкоди, а також обставини, що стали підставою для відшкодування. Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди у письмовій формі.
Пропозиція може бути внесена протягом трьох місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався чи мав дізнатися про обставини, що є підставою для пред'явлення вимоги, але не пізніше ніж через три роки з дня заподіяння шкоди.
Державний службовець повинен дати відповідь на пропозицію про відшкодування шкоди в письмовій формі протягом двох тижнів з дня отримання пропозиції.
У разі ненадання державним службовцем відповіді на пропозицію про добровільне відшкодування шкоди, відмови від відшкодування шкоди чи невідшкодування шкоди до зазначеного у пропозиції строку керівник державної служби може звернутися з позовом про таке відшкодування до суду.
Частина 3 ст.5 ЗУ «Про державну службу» передбачає, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пунктом 8 ч.1 ст. 134 КЗпП передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;
Відповідно до ч.ч. 3,4 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч.З). Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу (ч.4).
Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Отже, строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України.
При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування.
Так, відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання.
Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.
Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.
Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред'явлення регресного позову.
Такий позов може бути пред'явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.
Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством.
Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством грошової суми третій особі, саме від цього часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.
Відповідно до частини третьої статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
У відповідності до роз'яснень, визначених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КзпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.
Враховуючи, що кошти по рішенню Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі № 1.380.2019.006805 ОСОБА_2 було виплачено в грудні 2020 року, саме з цього часу слід обраховувати строк позовної давності.
Оскільки з позовом апелянт звернувся в липні 2021 року, висновок суду про пропуск строку позовної давності є помилковим.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області 51 669 грн 79 коп.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно з п. 4. ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та постановлення нового судового рішення.
Одночасно, апеляційний суд вирішуючи питання судових витрат відзначає, що за подання позовної заяви та апеляційної скарги позивачем сплачено 2270 грн. та 3405 грн. (а.с. 97, 206).
Відповідно до ст.. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що апеляційну скаргу задоволено, таким чином, стягненню з ОСОБА_1 на користь Державного агенства Меліорації та рибного господарства України судовий підлягає 5675 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-
апеляційну скаргу Державного агенства Меліорації та рибного господарства України - задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року - скасувати.
Постановити нове судове рішення, яким позов Державного агенства Меліорації та рибного господарства України (Держрибагенство) до ОСОБА_1 , третя особа: Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління Державного агенства рибного господарства у Львівській області 51 669 грн 79 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного агенства Меліорації та рибного господарства України судовий збір в сумі 5675 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено 01 серпня 2022року.
Головуючий: Ванівський О.М.
Судді Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.