Провадження № 33/803/791/22 Справа № 175/964/22 Суддя у 1-й інстанції - Бровченко В. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
27 липня 2022 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
захисника - Ухова Р.В.
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
апеляційну скаргу захисника Ухова Р.В., з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, на постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, -
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 7 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 119 грн. 00 коп.
Відповідно до встановлених судом обставин, ОСОБА_1 27 квітня 2022 року о 12 год. 30 хв., перебуваючи по АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 , чим порушив громадській порядок і спокій громадян, тобто вчинив дрібне хуліганство.
З сукупності встановлених обставин та досліджених доказів суд першої інстанції прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року скасувати та винести нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх доводів вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог процесуального закону та порушення права на захист, оскільки судовий розгляд проведено без участі особи, яка притягується до відповідальності.
Вважає, що в матеріалах справи відсутні докази об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме порушення громадського порядку, окрім того суд вийшов за межі пред'явлено обвинувачення, та вказав що ОСОБА_1 порушив громадський порядок і спокій громадян, про що не було вказано в протоколі про адміністративне правопорушення.
Також порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження. В обґрунтування своїх вимог вказує, що судовий розгляд проведено без участі сторін, а повний текст оскаржуваної постанови отримано стороною захисту 23 червня 2022, після чого протягом десяти днів, без зайвого зволікання, подано апеляційну скаргу, а отже строк апеляційного оскарження пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених у ній підстав.
Потерпілий ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на її безпідставність.
Суд апеляційної інстанції, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції враховує, що судовий розгляд проведено без участі сторін, а копію постанови отримано 23 червня 2022 року, за межами строку апеляційного оскарження, а тому з метою забезпечення стороні захисту доступу до правосуддя вважає за можливе строк апеляційного оскарження поновити.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, суд апеляційної інстанції зважає на те, що відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Проте, зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані не в повному обсязі.
Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження за ст. 173 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на наступному.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законом сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.
Диспозицією ст. 173 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дрібного хуліганства, а саме за нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
Суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №088522, протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 27 квітня 2022 р. та показаннями потерпілого ОСОБА_2 .
З даними висновками суду не можна погодитись, оскільки наявні у справі докази не свідчать поза розумним сумнівом про вчинення ОСОБА_1 правопорушення.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 27 квітня 2022 року о 12 год. 30 хв., знаходячись по АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_2 , чим порушив спокій громадян (а.с. 4).
В заяві про вчинення кримінального правопорушення та поясненнях потерпілий ОСОБА_2 вказав, що 27 квітня 2022 року в приміщенні сільської ради ОСОБА_1 виражався на його адресу нецензурною лайкою (а.с. 5, 6).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що крім пояснень потерпілого ОСОБА_2 інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно було вчинене правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП, матеріали справи не містять.
Працівниками поліції чи уповноваженими особами не було допитано інших свідків події, не були встановлені і опитані особи, спокій яких було порушено, не були відібрані пояснення самого ОСОБА_1 , у зв'язку чим у суду були об'єктивно відсутні дані для надання належної правової оцінки діям особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Крім того, зі змісту складеного протоколу про адміністративне правопорушення неможливо встановити, чи відбувались події дійсно у громадському місці, а формальне зазначення об'єктивної сторони, не дає суду беззаперечних підстав вважати, що ОСОБА_1 своїми діями порушив спокій громадян, громадський порядок, образливо поводився, оскільки інші свідки події, окрім потерпілого, не встановлені.
З наданих матеріалів вбачається, що єдиним доказом вчинення інкримінованого правопорушення є показання потерпілого, втім викладені у них відомості заперечуються ОСОБА_1 , при цьому будь-які інші належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні, а отже вина останнього не може вважатися доведеною поза розумним сумнівом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП не підтверджена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.
Таким чином, вважаю необхідним постанову судді скасувати, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 7, 247, 268, 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Строк апеляційного оскарження - поновити.
Апеляційну скаргу захисника Ухова Р.В. - задовольнити.
Постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 червня 2022 року щодо ОСОБА_1 , якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця