27 липня 2022 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 759/7816/21
номер провадження: 22-ц/824/2935/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.,
за участю секретаря - Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року у складі судді Ул'яновської О.В., у справі за позовом дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості,
У лютому 2021 року дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (далі - ДП «КиївГазЕнерджи») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами природного газу, постачання якого здійснює позивач з 01 липня 2015 року. Пропозицію укласти договір (оферти), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору ДП «КиївГазЕнерджи» опубліковано 26 червня 2015 року у газеті «Сегодня» за №116. Позивач вказував, що всі побутові споживачі, які після 30 червня 2015 року продовжили отримувати на території ліцензійної діяльності постачальника із спеціальними обов'язками ДП «КиївГазЕнерджи» природний газ, є такими, що засвідчили бажання укласти договір про надання послуг з газопостачання та прийняли цю пропозицію повністю. Зазначав, що після 30 червня 2015 року датою отримання природного газу побутовим споживачем є момент укладання вказаного договору, а в разі якщо за адресою побутового споживача не було здійснено припинення газопостачання до 01 липня 2015 року, то він є таким, що з 01 липня 2015 року уклав договір про надання послуг з газопостачання. Вказував, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП») №2500 від 30 вересня 2015 року затверджено «Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам», який регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником та є однаковими для всіх побутових споживачів України і укладається на невизначений строк, шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом приєднання споживача до умов договору є сплачений споживачем рахунок постачальника за поставлений природній газ та/або фактичне споживання природного газу споживачем, однак через неналежне виконання відповідачами своїх зобов'язань, утворилась заборгованість. Зазначав, що за період з липня 2015 року по лютий 2021 року за місцем реєстрації відповідачів утворилась заборгованість з оплати послуг газопостачання, яка складається із: основного боргу в розмірі 20 789 грн 95 коп.; передбаченої пунктом 4.9 типового договору пені за порушення строків оплати у розмірі 835 грн 66 коп. за період з січня 2019 року по січень 2020 року; три проценти річних у розмірі 2 369 грн 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 146 грн 56 коп. відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України
З урахуванням наведеного, ДП «КиївГазЕнерджи» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на свою користь заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 20 789 грн 95 коп., пеню в розмірі 835 грн 66 коп., три проценти річних у розмірі 2 369 грн 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 146 грн 56 коп., а всього - 30 141 грн 27 коп.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року позовні вимоги ДП «КиївГазЕнерджи» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ДП «КиївГазЕнерджи» суму заборгованості у розмірі 30 141 грн 27 коп.
Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами природного газу, постачання якого з 01 липня 2015 року у відповідності до умов типового договору з послуг газопостачання, який був опублікований та є публічною офертою, здійснює ДП «КиївГазЕнерджи». Проте відповідачі, у порушення умов типового договору з послуг газопостачання, належним чином не сплачують кошти за спожитий газ, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з липня 2015 року по лютий 2021 року у розмірі 20 789 грн 95 коп., яка підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку. Також суд дійшов висновку, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення строків оплати за період з січня 2019 року по січень 2020 року у розмірі 835 грн 66 коп. та три проценти річних у розмірі 2 369 грн 10 коп. і інфляційні втрати у розмірі 6 146 грн 56 коп., за період з липня 2015 року по лютий 2021 року відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції відхилив заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки у даному випадку строк позовної давності переривався, так як 11 січня 2018 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «КиївГазЕнерджі» заборгованості за спожитий природній газ і вказаний судовий наказ 16 червня 2020 року було скасовано судом за заявою ОСОБА_1 , а тому до 16 червня 2020 року у позивача були відсутні підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за спожитий газ. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що в 2019 році та в 2020 році ОСОБА_1 періодично здійснювала сплату комунальних послуг, що свідчить про визнання нею боргу та обов'язку по сплаті платежів за газопостачання, що є самосійною підставою для переривання строку позовної давності
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ДП «КиївГазЕнерджі» залишити без задоволення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відхиляючи заяву ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції помилкового дійшов висновку, що у даному випадку строк позовної давності переривався, так як не звернув увагу на те, що згідно з правовими висновками, які містяться у постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 подання заяви про видачу судового наказу не перериває позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною, а переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі.
Також вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 визнавала борг за газопостачання, так в дійсності сплачені грошові кошти, які вказані в розрахунку позивача та які суд розцінив як визнання боргу, не були сплачені нею в добровільному порядку, а були стягнуті з неї у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження.
Крім того, вказує, що вона є інвалідом ІІ групи, у зв'язку з чим звільнена від сплати судового збору відповідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», однак суд першої інстанції вказаних обставин не врахував та помилково стягнув з неї судовий збір.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ДП «КиївГазЕнерджі» - Воінов А.О., зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник ДП «КиївГазЕнерджі» в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи АТ «Райффайзен Банк» повідомлений належним чином, що підтверджується відповідною розпискою представника ДП «КиївГазЕнерджі» Воінова А.О. (а.с.71, т.2).
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись апеляційним судом за наявними в матеріалах справи адресами їх місця проживання ( АДРЕСА_2 ). Також повідомлення цих відповідачів про дату, час і місце розгляду справи було розміщене 24 червня 2022 року на офіційному веб - сайті Київського апеляційного суду та перебувало у вільному доступі (а.с. 72-74, т.2).
25 липня 2022 року представник ДП «КиївГазЕнерджі» - адвокат Деркач Т.Г. через канцелярію Київського апеляційного суду подала клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану більшість працівників ДП «КиївГазЕнерджі» перебувають за межами України або працюють дистанційно.
Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ДП «КиївГазЕнерджі» не надало апеляційному суду будь-яких доказів того, що на даний час підприємство не має змоги забезпечити явку свого представника у судове засідання, а саме, доказів переведення юристів або осіб, які мають право представляти інтереси ДП «КиївГазЕнерджі» в порядку самопредставництва, на дистанційний режим роботи.
До того ж стверджуючи про те, що більшість працівників ДП «КиївГазЕнерджі» перебувають за межами України або працюють дистанційно, заявник не звертався до Київського апеляційного суду з клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відповідно до ст.212 ЦПК України, оскільки в Київського апеляційного суду наявна технічна можливість проводити судові засідання в режимі відеоконференції, у тому числі, за допомогою власних технічних засобів, про що зазначено на офіційному веб-сайті суду.
При цьому апеляційний суд враховує, що представник ДП «КиївГазЕнерджі» - Воінов А.О., який був присутній в судовому засіданні 22 червня 2022 року та заперечував проти доводів апеляційної скарги, при оголошенні апеляційним судом перерви в даному судовому засіданні не заперечував проти визначеної судом дати та часу наступного судового засідання, а саме, 27 липня 2022 року о 13 год 30 хв. (а.с.70, т.2).
Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи упродовж розумного строку є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, про що неодноразово вказував у своїх рішенням Європейський суд з прав людини. Зокрема, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Дана справа не знаходить свого вирішення близько півтора року, що не відповідає встановленим процесуальним законом строкам і свідчить про порушення розумних строків її розгляду.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів сторін та з метою дотримання передбачених законом розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника ДП «КиївГазЕнерджі», який належним чином повідомлений про розгляд справи, зважаючи також на те, що за вимогами ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 01 липня 2015 року постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює ДП «КиївГазЕнерджі» на підставі ліцензії НКРЕКП серії АЕ № 299069 від 26 травня 2015 року (а.с.30, т.1).
Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №938, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2015 року №74 (а.с.7-13, т.1).
Установлено, що указаний типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником та є однаковим для всіх побутових споживачів України.
Пунктом 4.9 типового договору постачання природного газу побутовим споживачам передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі 0,01 відсоток від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Пропозицію укласти договір (оферту), що містить істотні умови договору про надання послуг з газопостачання, що відповідають умовам типового договору, опубліковано 26 червня 2015 року в газеті «Сегодня» за № 116.
З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулась до позивача із заявою про укладення договору про надання населенню послуг з газопостачання, відповідно до типового договору, керуючись постановою Кабінету Міністрів України №2246 від 09 грудня 1999 року та постановою Кабінету Міністрів України №938 від 05 липня 2006 року, зобов'язалась сплачувати послуги з газопостачання в строки, встановлені договором (а.с.19, т.1).
Того ж дня, тобто 26 лютого 2016 року, між ДП «КиївГазЕнерджі» і ОСОБА_1 укладено договір про надання населенню послуг з газопостачання, предметом якого є зобов'язання постачальника постачати природний газ споживачеві, членам його сім'ї та іншим особам, зареєстрованим у квартирі, житловому будинку, для побутових потреб, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з газопостачання за встановленими цінами, у строки і на умовах, що передбачені цим договором (а.с.118-119, т.1).
Згідно з пунктом 3 цього договору, споживач розраховується з постачальником за надані послуги з газопостачання за роздрібними цінами на природний газ, що використовується для потреб населення, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 16 вересня 1993 року квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_10 та членам сім'ї ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 (а.с.17-18, т.1).
Згідно з витягом з реєстру територіальної громади міста Києва, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-24, т.1).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно встановлено, що відповідачі є споживачами природного газу, постачання якого здійснює ДП «КиївГазЕнерджі» з 01 липня 2015 року.
Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси , передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Положеннями п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать, зокрема: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу.
За положеннями ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розрахунку заборгованості за період з липня 2015 року по лютий 2021 року відповідачі належним чином не сплачували кошти за спожитий газ, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка складається із основного боргу у розмірі 20 789 грн 95 коп., пені у розмірі 835 грн 66 коп. та три проценти річних у розмірі 2 369 грн 10 коп. і інфляційних втрат у розмірі 6 146 грн 56 коп.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачі як споживачі послуг з газопостачання належним чином не виконують своїх зобов'язань по їх оплаті, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з них на користь позивача заборгованості за спожитий газ, а також пені, передбаченої пунктом 4.9 типового договору.
Також згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 дійшла висновку, що приписи ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням.
Оскільки відповідачі мають прострочене грошове зобов'язання перед позивачем, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що сума боргу підлягає стягненню з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі ст.625 ЦК України.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що задовольняючи позов ДП «КиївГазЕнерджи» про стягнення заборгованості в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосування заявлених відповідачкою ОСОБА_1 наслідків спливу позовної давності, виходячи з того, що у даному випадку строк позовної давності переривався видачею судового наказу від 11 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «КиївГазЕнерджі» заборгованості за спожитий природній газ і цей судовий наказ 16 червня 2020 року було скасовано судом, а також, що ОСОБА_1 у 2019 році та у 2020 році періодично здійснювала сплату послуг з газопостачання, що свідчить про визнання нею боргу та є самосійною підставою для переривання строку позовної давності, з таких підстав.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідачкою ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.111-112, т.1).
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
Звертаючись до суду з даним позовом, ДП «КиївГазЕнерджи» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість з оплати послуг газопостачання, яка складається з: основного боргу в розмірі 20 789 грн 95 коп. за період з липня 2015 по лютий 2021 року; передбаченої пунктом 4.9 типового договору пені за порушення строків оплати у розмірі 835 грн 66 коп. за період з січня 2019 року по січень 2020 року; три проценти річних у розмірі 2 369 грн 10 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 146 грн 56 коп. за період з липня 2015 року по лютий 2021 року відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України
Позовна заява ДП «КиївГазЕнерджи» подана до суду першої інстанції засобами поштового зв'язку 12 квітня 2021 року, що підтверджується відтиском штампу на поштовому конверті (а.с.1-39, т.1).
Із клопотанням про поновлення строку позовної давності ДП «КиївГазЕнерджи» до суду не зверталось.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку строк позовної давності переривався видачею судового наказу від 11 січня 2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «КиївГазЕнерджі» заборгованості за спожитий природній газ, є помилковим, виходячи з такого.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач
Переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17 зробила висновок про те, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з ч.2 ст.264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи за її частиною. На підставі припису ч.2 ст.264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред'явлення позову.
Як видно з матеріалів справи, 11 січня 2018 року Святошинським районним судом міста Києва видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП «КиївГазЕнерджі» заборгованості за спожитий природній газ з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних в розмірі 14 849 грн 32 коп. (а.с.73, т.1).
У подальшому ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року за заявою ОСОБА_1 вказаний судовий наказ від 11 січня 2020 року було скасовано (а.с.74, т.1).
Отже, з урахуванням правових висновків, які містяться у постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17, вказані вище обставини щодо видачі судового наказу від 11 січня 2018 року та його подальше скасування ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року, не свідчить про переривання строку позовної давності у розумінні ст.264 ЦПК України.
Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що строк позовної давності переривався у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 у 2019 році та у 2020 році періодично здійснювала сплату комунальних послуг, що свідчить про визнання нею боргу та обов'язку по сплаті платежів за газопостачання.
У постанові Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 602/1082/19 (провадження № 61-11577св21) зроблений висновок, що вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою. Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення. Часткове погашення заборгованості позичальником не може вважатися підставою для переривання строку позовної давності, якщо платежі у рахунок погашення заборгованості були здійснені під час примусового виконання судового рішення, що не може свідчити про добровільне визнання позичальником свого боргу.
Як вбачається із наданого ДП «КиївГазЕнерджі» розрахунку, а саме, із графи «сплачено» у період з липня 2015 року по лютий 2021 року від імені ОСОБА_1 за послуги з газопостачання на користь позивача було зараховано грошові кошти у загальному розмірі 2 548 грн 12 коп. (а.с.25-26, т.1).
З пояснень представника ДП «КиївГазЕнерджі» - Воінова А.О. у відповіді на відзив ОСОБА_1 вбачається, що грошові кошти у розмірі 2 548 грн 12 коп. були примусового стягнуті з ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження з виконання судового наказу від 11 січня 2018 року (а.с.146-150, т.1).
За таких обставин, з урахуванням вказаних вище правових висновків Верховного Суду, грошові кошти у розмірі 2 548 грн 12 коп., які надішли на рахунок позивача від імені ОСОБА_1 , не свідчать про визнання нею свого боргу, а відтак не є обставиною переривання строків позовної давності у розумінні ст.264 ЦК України.
Отже, враховуючи передбачений ст.257 ЦК України загальний строк позовної давності та дату звернення до суду з указаним позовом, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ДП «КиївГазЕнерджи» про стягнення солідарно з відповідачів основного боргу за послуги з газопостачання, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних, які нараховані за період з 01 липня 2015 року по 12 квітня 2018 року, слід відмовити у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Крім того, приймаючи до уваги, що у позовній заяві ДП «КиївГазЕнерджи» просило стягнути з відповідачів пеню за порушення строків оплати, яка нарахована за період з січня 2019 року по січень 2020 року, то з урахуванням встановленого ст.258 ЦК України спеціального річного строку позовної давності до вимог про стягнення пені, а також передбаченого ст.13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, позовні вимоги ДП «КиївГазЕнерджи» в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, у зв'язку із спливом спеціального строку позовної давності.
Однак, суд першої інстанції у порушення вимог ст.264 ЦПК України наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та обставин справи, належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для застосуванню у даній справі наслідків спливу позовної давності, про застосування якого заявила відповідачка ОСОБА_1 .
Апеляційним судом здійснено розрахунок основного боргу з газопостачання, інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, в межах загального строку позовної давності та відповідно до меж заявлених позовних вимог, тобто у період з 12 квітня 2018 року по 28 лютого 2021 року.
Так, розмір заборгованості за спожитий природний газ у період з 12 квітня 2018 року по 28 лютого 2021 року складає 4 772 грн 35 коп., що становить різницю між загальним розміром нарахованої ДП «КиївГазЕнерджи» заборгованості та розміром заборгованості станом на 12 квітня 2018 року (20 789,95 - 16 017,60).
При цьому, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що при визначенні загального розміру заборгованості ДП «КиївГазЕнерджі» враховано грошові кошти у розмірі 2 548 грн 12 коп.
Оскільки вказані грошові кошти у розмірі 2 548 грн 12 коп. були примусового стягнуті з ОСОБА_1 в 2019 році та в 2020 році в межах виконавчого провадження з виконання судового наказу від 11 січня 2018 року, який в подальшому був скасований, то з урахуванням предмету спору у даній справі, колегія суддів вважає, що вказана сума коштів підлягає включенню до загального розміру заборгованості відповідачів за спожитий природний газ.
Отже загальний розмір належної до стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ становить 7 320 грн 47 коп. (4 772,35 + 2 548,12).
При розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних у період з 12 квітня 2018 року по 28 лютого 2021 року колегія суддів керується методикою розрахунку, яка визначена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), а саме, інфляційні втрати розраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Індекс інфляції] ? 100% - [Сума боргу], а три проценти річних розраховується за формулою: [Сума боргу] ? [Процентна ставка] ? 100% ? 365 днів ? [Кількість днів].
Враховуючи загальний розмір заборгованості за спожитий природний газ, який становить 7 320 грн 47 коп. та з урахуванням вказаних вище формул, колегія суддів вважає, що розмір інфляційних втрат становить 1 302 грн 96 коп., а розмір трьох процентів річних складає 633 грн 53 коп.
За таких обставин, позов ДП «КиївГазЕнерджи» про стягнення заборгованості за спожитий природний газ підлягає задоволенню частково.
Що стосується доводів ОСОБА_1 про необхідність зменшення розміру заборгованості за спожитий природний газ на суму, яка була примусово стягнута з неї у межах виконавчого провадження з виконання судового наказу від 11 січня 2018 року, який було скасовано ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 червня 2020 року, то вони є необґрунтованими, виходячи з такого.
Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз'яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі №569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19)).
Отже, чинним цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм повернення грошових коштів, стягнутих на виконання скасованого в подальшому судового рішення.
Тому в межах даного судового провадження врахування примусово стягнутих з ОСОБА_1 грошових коштів у межах виконавчого провадження з виконання судового наказу, який в подальшому було скасовано, суперечить принципу правової визначеності, що є елементом верховенства права.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, про часткове задоволення позову ДП «КиївГазЕнерджи» та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ у розмірі 7 302 грн 96 коп., інфляційні втрати - 1 302 грн 96 коп., три проценти річних - 633 грн 53 коп., а всього - 9 256 грн 96 коп., з наведених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ДП «КиївГазЕнерджи» сплатило судовий збір у розмірі 2 270 грн 00 коп., що підтверджується випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України від 30 березня 2021 року (а.с.42, т.1).
Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено нове рішення і позов задоволено частково, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у рівних частинах пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому колегія судів враховує, що відповідно до наявного у матеріалах справи пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 20 грудня 2012 року відповідачка ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, а тому її звільнено від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду на викладене, із відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь ДП «КиївГазЕнерджи» підлягає стягненню судовий збір у рівних частинах, а саме, у розмірі по 87 грн 14 коп., з кожного окремо.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 01 грудня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 7 320 грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 302 грн 96 коп., три проценти річних у розмірі 633 грн 53 коп., а всього - 9 256 (дев'ять тисяч двісті п'ятдесят сім) грн 96 коп.
У задоволенні решти позовних вимог Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на користь Дочірнього підприємства «КиївГазЕнерджи» судовий збір у розмірі по 87 грн 14 коп., з кожного окремо.
Учасники справи:
Позивач: Дочірнє підприємство «КиївГазЕнерджи» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39835779, адреса: 01103, місто Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б).
Відповідач 1: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 2: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 3: ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 4: ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 5: ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 6: ОСОБА_6 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 7: ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 8: ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Відповідач 9: ОСОБА_9 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: