Провадження: 11-сс/824/2910/2022 Категорія: ст. 303, 304 КПК України
Єдиний унікальний номер 761/9891/22 Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
27 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3
- ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2022 року
за участю сторін апеляційного провадження:
адвоката - ОСОБА_6
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2022 року скаргу адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора щодо нерозгляду клопотання в рамках кримінального провадження № 22016130000000212 - повернуто особі, яка її подала.
Слідчий суддя обґрунтував прийняте рішення тим, що в судовому засіданні встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні здійснюється Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 9 червня 2022 року у справі № 463/1712/22 (провадження № 51-1660впс22) визначено, що клопотання про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 22016130000000212 підсудне Личаківському районному суду м. Львова, оскільки наказами Директора Державного бюро розслідувань від 1 березня 2022 року № 120-дск, від 4 березня 2022 року № 121-дск та від 15 березня 2022 року № 124-дск місцем здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях окремими відділами визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.
З огляду на викладене, а також, враховуючи те, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, зокрема, і структурний підрозділ якого здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212, на даний момент відряджений до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, що територіально знаходиться поза межами юрисдикції Шевченківського районного суду міста Києва, слідчий суддя, посилаючись на положення ст. 304 КПК України, дійшов висновку, що скарга адвоката ОСОБА_8 , подана в інтересах ОСОБА_7 , підлягає поверненню для звернення до належного суду.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, а також апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді від 4 липня 2022 року, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді адвокат зазначає про те, що датою прийняття оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Києва вказано 4 липня 2022 року. Проте, після судового засідання представнику ОСОБА_7 не було надано навіть її короткого тексту. Повний текст оскаржуваної ухвали було виготовлено та надано тільки 13 липня 2022 року, тобто, після закінчення строку на апеляційне оскарження, що підтверджується як відповідним написом на самій копії ухвали, так і відповідною розпискою, що знаходиться в матеріалах справи. Окрім того, станом на дату подання апеляційної скарги ухвалу так і не було опубліковано у ЄДРСР, а тому, враховуючи викладені обставини, адвокат ОСОБА_6 просить визнати поважними причини пропуску строку для апеляційного оскарження та поновити процесуальний строк.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 зазначає про те, що підставою для звернення з апеляційної скаргою стало те, що представник ОСОБА_7 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора № 22-175-0812 від 6 червня 2022 року, яка полягає у нерозгляді у відповідності до ст. 220 КПК України клопотання № 22-171-0812 від 25 травня 2022 року про проведення слідчих/процесуальних дій.
На переконання апелянта, слідчий суддя зобов'язаний самостійно встановлювати обставини справи, зокрема, місцезнаходження органу досудового розслідування, а не просто посилатися на ухвалу Верховного Суду від 9 червня 2022 року у справі № 463/1712/22. При цьому адвокат зазначає, що поза увагою слідчого судді залишилось те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212 здійснюється міжвідомчою групою у складі слідчих ГСУ ДБР та слідчих ГСУ СБУ, а станом на сьогодні старшим слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, визначено начальника 4 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБУ ОСОБА_9 , що підтверджується копією листа ДБР № 9270-22/10-5-01-01- 4654/22 від 27 травня 2022 року, яка додана, а тому, на переконання адвоката, місцезнаходження органу досудового розслідування - ГСУ СБУ, слідчий якого здійснює керівництво, є вул. Володимирська, 33, м. Київ, що знаходиться у Шевченківському районі міста Києва, і тому скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих у кримінальних провадженнях, досудове розслідування в яких здійснюють слідчі ГСУ СБУ, відповідно до чинного законодавства уповноважений розглядати саме Шевченківський районний суд м. Києва.
Крім того, як звертається увага в апеляційній скарзі, орган досудового розслідування центрального апарату Державного бюро розслідування - Головне слідче управління Державного бюро розслідування розташоване та здійснює свою діяльність в будівлі № 15 по вул. Симона Петлюри, у м. Києві, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва.
Окремо апелянтом акцентується увага на тому, що твердження суду про те, що ГСУ ДБР відряджено до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, не відповідає дійсності та не засноване на нормах права, а також ні з початку повномасштабної агресії Російської Федерації проти України, ні згодом слідчі, апарат, керівництво органу досудового розслідування Державного бюро розслідувань, зокрема, і слідчі, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212, не змінювали свого фактичного місцезнаходження і знаходяться за тією ж згаданою адресою - по вул. Симона Петлюри, 15 у м. Києві.
Посилаючись на норми КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень» № 2367-VІІІ, пояснювальну записку до проекту Закону № 8151 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо уточнення окремих положень», вимоги ст. ст. 90, 198 КПК України, висновки які викладені у постанові Верховного Суду від 4 серпня 2021 року у справі № 390/934/13-к, ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апелянт зазначає про те, що КПК України не надає Верховному Суду, і тим більше окремій колегії Касаційного кримінального суду жодних повноважень по загальному встановленню територіальної юрисдикції розгляду скарг на дії та бездіяльність слідчих, прокурорів під час досудового провадження. Окрім того, ухвала Верховного Суду не може мати преюдиціальне значення у справі № 761/9891/22, оскільки ухвала Верховного Суду не є і судовим рішенням - постановою, що містить обов'язковий висновок щодо застосування норм права, а тому, як вважає апелянт, слідчий суддя, повертаючи скаргу, не мав права посилатись на ухвалу Верховного Суду як на підставу повернення скарги особі, яка її подала, а ухвала Верховного Суду від 9 червня 2022 року, в силу своєї процесуальної природи, є документом виключно в рамках справи № 463/1712/22.
Звертається увага в апеляційній скарзі і на те, що позиція колегії Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо територіальної юрисдикції, висловлена в ухвалі від 9 червня 2022 року у справі № 463/1712/22, є помилковою та такою, що суперечить фактичній дійсності і нормам законодавства.
Апелянтом також наголошується на тому, що наказами Директора Державного бюро розслідувань від 1 березня 2022 року № 120-дск, від 4 березня 2022 року № 121-дск, від 15 березня 2022 року № 124-дск у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану місцем здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях першим та другим відділам Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та першим відділом Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, і, вказаними наказами встановлено місце проведення досудових розслідувань, що проводяться зазначеними структурними підрозділами ГСУ ДБР, а не їх місцезнаходження, що само по собі вже є незаконним, проте не стосується суті даної скарги.
Окрім того, як наголошує апелянт, місце проведення досудового розслідування встановлюється відповідно до ст. 218 КПК України і жодним наказом Директора ДБР змінено воно бути не може.
Окремо в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_6 міститься посилання на ухвали Київського апеляційного суду від: 10 лютого 2022 року у справі № 761/1122/22, від 2 червня 2022 року у справі № 761/1124/22, від 2 червня 2022 року у справі № 761/1341/22, від 1 червня 2022 року у справі № 761/4040/22, від 31 травня 2022 року у справі № 761/1298/22, від 30 травня 2022 року у справі № 761/1353/22, від 26 травня 2022 року у справі № 761/1348/22, від 26 травня 2022 року у справі № 761/1350/22, від 26 травня 2022 року у справі № 761/1357/22, від 26 травня 2022 у справі № 761/4013/22, від 3 лютого 2021 року у справі № 761/27708/20-к, від 12 травня 2022 року у справі № 11-п/824/119/2022, від 22 лютого 2022 року по справі №11-п/824/97/2022, від 25 травня 2022 у справі № 761/46129/22, від 3 лютого 2021 року у справі 761/37539/20, від 27 травня 2020 року у справі № 761/12339/20, від 27 травня 2020 у справі № 761/3129/20, від 27 травня 2020 року у справі № 761/4208/20, від 16 березня 2020 року у справі № 761/2554/20, від 10 березня 2020 року у справі № 761/4099/20, від 5 березня 2020 року у справі № 761/2770/20, від 26 лютого 2020 року у справі № 761/46979/19, від 3 лютого 2020 року у справі № 761/48011/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 761/42855/19, від 3 лютого 2020 року 4у справі № 761/48213/19, від 17 лютого 2020 року у справі № 761/45173/19, відповідно до яких, як зазначає апелянт, місцезнаходження ГСУ ДБР та слідчих, що здійснюють діяльність в рамках кримінального провадження № 22016130000000212, визначено м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва, а, відтак, підсудно Шевченківському районному суду м. Києва.
До того ж, як зазначає адвокат, місцезнаходження органу досудового розслідування підтверджується повісткою про виклик ОСОБА_7 від 17 грудня 2021 року за підписом прокурора ОСОБА_10 , в якій вказано, що ОСОБА_7 має з'явитися в кабінет № 101 в будівлю № 15 по вул. Симона Петлюри, м. Київ о 10 год. 20 грудня 2021 року, повісткою про виклик ОСОБА_7 від 20 грудня 2021 року за підписом прокурора ОСОБА_11 , в якій вказано, що ОСОБА_7 має з'явитися в кабінет № 101 в будівлю № 15 по вул. Симона Петлюри, м. Київ о 10 год. 23 грудня 2021 року, а також листом ОГП від 30 листопада 2021 року за № 10/1/1-9333-21, в якому прямо вказано, що досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22016130000000212 від 19 вересня 2016 року здійснюють слідчі ГСУ ДБР і фактичне місцезнаходження ГСУ ДБР - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15.
Також адвокат зазначає, що оскільки Служба безпеки України та Головне слідче управління Служби безпеки України, а також Державне бюро розслідувань та Головне слідче управління Державного бюро розслідувань, включно з його структурними підрозділами, здійснюють свою діяльність за адресами, що знаходяться в Шевченківському районі м. Києва, - повноваженим судом, у розумінні ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та КПК України у розрізі здійснення судового контролю за досудовим розслідуванням в кримінальних провадженнях, досудове слідство в яких здійснюють слідчі ГСУ СБУ та ГСУ ДБР, є виключно Шевченківський районний суд м. Києва.
Окремо апелянт акцентує увагу на тому, що оскаржувана ухвала про повернення скарги слідчим суддею була прийнята за результатами її розгляду у судовому засіданні, однак, КПК України не надає слідчому судді права повертати скаргу після початку її розгляду.
Прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , належним чином повідомлений про день та час апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явився, направив до апеляційного суду листа, в якому просить розглядати апеляційну скаргу без участі прокурора та залишити її без задоволення (ас. 110).
Вислухавши позицію апелянта, який вважав можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності прокурора, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів доходить висновку про проведення апеляційного розгляду за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, позицію адвоката ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, додатково витребувані з метою перевірки доводів апеляційної скарги документи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Що стосується строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, то відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно з матеріалами судового провадження, судовий розгляд скарги адвоката ОСОБА_8 проведений 4 липня 2022 року за участю адвоката ОСОБА_6 та прокурора. Проте, проголошення оскаржуваної ухвали відбулось за відсутності учасників судового розгляду.
Копія ухвали отримана адвокатом ОСОБА_6 13 липня 2022 року (ас. 29).
Будь-яких даних про те, що копія оскаржуваної ухвали була надіслана учасникам судового розгляду, матеріали справи не містять.
Окрім того, як обґрунтовано зазначив апелянт, станом на дату подання апеляційної скарги ухвала не була опублікована в ЄДРСР.
Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана 15 липня 2022 року (ас. 31).
За таких обставин, на думку колегії суддів, апелянтом строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону не у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на бездіяльність Офісу Генерального прокурора, яка полягає у нерозгляді поданого у порядку, передбаченому ст. 220 КПК України, клопотання про проведення слідчих/процесуальних дій.
Підстави та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача та прокурора під час досудового розслідування врегульовано главою 26 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
Приписами ч. 7 ст. 100, ч. 2 ст. 132, ч. 1 ст. 184, ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 199, ч. 1 ст. 201, ч. 3 ст. 244, ч. 10 ст. 290 КПК України задекларовано, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України визначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою ст. 7 цього Кодексу.
Виходячи із аналізу норм КПК України, судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що здійснює досудове розслідування, а тому, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, зазначене правило застосовується й до розгляду скарг, клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (зокрема ч. 1 ст. 306 КПК України).
При цьому слід зазначити, що 22 березня 2018 року Законом № 2367-VІІІ внесено зміни до КПК, згідно з якими для визначення територіальної юрисдикції судів має значення не місце реєстрації органу досудового розслідування як юридичної особи, а вирішальним є місце знаходження органу досудового розслідування.
Таким чином, скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
З наявних матеріалів встановлено, що у кримінальному провадженні № 22016130000000212 проводиться досудове розслідування, яке на даний час здійснюється міжвідомчою групою у складі слідчих ГСУ ДБР та слідчих ГСУ СБУ, яка створена на підставі постанови начальника ГСУ ДБР від 12 травня 2022 року (ас. 15-17).
Разом з тим, з витягу з ЄРДР від 26 липня 2022 року встановлено, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016130000000212 є Центральний апарат Державного бюро розслідувань, у склад якого входить Головне слідче управління ДБР (ас. 124-126).
У свою чергу, у складі ГСУ ДБР діють, зокрема, перший та другий відділи Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності, а також перший відділ Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями.
Наказами Директора Державного бюро розслідувань від 1 березня 2022 року № 120-дск, від 4 березня 2022 року № 121-дск та від 15 березня 2022 року № 124-дск у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану місцем здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях вказаними відділами визначено Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Львові, яке знаходиться в межах територіальної юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова, що і було відображено в ухвалі Верховного Суду від 9 червня 2022 року, яка була врахована слідчим суддею під час розгляду скарги адвоката ОСОБА_8 .
Таким чином, на даний час Верховним Судом вже визначено територіальну підсудність саме кримінального провадження № 22016130000000212 за Личаківським районним судом м. Львова.
Відповідно до положень ч. 5 ст.34 КПК України спори про підсудність між судами не допускаються.
Окрім того, будь-яких об'єктивних даних про те, що орган досудового розслідування у даному кримінальному провадженні на даний час змінив своє місце розташування (дислокації) з м. Львова на м. Київ, матеріали справи не містять.
Зважаючи на наведене, доводи апеляційної скарги адвоката про те, що саме Шевченківському районному суду м. Києва підсудна вказана скарга, є непереконливими, як і посилання адвоката в апеляційній скарзі на ухвали Київського апеляційного суду, які постановлені протягом 2021-2022 років у даному кримінальному провадженні, оскільки адвокатом фактично оспорюється підсудність, яка вже визначена у кримінальному провадженні на даний час за одним із судів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 34 КПК України.
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що долучені до скарг повістки про виклик ОСОБА_7 до слідчого за адресою: АДРЕСА_1 , не можуть бути взяті до уваги на даний час, оскільки відповідно до відомостей, зазначених у повістках, виклик здійснювався у 2021 році.
З огляду на викладене, апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 в цій частині не підлягає до задоволення.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника в тій частині, що слідчий суддя зі стадії судового розгляду не міг постановити ухвалу про повернення скарги.
Положеннями ч. 2 та ч. 4 ст. 304 КПК України передбачені рішення слідчого судді на стадії вирішення питання про відкриття провадження за скаргою, підстави відмови у відкритті провадження за скаргою та повернення скарги особі, яка її подала, серед яких слідчий суддя повертає скаргу, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
У той же час, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора постановляється ухвала про:
1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
З матеріалів судового провадження встановлено, що слідчий суддя постановив ухвалу про повернення скарги особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що скарга не підсудна Шевченківському районному суду м. Києва, саме за результатами судового розгляду скарги, що суперечить положенням ч. 2 ст. 307 КПК України, на що обґрунтовано послався адвокат ОСОБА_6 в апеляційній скарзі.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді з урахуванням положень ст. 407 КПК України підлягає скасуванню з постановленням колегією суддів нової ухвали про закриття провадження за скаргою адвоката ОСОБА_8 , поданої в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора щодо нерозгляду клопотання в рамках кримінального провадження № 22016130000000212.
При цьому колегія суддів керується ч. 6 ст.9 КПК України, а також висновками, викладеними у Постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа № 755/10061/18, провадження № 51-1588км19 ) та в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року (справа № 569/17036/18), відповідно до змісту яких рішення про відмову у відкритті провадження та про повернення скарги можуть бути ухвалені на стадії вирішення питання про відкриття провадження, а у випадку встановлення вже таких обставин в ході судового розгляду, провадження підлягає закриттю.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, на переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням колегією суддів нової ухвали про закриття провадження за скаргою адвоката ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора щодо нерозгляду клопотання в рамках кримінального провадження № 22016130000000212, у зв'язку з чим апеляційна скарга адвоката ОСОБА_6 підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2022 року.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 4 липня 2022 року, якою скаргу адвоката ОСОБА_8 , подану в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора щодо нерозгляду клопотання в рамках кримінального провадження № 22016130000000212 повернуто особі, яка її подала, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою провадження у справі за скаргою адвоката ОСОБА_8 , поданої в інтересах ОСОБА_7 , на бездіяльність прокурора Офісу Генерального прокурора щодо не розгляду клопотання в рамках кримінального провадження № 22016130000000212, - закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________________ _________________________ ______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4