1[1]
Іменем України
27 липня 2022 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12020110200002177 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року, ухвалений щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
його захисника - ОСОБА_10 ,
Згідно з вироком Києво-Сятошинського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України.
При цьому, як зазначено в оскаржуваному вироку, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачувався у жорстокому поводженні з твариною, що відноситься до хребетних, вчиненому умисно та призвело до загибелі тварини за наступних обставин.
28.04.2020 року близько 19 год. 00 хв. ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел щодо жорстокого поводження з твариною, нехтуючи правилами суспільної моралі, із застосуванням жорстоких методів, з метою заподіяння травм та знущання над собакою, використовуючи в якості знаряддя злочинну дерев'яну палицю, якою наніс удар в ділянку тулубу собаки, яка належить потерпілій ОСОБА_7 , тим самим спричинив тварині тілесні ушкодження у вигляді розлитої гематоми у ділянці лобової кіски черепа, застійної гіперемії легень, ін'єкції коронарних судин та судин легень, крапкових крововиливів у мозку, епістаксису, які спричинили їй тяжкі страждання та в результаті чого настала смерть тварини.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор зазначає про те, що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
Зокрема, апелянт вказує на те, що всупереч вимогам закону, суд першої інстанції безпідставно не вказав підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Крім того, апелянт вважає, суд першої інстанції лише перерахував всі докази, які досліджувались в ході судового розгляду кримінального провадження, але без надання їм будь-якої належної оцінки, не навів мотивів з яких вказані докази сторони обвинувачення не прийняті до уваги.
Як звертає увагу апелянт, судом визнано доведеним факт нанесення обвинуваченим удару палкою по тулубу собаки, при цьому необґрунтовано визнано недоведеним факт, що саме в результаті нанесення вказаного удару наступила загибель собаки. Більш того, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомляла, що бачила момент нанесення удару палкою собаці, від чого остання впала.
Таким чином, як вважає апелянт, суд першої інстанції, незаконно ухвалив виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_8 , в якому не описав результати оцінки доказів, не навів доказів для підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, потерпіла ОСОБА_7 також подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалити вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, та призначити покарання в межах санкції цієї статті.
Обґрунтовуючи подану скаргу, потерпіла вказує на те, що надані стороною обвинувачення у даному провадженні докази, повністю спростовують та заперечують встановлені судом першої інстанції у оскаржуваному вироку обставини.
Зокрема, вважає, що матеріали кримінального провадження містять належні та допустимі докази наявності причинного зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, що настали у вигляді смерті собаки.
На думку, потерпілої, надані прокурором докази щодо вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, суд першої інстанції оцінив виключно з огляду показань обвинуваченого ОСОБА_8 , що не узгоджується з положеннями ст. 94 КПК України, а також не надав належної оцінки її показанням та показанням свідків.
За наведених обставин, апелянт вважає, що вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року щодо ОСОБА_8 є незаконним, необґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, через неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та потерпілої, які, кожен окремо, підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити; пояснення обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення поданих апеляційних скарг та просили залишити їх без задоволення, а вирок суду - без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційних скарг, вирок суду, яким ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення, в повній мірі відповідає вимогам закону, оскільки це судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Згідно вимог, передбачених ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, в даному випадку кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України.
У мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, як це передбачено п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, повинно бути зазначено: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного вироку, судом першої інстанції були дотримані наведені вище вимоги кримінального процесуального закону при ухваленні виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 , передбачені Главою 29 КПК України, а тому доводи, наведені в апеляційних скаргах прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої про те, що висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, не можуть бути визнані обґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: 1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; 2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; 3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші; 4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
Незважаючи на те, що у своїх скаргах апелянти зазначають про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, зокрема показання потерпілої ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_11 , а також інші письмові докази, надані стороною обвинувачення, які були досліджені під час судового розгляду, колегія суддів не вважає ці та інші доводи поданих апеляційних скарг, достатніми підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки під час апеляційного розгляду, не встановлено будь-яких даних для висновку про те, що, при оцінці доказів сторони обвинувачення, судом першої інстанції, не було дотримано вимог, передбачених ч. 1 ст. 94 КПК України, а саме щодо оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Зокрема, зібраними по справі доказами дійсно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 28 квітня 2020 року близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи дерев'яну палицю, наніс не один, а набагато більше ударів і не по одній, а по чотирьом собакам, які належали потерпілій.
При цьому, як обґрунтовано зазначено в оскаржуваному вироку, під час судового розгляду, а ні стороною обвинувачення, а ні потерпілою ОСОБА_7 , суду не було надано належних доказів, які б підтверджували факт умисного нанесення одній із собак тілесних ушкоджень, які спричинили смерть останньої та наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками, що настали.
У своїх показаннях, як в суді першої, так і апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_7 зазначала про те, що обвинувачений бив собак по спинах та наніс загалом не менше десяти ударів, однак куди конкретно та скільки разів ОСОБА_8 наніс ударів собаці, яка впала, а потім, як з'ясувалось, загинула, потерпіла вказати не змогла.
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 28 квітня 2020 року, який проводився працівниками поліції, які прибули на місце пригоди за викликом потерпілої, крім тієї обставин, що на обочині проїжджої частини вул. Толстого, знаходиться труб собаки рижого кольору, вказаний протокол не містить будь-яких даних про те, які видимі пошкодження є на трупі собаки, їх характер та локалізація.
Судово-ветеринарна експертиза трупа собаки на предмет встановлення ступеню тяжкості спричинених їй ушкоджень, механізму їх утворення, причини смерті, а також причинно-наслідкового зв'язку між ушкодженнями та причиною смерті тварини, органом досудового розслідування не проводилася.
Що ж стосується наданого суду першої інстанції звіту про результати дослідження патологічного (біологічного) матеріалу (трупу собаки) за № 001316 п.м./20 від 30 квітня 2020 року, то цей документ не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки, як обґрунтовано зазначено у вироку суду, він не мітить відповіді на питання про те, що стало причиною загибелі тварини.
Більш того, як за своєю формою, так і змістом, цей документ не відповідає вимогам ст.ст. 101, 102 КПК України, тобто не є висновком експерта, а тому не може вважатися доказом у кримінальному провадженні, відповідно до положень, передбачених ст. 84 цього Кодексу.
Про недоліки саме досудового розслідування, а не судового розгляду свідчить також та обставина, що ні слідчими, ні прокурорами, не було вжито будь-яких заходів для встановлення та вилучення дерев'яної палиці, з метою її ідентифікації як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами той факт, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України, не тільки через відсутність причинного зв'язку між діями останнього та наслідками, що настали у вигляді загибелі тварини, а й через те, що зібраними та наданими суду першої інстанції доказами не спростовані показання обвинуваченого про те, що він не мав наміру завдати шкоди тварині та не переслідував мети її вбити, тобто не доведена суб'єктивна сторона зазначеного вище кримінального правопорушення, яка характеризується лише умисною формою вини.
Таким чином, за результатами перевірки доводів апеляційних скарг, судом апеляційної інстанції не встановлено будь-яких даних для висновку про наявність законних підстав для скасування виправдувального вироку щодо ОСОБА_8 та ухвалення відносно нього нового вироку, відповідно до вимог, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 420 КПК України.
Що ж стосується вимоги апеляційної скарги прокурора у кримінальному прокурора щодо скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, то вона також не може бути визнана обґрунтованою, оскільки прокурором не наведено жодної підстави, передбаченої ч. 1 ст. 415 КПК України, для прийняття такого рішення, в тому числі через допущені судом першої інстанції порушення, передбачені пунктами 2-7 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу.
За таких обставин, за наслідками розгляду поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає необхідним вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 ,- без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Києво-Святошинської окружної прокуратури ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 травня 2021 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 , відповідно до якого останнього визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 299 КК України та виправдано у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного кримінального правопорушення,- без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:_____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 369/7278/20
Номер провадження : 11-кп/824/248/2022
Категорія: ч. 1 ст. 299 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_12
Доповідач - суддя ОСОБА_1