1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 20 липня 2022 року, з використанням відеоконференцзв'язку з Київським СІЗО де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю: прокурора захисників підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою, до 30 липня 2022 року.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, врахував дані про особу підозрюваного і прийшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти існуючим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник вважає ухвалу слідчого судді незаконною і необґрунтованою, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неповнотою судового розгляду.
Зокрема, зазначає, про необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання.
Звертає увагу на те, що в клопотанні прокурора значиться, що підозрюваний здійснив виконання злочину за змовою із групою осіб. В повідомленні про підозру вказано на кваліфікацію дій підозрюваного за ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КПК України - вчинене за попередньою змовою групою осіб, однак вказані обставини особистого його виконання ОСОБА_7 , є взаємовиключними та суперечливими, оскільки в такому випадку не відбувається розподіл ролей, про який вказано у клопотанні та в повідомленні про підозру.
Просить врахувати дані про особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий.
Крім того, на переконання захисника слідчим суддею безпідставно не визначено підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, виступ прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 22 квітня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12021100100001547, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 146 КК України.
ОСОБА_7 повідомлено про підозру в незаконному позбавленні волі та викраденні людини, вчинених з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, способом небезпечним для життя та здоровя потерпілого, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, здійснюваними протягом тривалого часу; відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та з погрозою застосування такого насильства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.
25 жовтня 2021 року підозрюваного ОСОБА_7 затримано на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, і наступного дня застосованого відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.
Підозрюваному ОСОБА_7 неодноразово продовжувався строк тримання під вартою, останній раз до 08 квітня 2022 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 лютого 2022 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 13 серпня 2022 року.
31 травня 2022 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2021 року клопотання прокурора задоволено.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, у порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст.ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя суду першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 4 ст. 186 КК України.
Зокрема, слідчий суддя дослідивши клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень. Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, у клопотанні та доданих до нього матеріалах, станом на день розгляду клопотання слідчим суддею, міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри чогось очевидно безпідставного чи недопустимого не встановив.
Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні слідчим і прокурором доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не відпали та продовжують існувати, і дають підстави для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, та недостатність застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою, для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, у їх сукупності, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про доведеність органом досудового розслідування ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах провадження відсутні.
Матеріали судового провадження містять докази про існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_7 незаконно впливати на інших підозрюваних, потерпілих, свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, спотворити або приховати будь-які речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою.
Наведене нівелює доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Посилання захисника на дані, які характеризують особу підозрюваного, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України і не є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки слідчий і прокурор у повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього на свободу. Таке обмеження не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 , під вартою матеріали судового провадження не містять.
Крім того, слідчий суддя, у даному випадку, зважаючи на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України обґрунтовано не визначив підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Усі інші обставини, у тому числі щодо кваліфікацій дій підозрюваного, згідно з вимогами КПК України будуть встановлюватись і перевірятись під час розгляду кримінального провадження по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно з нормами матеріального права з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, у порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисника, про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 31 травня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 та продовжено підозрюваному ОСОБА_7 строк тримання під вартою, до 30 липня 2022 року, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 757/12595/22-к Справа №11-сс/824/2425/2022 Категорія: ст. 199 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1