Постанова від 20.07.2022 по справі 910/14900/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2022 р. м.Київ Справа№ 910/14900/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тищенко О.В.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 20.07.2022

прокурор: Колодяжна А.В. (посвідчення)

від позивача: Пилипчук І.І.

від відповідача: Доронін Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.01.2022 (повний текст складено та підписано 13.01.2022)

у справі №910/14900/21 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Приватного підприємства "Орєст"

про розірвання договору від 25.06.2004, зобов'язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права користування для забудови земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури (далі - Прокуратура) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - Київська міська рада) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Орєст" (далі - Підприємство, відповідач) про:

- розірвання укладеного між Київською міською радою та Підприємством договору від 26.06.2004 оренди земельної ділянки площею 3,9616 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0006), що розташована на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва (далі - земельна ділянка), зареєстрованого 23.07.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за №62-6-00217 (далі - Договір);

- зобов'язання Підприємства повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, визнання припиненим права Підприємства користування для забудови земельною ділянкою.

Позов прокурора мотивовано тим, що:

- 25.06.2004 Київською міською радою та Підприємством укладено Договір, відповідно до якого Київська міська рада на підставі пункту 34 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 №236/1111 за актом приймання-передачі передала, а відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену Договором;

- Підприємство до використання земельної ділянки не приступило, будівництво не розпочато упродовж майже 17 років, що свідчить про порушення умов Договору та заподіяння шкоди територіальній громаді міста Києва, яка позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала при укладенні Договору, що є підставою для дострокового розірвання Договору за рішенням суду;

- рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/9746/13 відмовлено в задоволенні позову першого заступника прокурора Дарницького району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Підприємства про розірвання Договору та зобов'язання відповідача повернути вказану земельну ділянку;

- відмовляючи в задоволенні вказаного позову суд виходив з того, що відповідач під час дії спірного договору вчиняв дії, необхідні для складення і затвердження проектної документації, початку та здійснення будівництва, передбаченого Договором об'єкту, проте не зміг вчасно погодити і затвердити проектну документацію, отримати необхідні для будівництва дозволи, та виконати зобов'язання з завершення будівництва у визначений Договором строк; вина відповідача у порушенні ним вказаного строку завершення будівництва відсутня;

- з часу постановлення вказаного рішення суду минуло більше 7 років, проте Підприємство так і не приступило до використання спірної земельної ділянки, будівництво не лише не завершено, а й не розпочато взагалі, а тому Договір підлягає розірванню у судовому порядку, а земельна ділянка підлягає поверненню Київській міській раді.

Короткий зміст заперечень відповідача проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що:

- протягом строку дії Договору зобов'язання відповідача як орендаря земельної ділянки виконуються повністю, своєчасно та належним чином; укладено та виконано низку договорів на проектування, консалтинг, підготовку території, отримання технічних умов на електропостачання, інженерних вишукувань обчислення об'ємів гідронамиву ґрунту тощо;

- наказом від 25.07.2019 №877 Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва "Комплексна забудова території з об'єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні, що дало можливість розпочати проектування комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35 га, до якої відноситься й земельна ділянка відповідача;

- Прокуратурою проігноровано низку преюдиціальних юридичних фактів, встановлених господарським судом міста Києва у справі №910/9746/13 між тими ж сторонами, з тих же підстав про той же предмет, в якій абсолютно тотожні вимоги прокурора було відхилено;

- безпідставним є посилання Прокуратури на статтю 416 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 1021 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та відповідно позовна вимога щодо припинення "права користування ділянкою для забудови", оскільки вказані норми закону регулюють відносини суперфіцію, тобто користування чужою земельною ділянкою для забудови, які не є тотожними відносинам, що виникають внаслідок укладення договору оренди земельної ділянки;

- Прокуратурою всупереч вимогам статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не обґрунтовано в чому саме полягає порушення інтересів держави у зв'язку з невикористанням спірної земельної ділянки за призначенням у встановлений Договором строк та не обґрунтовано необхідність захисту інтересів держави, а лише зазначено, що уповноважений орган неналежним чином здійснює відповідні повноваження;

- факт своєчасного та належного виконання Підприємством умов Договору в частині сплати орендної плати виключає можливість заявляти про істотні порушення Договору з боку відповідача.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/14900/21 відмовлено у задоволенні позову керівника Дарницької окружної прокуратури міста Києва Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до Приватного підприємства "Орєст" про розірвання договору від 25.06.2004, зобов'язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права користування для забудови земельною ділянкою.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- рішення (волевиявлення) про розірвання Договору мало бути прийнято безпосередньо КМР як стороною Договору на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом КМР порядку, а наявним у матеріалах справи листуванням Прокуратури і КМР питання щодо розірвання Договору неодноразово розглядалося на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку не прийнято;

- на момент прийняття судом рішення у справі №910/9746/13, так і на час прийняття рішення у даній справі Підприємство протягом дії Договору вчиняє всі залежні від нього дії для належного виконання умов Договору;

- щодо зобов'язання Підприємства повернути Київській міській раді земельну ділянку передану в оренду в стані, придатному для її подальшого використання, то оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову в часті розірвання Договору, то і підстав для повернення земельної ділянки - немає.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (25.01.2022 згідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- тривале (2 роки) зволікання Київської міської ради щодо неприйняття рішення про розірвання оспорюваного договору оренди земельної ділянки площею 3,9616 га з кадастровим номером 8000000000:90:141:0006, що розташована на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва саме й стало підставою для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави до суду у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»;

- невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди землі порушує інтереси держави та призводить до нездійснення забудови землі, у зв'язку з чим, територіальна громада міста позбавлена можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- матеріалами справи підтверджується, що про порушення відповідачем умов договору, яке полягає в тому, що товариство (протягом 17 років) навіть не розпочало будівництво на спірній земельній ділянці, Київській міській раді було відомо щонайменше з 2017 року (в матеріалах справи наявний акт обстеження від 29.11.2017), водночас, підготувавши у 2019 році проект про розірвання договору оренди земельної ділянки, Київська міська рада будь-яких дієвих заходів щодо захисту інтересів територіальної громади не вживала, що свідчило про неналежне виконання органом місцевого самоврядування повноважень щодо захисту інтересів держави;

- бездіяльність Київської міської ради, тобто нездійснення повноважень по захисту державних інтересів, відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» стало підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру шляхом пред'явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави;

- судом першої інстанції не надано оцінки доводам прокурора про те, що підставою позову прокурора у даній справі є те, що у порушення умов п. 8.4 спірного договору оренди (в частині завершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору), ПП «Орєст» земельну ділянку не лише не забудувало протягом 17 років, а й навіть не приступило до використання її за визначеним у договорі призначенням, що, відповідно до умов п. 11.5 та п. 12.2 договору, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004, а в обгрунтування позовних вимог, прокурор, окрім п.п. 11.5 та 12.2, посилається на п. 11.4 договору, яким сторони погодили можливість його розірвання, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, і у даному випадку необхідність розірвання спірного договору у судовому порядку викликана тим, що право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення (п. 11.6), зважаючи на неприйнятий протягом двох років проект рішення про розірвання договору, Київська міська рада не реалізувала, а порушення інтересів держави з боку ПП «Орєст» триває;

- суд першої інстанції безпідставно послався на п. 11.6 спірного договору, яким регламентовано порядок розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця та необгрунтовано пов'язав можливість розірвання спірного договору виключно за рішенням Київської міської ради;

- в контексті спірних правовідносин необгрунтованими є посилання місцевого суду на п. 11.1 договору, який передбачає порядок лише внесення змін та/або доповнень до договору, в той час як прокурор просить розірвати договір, а не внести в нього зміни чи доповнення;

- суд першої інстанції у порушення ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, не з'ясував суттєвих обставин даної справи щодо наявності факту порушення орендарем умов договору в частині недотримання строку забудови земельної ділянки, яке за умовами договору має правовим наслідком його дострокове розірвання на вимогу орендодавця, у тому числі за рішенням суду, дійшов помилкового висновку, що розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 23.07.2004 між Київською міською радою та ПП «Орєст» можливо лише шляхом прийняття рішення про розірвання договору безпосередньо Київською міською радою на пленарному засіданні;

- судом першої інстанції не враховано, що у даному випадку прокурор перш за все захищає інтереси не окремої юридичної особи - Київської міської ради, а держави і територіальної громади столиці з метою захисту державних інтересів, які у тому числі полягають у забезпеченні раціонального та ефективного використання земель комунальної форми власності, що є беззаперечно важливим для суспільства;

- судом першої інстанції не застосовано ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі»;

- місцевий суд безпідставно врахував висновки Вищого господарського суду України у справі № 910/12491/15, проігнорував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21 та від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, на які прокурор посилався у позовній заяві та під час судових засіданнях;

- наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ПП «Орєст» з 2004 року по теперішній час, не тільки не було дотримано встановленого пунктом 8.4 договору строку забудови земельної ділянки, а й взагалі протягом 17 років не розроблено і не затверджено проектної документації та не розпочато будівельні роботи;

- в силу ст. ст. 416,651 Цивільного кодексу України, ст. 102-1 Земельного кодексу України, ст. 32 Закону України «Про оренду землі», порушення орендарем умов договору в частині здійснення забудови у визначений договором строк, є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку;

- суд першої інстанції не звернув увагу, що з часу винесення рішення у справі № 910/9746/13 минуло більше восьми років, а відповідачем так і не вчинялося всіх необхідних і передбачених законодавством і договором дій, спрямованих на забудову орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору, зокрема, не було розроблено та затверджено проектної документації, не отримано дозвіл на початок будівельних робіт та, відповідно навіть не розпочато їх проведення;

- місцевим судом залишено поза увагою, що з 2013 року, ПП «Орєст» обмежилось лише отриманням містобудівних умов та обмежень у 2019 році;

- необгрунтованими є посилання суду першої інстанції на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та висновки суду про те, що доводи прокурора у даній справі аналогічні доводам у справі №910/9746/13, оскільки обставини у даній справі свідчать про те, що вони не є аналогічними обставинам справи № 910/9746/13, оскільки спірні правовідносини у вказаних справах охоплюють різні періоди, протягом яких відповідач допускає порушення умов оспорюваного договору, що виключає можливість застосування положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, обставини справи № 910/14900/21 потребують доказування та надання судом оцінки.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

01.04.2022 від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому відповідач просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи відповідача у відзиві зводяться до наступного:

- судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було порушено жодних вимог норм матеріального права, що регулюють відносини оренди землі комунальної власності м.Києва;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/9746/13 у задоволенні аналогічних вимог прокурора було відмовлено повністю, тобто існує чинне судове рішення, яким встановлено відсутність підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку;

- вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції Київської міської ради, які приймають з цього приводу відповідні рішення, а тому для розірвання договору оренди земельної ділянки необхідною є наявність волевиявлення органу місцевого самоврядування, здійсненого у формі відповідного рішення, що обумовлено ст. 19 Конституцією України, ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.31, 32 Закону України «Про оренду землі», в сукупності з приписами ст. 651 Цивільного кодексу України;

- жодних доказів "зволікання" чи критеріїв "тривалості зволікання" Київської міської ради щодо неприйняття рішення про розірвання Договору, позивачем суду надано - не було;

- прокурором не надано жодних підтверджень обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, оскільки Департаментом земельних ресурсів КМДА підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про розірвання договору оренди №63-6-00143 від 23.07.2004, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «ОРЄСТ», та передано його для подальшого опрацювання згідно з регламентом Київської міської Ради, проте, починаючи з 2019 року, вказаний проект рішення неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку, тобто на розірвання договору оренди з боку Київської міської ради - не прийнято;

- має місце не "зволікання", а цілком явне волевиявлення Київської міської ради щодо продовження належного виконання Договору;

- Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) Наказом № 877 від 25.07.2019 було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва «Комплексна забудова території з об'єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб» на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі, що дало можливість вказаним суб'єктам, включаючи ПП «ОРЄСТ», розпочати подальші роботи з проектування та підготовки до комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35га, до якої відноситься і земельна ділянка, орендована відповідачем;

- факт неприйняття місцевим органом влади незаконного рішення, на прийнятті якого наполягає прокурор, жодним чином не може бути кваліфікований як бездіяльність такого місцевого органу влади;

- судом першої інстанції цілком закономірно відхилено доводи прокурора про наявність "триваючого правопорушення" оскільки чинне законодавство не містить визначення такого поняття;

- відповідач не надав суду розрахунок розміру такої шкоди та взагалі не визначив її розмір, що унеможливлює встановлення істотності різниці між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 26.01.2022, апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Тищенко О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14900/21 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі №910/14900/21.

14.02.2022 матеріали справи №910/14900/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/14900/21 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, розгляд справи призначено на 06.04.2022, встановлено учасникам справи процесуальні строки ан подання відзиву, заяв та клопотань.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №341/2022 від 17 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119- IX, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усуненння обставин, які зумовили загрозу життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 11.04.2022 по 13.05.2022 включно, перебував у відпустці, а судді з колегії суддів: Тищенко О.В. перебувала у відпустці з 14.03.2022 по 12.04.2022, з 18.04.2022 по 29.04.2022, з 02.05.2022 по 27.05.2022 включно і вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу суддів з відпусток.

За положенням ч. 2 ст. 281 Господарського процесуального кодексу України, процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку визначити іншу дату та час проведення наступного судового засідання у цій справі у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/14900/21 за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022, судове засідання призначено на 20.07.2022.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 20.07.2022 з'явились учасники справи: прокурор, представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 20.07.2022 прокурор надав пояснення по суті спору та по суті апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник позивача - Київської міської ради - в судовом засіданні 20.07.2020 підтримав доводи прокурора, викладені в апеляційгній скарзі, та просив апеляційну скаргу - задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засіданні 20.07.2022 представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, з посиланням на доводи відзиву, просив апеляційну скаргу - відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25.06.2004 між Київською міською радою, як орендодавецм, і Підприємством , як орендарем, укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі пункту 34 рішення Київської міської ради від 27.11.2003 №236/1111 за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену Договором (пункт 1.1 Договору).

Пункт 2.1 Договору визначає, що об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 39 616 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик); кадастровий номер 8000000000:90:141:0006.

Згідно з витягом Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) з технічної документації від 13.05.2004 №Ю-27936/2004 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 963 274,40 грн (пункт 2.2 Договору).

Пунктом 2.3 Договору сторонни узгодили, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Відповідно до п. 3.1 Договору, Договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років.

Визначена Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.2 Договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 2% від її нормативної грошової оцінки.

Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації Договору (пункт 6.1 Договору).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації Договору.

Згідно з пунктом 7.1 Договору, після припинення дії Договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Крім того, умовами Договору сторони погодили, що:

- орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема:

використання земельної ділянки за цільовим призначенням;

дострокового розірвання Договору (пункт 8.1 Договору);

- орендар зобов'язаний, зокрема:

приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений Договором, та після підписання Договору і акта приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору;

?завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору (пункт 8.4 Договору).

Пунктом 11.1 Договору визначено, що всі зміни та/або доповнення до Договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Пункт 11.4 Договору обумовив, що Договір може бути розірваний:

за взаємною згодою сторін;

?за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

?в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України (далі - ГК України), в разі коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом двох місяців поспіль), порушення строків забудови земельної ділянки, встановлених пунктом 8.4 Договору, здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Також, пункт 11.5 Договору визначає, що Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених пунктами 8.4 і 5.1 Договору.

Розірвання Договору не потребує укладення додаткової угоди; Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням (пункт 11.6 Договору).

У разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку, на умовах, визначених Договором (пункт 11.8 Договору).

Відповідно до пункту 12.2. Договору, у разі невиконання орендарем умов Договору та обов'язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний.

25.06.2004 Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано в реєстрі за №636, а 23.07.2004 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за №63-6-00143 у книзі записів державної реєстрації договорів.

23.07.2004 сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким Київська міська рада передала, а Підприємство прийняло у своє володіння і користування земельну ділянку з такими характеристиками: місце розташування - на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва; розмір - 39 616 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик); кадастровий номер 8000000000:90:141:0006, а актом від 18.03.2004 визначено межі земельної ділянки в натурі.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, у травні 2013 року першим заступником прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради було подано до господарського суду міста Києва позов до Підприємства про розірвання Договору та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 3,96 га, вартістю 14 381 549,68 грн, розташовану на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013 зі справи №910/9746/13 (суддя Власов Ю.Л.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Вказаним рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013 зі справи №910/9746/13 встановлено наступне:

- 21.06.2006 Підприємством і територіальним управлінням Державної інспекції по Київській області та м. Києву було укладено договір №01/27-1882 на роботи та послуги, за яким територіальне управління Державної інспекції по Київській області та м. Києву взяло на себе зобов'язання з видачі технічних вимог на будівництво зони відпочинку за адресою Дніпровська набережна, 11 мікрорайон "Позняки-Західні" у Дарницькому районі м. Києва;

- 26.04.2007 відповідачем і суб'єктом підприємницької діяльності Холявко В.М. було укладено договір на виконання топографо-геодезичних та землевпорядних робіт, за умовами якого Підприємство доручило, а суб'єкт підприємницької діяльності Холявко В.М. прийняв на себе зобов'язання з виконання топографо-геодезичних робіт з визначення та закріплення меж земельної ділянки згідно з Договором;

- 30.05.2007 відповідачем і Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" було укладено договір №128 на виконання проектно-вишукувальних робіт, відповідно до якого за завданням Підприємства державне підприємство взяло на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати роботи, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити результати робіт; на виконання умов зазначеного договору державним підприємством виконано топографо-геодезичні роботи в масштабі 1:500 та 1:2000 для зміни червоних ліній за адресою: Дніпровська набережна, що підтверджується актом від 06.02.2008 №113, від 13.06.2007 №470;

- 14.06.2007 Підприємством і відкритим акціонерним товариством "Гідромеханізація" було укладено договір №717 про виконання проектних робіт з інженерної підготовки території, за умовами якого відкрите акціонерне товариство "Гідромеханізація" виконало проектно-кошторисну документацію на стадії робочого проекту "Інженерна підготовка території для будівництва зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) в Дарницькому районі м. Києва";

- 31.07.2007 відповідачем і закритим акціонерним товариством "Аеробуд" було укладено договір підряду №2/31-07-07, за умовами якого Підприємство доручило, а закрите акціонерне товариство "Аеробуд" згідно з робочою документацією та умовами договору виконувало роботи відповідно до будівельних стандартів, норм і правил робіт власними силами і залученими силами і засобами комплекс будівельних робіт на об'єкті відповідача "Будівництво, експлуатація та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик), що знаходиться за адресою: Дніпровська набережна (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі м. Києва";

- у грудні 2007 року Colliers International Poland Sp z o.o. Colliers на виконання умов договору про надання консультаційних послуг було підготовлено проект готелю для Підприємства на земельній ділянці по вул. Дніпровська Набережна в м. Києві;

- 18.04.2008 відповідачем і центральною будівельною лабораторією - філією ВАТ "Київенергобуд" було укладено договір №036/л на виконання робіт з інженерно-геологічних вишукувань на будівельному майданчику під готельний комплекс з прибудованими приміщеннями по вулиці Дніпровська набережна Дарницькому районі в м. Києві, за умовами якого Підприємство доручило, а центральна будівельна лабораторія зобов'язалася виконати роботи та випробування, які пов'язані з проведенням інженерно-геологічними вишукуваннями на будівельному майданчику під готельний комплекс з прибудованими приміщеннями по вул. Дніпровська Набережна в м. Києві; на виконання умов зазначеного договору центральною будівельною лабораторією було виконано, належним чином оформлено та передано роботи з інженерно-геологічних вишукувань на об'єкті, що підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 26.05.2008 №1 та звітом про проведення інженерно-геологічних вишукувань;

- 15.07.2008 відповідачем і приватним підприємством "Безпека бізнесу. Бар'єр" було укладено договір про надання послуг з охорони об'єкту, відповідно до якого з моменту його укладення приватне підприємство здійснює охорону об'єкту - земельну ділянку за адресою: м. Київ, на Дніпровській набережній у Дарницькому районі м. Києва;

- 16.09.2008 розпорядженням виконавчого органу КМР "Київської міської державної адміністрації) №1267 "Про надання дозволу ПП "Орєст" на виконання робіт з інженерної підготовки території для будівництва готельно-розважального комплексу з паркінгом та фітнес-центром, кафе-бару-ресторану, тенісних кортів, причалу для маломірних суден на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі" дозволено Підприємству проектування та виконання робіт з інженерної підготовки території (намив території, влаштування побутового містечка, влаштування огородження, прокладання тимчасових доріг, очищення акваторії, влаштування пробного куща паль тощо) площею 3,96 га для будівництва готельно-розважального комплексу з паркінгом та фітнес-центром, кафе-бару-ресторану, тенісних кортів, причалу для маломірних суден на Дніпровській набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі, за умови виконання пункту 2 даного розпорядження, відповідно до якого відповідача зобов'язано одержати вихідні дані на проектування; розробити, погодити та затвердити в установленому порядку проектно-кошторисну документацію на виконання робіт з інженерної підготовки території (намив території, влаштування побутового містечка, влаштування огородження, прокладання тимчасових доріг, очищення акваторії, влаштування пробного куща паль і т.і.)); передбачити максимальне використання підземної частини території для будівництва паркінгів, інженерних колекторів, в тому числі під автодорогами; одержати в Головному управлінні контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ордер на виконання робіт; роботи виконувати згідно з Правилами виконання робіт по підземних спорудах та наземному інженерному обладнанню в м. Києві, затвердженими рішенням виконкому КМР від 04.02.2008 №125;

- 30.01.2009 відповідачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Геопроект" було укладено договір №10-09 на створення проектно-вишукувальної продукції, за умовами якого Підприємство доручило, а товариство з обмеженою відповідальністю "Геопроект" прийняло на себе розробку: технічної документації з топогеодезичних вишукувань на об'єкті: обчислення об'ємів гідронамиву ґрунту на земельній ділянці розташованій за адресою: Дніпровська набережна, в районі затоки Берковщина Дарницького району м. Києва; на виконання умов зазначеного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Геопроект" здійснило виготовлення матеріалів для відповідача інженерних вишукувань обчислення об'ємів гідронамиву ґрунту;

- 02.07.2010 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надано Підприємству висновок про відповідність намірів забудови земельної ділянки Правилам забудови м. Києва, містобудівній документації, відповідно до якого при умові виконання наведених вимог, наміри забудови відповідатимуть допустимим видам забудови за наявною містобудівною документацією га Правилам забудови м. Києва; у урахуванням вищезазначених вимог, Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища не заперечує проти підготовки містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки в установленому законодавством порядку без права проведення будівельних робіт до погодження і затвердження проектної документації; термін дії даного висновку - 6 місяців;

- 23.01.2012 відповідачем і публічним акціонерним товариством "Київенерго" було укладено договір про приєднання до електричних мереж, відповідно до якого публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснило приєднання та підключення електроустановок Підприємства до своїх електричних мереж після виконання відповідачем за власний рахунок: розроблення та узгодження проектно-кошторисної документації згідно з технічними умовами; технічних умов №37416 у повному обсязі; укладення договору про постачання або користування електричною енергією та у необхідних випадках договору про спільне використання технологічних електричних мереж або договору про технічне забезпечення електропостачання.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процессуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд апеляційної інстації вважає вірим висновок суду першої інтанції про те, що встановлені господарським судом міста Києва у справі №910/9746/13 обставини, які є аналогічними доводам позивача у даній справі, не потребують доказування у даній справі.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 07.05.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Юлією Вікторівною внесено запис стосовно права оренди Підприємством земельної ділянки за Договором, а також зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, власник - Київська міська рада.

Відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 29.11.2017 №17-1993-02, складеного посадовою особою Департаменту земельних ресурсів відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, на час проведення обстеження встановлено, що земельна ділянка частково огороджена, ознак проведення будівельних робіт не виявлено.

Актом Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації; далі - Департамент) обстеження земельної ділянки від 18.06.2019 №19-0435-02 встановлено, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) не використовується; ознак ведення будівельних робіт не виявлено; територія земельної ділянки вільна від капітальних будівель і споруд та частково захаращена чагарниками; земельна ділянка огороджена та охороняється; при в'їзді на земельну ділянку розташовано тимчасові споруди; таким чином, Підприємством порушено умови пункту 8.4 Договору щодо термінів забудови земельної ділянки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2019 №877, затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва "Комплексна забудова території з об'єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб" на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні, що дало можливість розпочати проектування комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35 га, до якої відноситься і спірна земельна ділянка.

Листом від 12.09.2019 №05716-17141 Департамент повідомив Прокуратуру, зокрема, про те, що Департаментом проаналізовано стан дотримання Підприємством умов Договору, в результаті чого встановлено, що відповідачем не виконуються умов пункту 8.4 Договору, а саме не завершено забудову земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації Договору і, як наслідок, земельна ділянка не використовується відповідно до її цільового призначення; Департаментом підготовлено проект рішення Київської міської ради "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та приватним підприємством "Орєст" та передано його для подальшого опрацювання згідно з Регламентом Київської міської ради, затвердженим рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579 (за змінами).

Прокуратура листом від 21.11.2019 №32-1195-19 просила Київську міську раду надати інформацію про результати розгляду проекту рішення Київської міської ради, а також інформацію про вжиття на даний час заходів цивільно-правового характеру у зв'язку з порушенням Підприємством умов Договору, або причини невжиття відповідних заходів.

Листами від 29.11.2019 №225-СК-7104 і від 02.12.2019 №225-СК-7127 Київська міська рада повідомила Прокуратуру про наступні обставини:

- до Київської міської ради за поданням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов проект рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та приватним підприємством "Орєст" (справа №440360301, А-27296), який відповідно до доручення заступника міського голови - секретаря КМР Прокопіва В.В. від 04.10.2019 №08/231-3038/ПР передбачено розглянути на засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування (профільна постійна комісія) і управлінням правового забезпечення діяльності Київської міської ради;

- зазначений проект буде розглянуто на найближчому засіданні постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування;

- повідомлення про дату, час і місце проведення засідання, а також порядок денний розміщуються за два робочих дні до засідання на офіційному вебсайті Київської міської ради.

Листом від 16.12.2019 №05716-23740 Департамент повідомив Прокуратуру про те, що проект рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та приватним підприємством "Орєст" (440360301) А-27296) знаходиться на розгляді постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування.

Прокуратура листом від 18.06.2021 №10.52-46-2018вих21 просила Департамент вирішити питання про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використання земельної ділянки, переданої в оренду за Договором, станом на даний час.

Листом від 06.07.2021 №05716-16321 Департамент надав Прокуратурі акт обстеження земельної ділянки від 30.06.2021 №21-0490-02, відповідно до якого під час обстеження земельної ділянки встановлено, що земельна ділянка для будівництва, експлуатації та обслуговування зони відпочинку (розважальний комплекс, кафе-бар-ресторан, тенісні корти, ландшафтний майданчик) не використовується; ознак ведення будівельних робіт не виявлено; територія земельної ділянки вільна від капітальних будівель та споруд, вкрита зеленими насадженнями.

Листом від 18.06.2021 №10.52-46-2029вих21 Прокуратура просила Київську міську раду надати інформацію про результати розгляду проекту рішення "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-00143, укладеного між Київської міською радою та приватним підприємством "Орєст", а також інформацію про вжиття на даний час заходів цивільно-правового характеру у зв'язку з порушення Підприємством умов Договору, або причини невжиття відповідних заходів.

Київська міська рада листом від 08.07.2021 №05716-16607 повідомила Прокуратуру про те, що вказаний проект рішення Київської міської ради неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку не прийнято; подальший розгляд зазначеного рішення здійснюється відповідно до Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 07.07.2016 №579/579.

Прокуратура листом від 10.08.2021 №10.52-46-3260ВИХ-21 просила Департамент надати інформацію щодо об'єкта нерухомості з таких питань:

" 1. Чи реєструвались будь-які дозвільні документи щодо будівництва/реконструкції об'єктів нерухомості за вказаною адресою? Якщо такі документи реєструвались, вказати коли, на кого, на підставі яких документів, надавши їх завірені копії та вказавши терміни дії зазначених документів і ким вони погоджені.

2. Надати матеріали перевірок додержання вимог містобудівного законодавства під час проведення будівельних робіт за вказаною адресою із відповідними додатками (планами-схемами та фотофіксацією порушень) та інформацією про їх реалізацію (пред'явлені позови, зареєстровані кримінальні провадження тощо).

3. Чи реєструвались Інспекцією, Департаментом чи Державною архітектурно-будівельною інспекцією України будь-які дозвільні документи на введення об'єктів містобудування за вказаною адресою в експлуатацію?".

Прокуратура листом від 10.08.2021 №10.52-46-3261ВИХ-21 просила також Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві надати інформацію з порушених питань.

Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві листом від 13.08.2021 №10/26-12/1308/09 повідомив Прокуратуру про те, що відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, відсутні відомості щодо наявності документів дозвільного/декларативного характеру за вказаною у листі Прокуратури адресою; окремо зазначено, що посадовими особами матеріалів перевірок дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності не складалося.

Листом від 19.08.2021 №075-7237 Департамент повідомив Прокуратуру, що не видавав, не реєстрував документів, які дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів за кадастровим номером 8000000000:90:141:0006; перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил щодо Підприємства Департамент не проводив.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Стосовно наявності підстав для представництва у справі прокурором інтересів держави в особі Київської міскої ради, - суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За обставинами цієї справи прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про розірвання договору оренди землі, зобов'язання Підприємства повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, визнання припиненим права Підприємства користування для забудови земельною ділянкою.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме Київської міської ради, прокурор зазначав, що надаючи земельну ділянку в оренду відповідачу, Київська міська рада мала в перспективі отримати не лише плату за землю, а й розраховувала на розвиток території міста згідно з цільовим призначенням та використанням з урахуванням інтересів суспільства, однак, внаслідок невиконання відповідачем вимог закону та умов договору оренди землі територіальна громада міста в особі Київської міської ради позбавлялася того, на що вона розраховувала при укладенні договору, що тягне за собою неможливість для територіальної громади міста досягнення цілей договору та ефективного використання землі в інтересах територіальної громади.

Водночас достеменно знаючи про такі порушення, Київська міська рада жодних дій та заходів щодо усунення вказаних порушень не здійснено, що на думку прокурора давало йому підстави для звернення до суду із даним позовом.

Згідно з частинами 4, 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор дійсно зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду надаючи висновок щодо застосування приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вказала, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В ході розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції за результатами дослідження матеріалів справи установлено,що згідно наявних у справі запитів прокуратури від 21.11.2019 та від 18.06.2021 щодо вжиття заходів цивільного характеру до усунення виявлених порушень, Київська міська рада листами від 29.11.2019 та від 02.12.2019 та Департамент земельних ресурсів листами від 16.12.2019 та від 07.07.2021 повідомили прокуратуру про те, що рішення «Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004 № 63-6-000143, укладеного між Київською міською радою та ПП «Орєст» (справа № 440360301, А-27296)» - не прийнято.

Листом № 52/1083 від 19.08.2019 прокурор повідомив позивача про те, що Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради складено акти обстежень земельних ділянок, зокрема № 19-0435-02 від 18.06.2019 щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:141:0006 по Дніпровській набережній у м.Києві, відповідно до якого встановлено порушення вимог земельного законодавства, і прокурор просив надати у строк до 23.08.2019 надати правову позицію для вирішення питання вжиття заходів представницького характеру на усунення виявлених в актах порушень.

При цьому, листом від 03.09.2019 № 05716-16408 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради повідомлено Київську місцеву прокуратуру про те, що не заперечується щодо необхідності захисту прокуратурою інтересів територіальної громади міста Києва у судовому порядку, зокрема і щодо спірної земельної ділянки.

Також, листом від 18.08.2021 № 10.52-46-3587вих21 прокуратура повідомила Київську міську раду про те, що Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва в ході здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному (енні № 42019101020000195 встановлено порушення інтересів держави при т метанні земельної ділянки площею 3, 9616 та на Дніпровській Набережній затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва, яке потребує заходів представницького характеру з метою їх захисту, оскільки Київською міською радою належних заходів цивільно -правового характеру щодо захисту порушених інтересів держави, у т.ч. розірвання договору оренди, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки - не вжито, а враховуючи те, що інтереси держави щодо земельної ділянки залишаються незахищеними, на виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено, що Дарницькою окружною прокуратурою міста Києва підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПП «Орєст» про розірвання договору оренди, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при зверненні до суду з позовними вимогами у даній справі прокурором було дотримано усіх вимог, які передбачені статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Наведений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, які було викладено, зокрема, у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 щодо правильного застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частинами 1, 2 статті 18 Земельного кодексу України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Пунктом а) частини 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії землі, зокрема, сільськогосподарського призначення.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

При цьому, статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 17 України "Про оренду землі" об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Прокуратура, мотивуючи позов, просить розірвати Договір у зв'язку з тим, що Підприємство до використання спірної земельної ділянки не приступило, будівництво не розпочато упродовж майже 17 років, що свідчить про порушення умов Договору та заподіяння шкоди територіальній громаді міста Києва, яка позбавлена можливості отримати те, на що розраховувала при укладенні Договору, що є підставою для дострокового розірвання Договору за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 24 України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - дотримання зобов'язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об'єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.

Частиною першою статті 96 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першої та п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до норм статті 189 Земельного кодексу України та статті 20 Закону України "Про охорону земель" самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Пунктом 34 частини першої статті 26 та пунктом 21 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Згідно із частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 11.1 Договору встановлено, що всі зміни та/або доповнення до Договору вносяться за згодою сторін; згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до Договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 11.6 Договору, розірвання Договору не потребує укладення додаткової угоди; Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення, якщо інше не встановлено рішенням.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними та законними висновками суду першої інстанції про те, що рішення (волевиявлення) про розірвання Договору, укладеного між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, мало бути прийнято безпосередньо Київською міською радою, як стороною Договору на пленарному засіданні в передбаченому законом та регламентом Київською міською радою порядку, що узгоджується з приписами п. 34 частини першої статті 26 та пунктом 21 частини першої статті 43, частини першої статті 46, частини першої та другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 189 Земельного кодексу України та статті 20 Закону України "Про охорону земель", частин першої та п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та наведеними умовами Договору в розумінні пп. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

При цьому, як підтверджується наявними матеріалами справи, вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, згідно з листуванням Прокуратури і Київської міської ради питання щодо розірвання Договору неодноразово розглядалося на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку - в установленому порядку не прийнято, і жодного пояснення стосовно неприйняття Київською міською радою рішення про розірвання Договору ні Київською міською радою, ані Прокуратурою - не подано і суду першої інстанції станом на момент вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного провадження у справі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України прийняття Київською міською радою в силу приписів п. 34 частини першої статті 26 та пунктом 21 частини першої статті 43, частини першої статті 46, частини першої та другої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 189 Земельного кодексу України та статті 20 Закону України "Про охорону земель", частин першої та п'ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рішення (тобто чітке і однозначне волевиявлення учасника правочину і спірних правовідносин) про розірвання Договору, а листування позивача і Прокуратури підтверджує, що позивачем не приймалося рішення щодо розірвання Договору, у зв'язку з чим обумовлені як наведеними приписами закону, так і Договору підстави для розірвання Договору - відсутні.

З огляду на наведене вище, доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на п. 11.6 спірного договору, яким регламентовано порядок розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця та необгрунтовано пов'язав можливість розірвання спірного договору виключно за рішенням Київської міської ради та доводи про те, що в контексті спірних правовідносин необгрунтованими є посилання місцевого суду на п. 11.1 договору, який передбачає порядок лише внесення змін та/або доповнень до договору, в той час як прокурор просить розірвати договір, а не внести в нього зміни чи доповнення - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані та такі, що не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Крім того, суд апеляційної інстанції також враховує і те, що як на момент прийняття судом рішення у справі №910/9746/13, так і на час прийняття рішення у даній справі відповідач протягом дії Договору вчиняє всі залежні від нього дії для належного виконання умов Договору, а рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2013 у справі № 910/9746/13 у задоволенні аналогічних вимог прокурора було відмовлено повністю, тобто існує чинне судове рішення, яким встановлено відсутність підстав для розірвання договору та зобов'язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, саме з підстав вчинення відповідачем обумовлених законом дій для отримання відповідних дозвільних документів щодо будівництва. До того ж, матеріалами справи підтверджується, що Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації) Наказом № 877 від 25.07.2019 було затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва «Комплексна забудова території з об'єктами соціально-побутового, громадського, культового призначення, зон відпочинку та благоустрою для суспільних потреб» на території 11-го мікрорайону масиву Позняки та житлового масиву Позняки-Західні (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі, що дало можливість вказаним суб'єктам, включаючи ПП «ОРЄСТ», розпочати подальші роботи з проектування та підготовки до комплексної забудови території загальною площею більш ніж 35га, до якої відноситься і земельна ділянка, орендована відповідачем.

З огляду на викладене, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не звернув увагу, що з часу винесення рішення у справі № 910/9746/13 минуло більше восьми років, а відповідачем так і не вчинялося всіх необхідних і передбачених законодавством і договором дій, спрямованих на забудову орендованої земельної ділянки відповідно до умов договору, зокрема, не було розроблено та затверджено проектної документації, не отримано дозвіл на початок будівельних робіт та, відповідно навіть не розпочато їх проведення - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов договору оренди землі порушує інтереси держави та призводить до нездійснення забудови землі, у зв'язку з чим, територіальна громада міста позбавлена можливості отримати те, на що вона розраховувала при укладенні договору - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки прокурор не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції ані доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України завдання такої шкоди, ані розрахунок розміру такої шкоди та взагалі не зазначив у поданих документах її розмір, у зв'язку з чим вказаний довод стосовно істотності різниці між тим, на що мала право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати - не підтверджений матеріалами справи.

Посилання прокурора про те, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам про те, що підставою позову прокурора у даній справі є те, що у порушення умов п. 8.4 спірного договору оренди (в частині завершення забудови земельної ділянки протягом трьох років з моменту державної реєстрації договору), ПП «Орєст» земельну ділянку не лише не забудувало протягом 17 років, а й навіть не приступило до використання її за визначеним у договорі призначенням, що, відповідно до умов п. 11.5 та п. 12.2 договору, є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.07.2004, а в обгрунтування позовних вимог, прокурор, окрім п.п. 11.5 та 12.2, посилається на п. 11.4 договору, яким сторони погодили можливість його розірвання, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом, і у даному випадку необхідність розірвання спірного договору у судовому порядку викликана тим, що право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом прийняття відповідного рішення (п. 11.6), зважаючи на неприйнятий протягом двох років проект рішення про розірвання договору, Київська міська рада не реалізувала, а порушення інтересів держави з боку ПП «Орєст» триває - судом апеляційної інстанції відхиляється як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки прокурором не надано жодних підтверджень обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, оскільки Департаментом земельних ресурсів КМДА підготовлено проект рішення Київської міської ради «Про розірвання договору оренди №63-6-00143 від 23.07.2004, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «ОРЄСТ», та передано його для подальшого опрацювання згідно з регламентом Київської міської Ради, проте, починаючи з 2019 року, вказаний проект рішення неодноразово розглядався на засіданнях профільної комісії, проте рішення на його підтримку, тобто на розірвання договору оренди з боку Київської міської ради - не прийнято, а отже, має місце не зволікання, а цілком підтверджене волевиявлення Київської міської ради щодо продовження належного виконання Договору, а факт неприйняття місцевим органом влади незаконного рішення, на прийнятті якого наполягає прокурор, жодним чином не може бути кваліфікований, як бездіяльність такого місцевого органу влади. При цьому, доводи прокурора про наявність триваючого правопорушення - є такими, що не підтверджуються матеріалами справи, а також не містить такого визначення і чинне законодавство, саме як підстава для припинення правовідносин учасників Договору внаслідок його розірвання.

Також, доводи прокурора про те, що судом першої інстанції не застосовано ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі» - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на правомірність висновків суду першої інстанції стосовно відсутності обумовлених законом та договором підстав для розірвання спірного Договору , зокрема і з обумовлених наведеними нормами випадків.

Доводи прокурора про те, що місцевий суд безпідставно врахував висновки Вищого господарського суду України у справі № 910/12491/15, проігнорував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17, від 22.12.2021 у справі № 910/237/21 та від 06.10.2021 у справі № 910/7250/18, на які прокурор посилався у позовній заяві та під час судових засіданнях - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки посилання прокурора та відповідача на вищенаведені судові акти, за висновками суду апеляційної інстанції, не є релевантними по відношенню до спірних правовідносин у даному спорі, оскільки:

- у справі № 910/8011/17 позовні вимоги стосувались визнання незаконним і скасування рішення Київської міськради від 02.03.2017 № 1166/2190, оскільки позивач вважав що рішення Київської міськради про розірвання договору оренди є незаконним, прийнятим з порушенням Регламенту і таким, що порушує його права як орендаря земельної ділянки, оскільки правових підстав для такого рішення немає;

- у справі № 910/5963/17 позовні вимоги стосувались визнання незаконним та скасування рішення відповідача від 23 липня 2015 року № 921/1785 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговельний Універсал" від 16.07.2007 № 75-6-00351 на підставі рішення Київської міської ради від 24.05.2007 № 537/1119";

- у справі № 910/237/21 позовні вимоги прокурора стосувались (1) розірвання договору оренди; (2) зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 72644 м.кв. з кадастровим номером 8000000000:62:095:0009; (3) визнання припиненим права відповідача користування земельною ділянкою площею 72644 кв.м. з кадастровим номером 8000000000:62:095:0009 для забудови, і позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України та умов договору оренди так і не приступив до забудови спірної земельної ділянки та використовує її частину не за цільовим призначенням, а в комерційних цілях для розміщення автостоянки для автомобілів; далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі - ТОВ «Господарник»), у якому просив: визнати припиненим право ТОВ «Господарник» користування для забудови земельною ділянкою площею 191 187 кв. м (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002) на просп. Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва; розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на просп. Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва, площею 191 187 кв. м (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), укладений 06.03.2008 між Київською міською радою та ТОВ «Господарник», зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 14.03.2008 за № 79-6-00605; зобов'язати ТОВ «Господарник» повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 191 187 кв. м (кадастровий номер 8000000000:79:108:0002), яка розташована на просп. Червонозоряному (Лобановського), 113, у Голосіївському районі міста Києва у стані, придатному для її подальшого використання, з підстав взагалі відсутності дій відповідача щодо забудови.

При цьому, доводи прокурора про те, що місцевий суд безпідставно врахував висновки Вищого господарського суду України у справі № 910/12491/15 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки суд першої інстанції здійснив вирішення спору не з врахуванням вказаного акту, а з урахуванням усіх обставин справи в сукупності та перевірки їх доказами , що узгоджується з приписами ст. 86 ГПК України.

З огляду на викладене, вимоги прокурора про розірвання укладеного між Київською міською радою та Підприємством договору від 26.06.2004 оренди земельної ділянки площею 3,9616 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0006), що розташована на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва (далі - земельна ділянка), зареєстрованого 23.07.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за №62-6-00217 - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими засобами доказування, а тому задоволенню не підлягають.

Також, оскільки обумовлені законом та Договором підстави для розірвання останнього в судовому порядку - відсутні і не були доведені прокурором належними засобами доказування в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, Договір оренди є таким, що породжує у його сторін певні права та обов'язки, зокрема і право орендаря користуватися визначеною Договором земельною ділянкою протягом узгодженого договором строку, а тому відповідач правомірно користується спірною земельною ділянкою на умовах Договору, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, та визнання припиненим права відповідача користування для забудови земельною ділянкою - не є законними та обгурнтованими і також задоволенню не підлягають.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради до приватного підприємства "Орєст" про розірвання укладеного між Київською міською радою та Підприємством договору від 26.06.2004 оренди земельної ділянки площею 3,9616 га (кадастровий номер 8000000000:90:141:0006), що розташована на Дніпровській Набережній (район затоки Берковщина) у Дарницькому районі міста Києва, зареєстрованого 23.07.2004 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за №62-6-00217, зобов'язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, визнання припиненим права відповідача користування для забудови земельною ділянкою.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/14900/21 за наведених скаржником (прокурором) доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/14900/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2022 у справі № 910/14900/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Першим заступником керівника Київської міської прокуратури

4. Матеріали справи № 910/14900/21 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 28.07.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді О.В. Тищенко

Т.П. Козир