Справа № 465/3054/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/581/22 Доповідач: ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
за апеляційною скаргою
15 липня 2022 року м. Львів
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 червня 2022 року, якою відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з обвинувальними актами в об'єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 - ч.ч, 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, цивільних позовів, заявлених у справі №465/3054/20,
вищезазначеною ухвалою відмовлено прокурору - публічному обвинувачу у кримінальному процесі у прийнятті до спільного розгляду з обвинувальними актами №12020140080001028 від 27 травня 2020 року, №42020141080000041 від 20 березня 2020 року, №12020140080000588 від 20 березня 2020 року, №12021141080000272 від 25 червня 2021 року та №12021141080000371 від 1 липня 2021 року щодо обвинувачення ОСОБА_4 та обвинувальними актами №12020140080001390 від 8 серпня 2020 року, № 42021141080000015 від 10 лютого 2021 року, №12021141370000223 від 28 вересня 2021 року щодо обвинувачення ОСОБА_5 , цивільних позовів, що заявлені в судовій справі 465/3054/20.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, прокурор ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить оскаржувану ухвалу скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Крім того, просить поновити йому строк на апеляційне оскарження.
Вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ч. ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали, у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, з огляду на вимоги ст. 392 КПК України, ухвала про відмову у прийнятті цивільних позовів, постановлена під час судового провадження, окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
У своїй апеляційній скарзі прокурор покликається на загальні засади кримінального провадження та норми кримінального процесуального закону, що передбачають право особи на апеляційне оскарження.
Втім, за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, й не суперечать вимозі імперативності.
У загальних засадах йдеться про «забезпечення права на оскарження», що є більш широким поняттям, ніж поняття «право» яке використовується під час здійснення кримінального провадження судом апеляційної інстанції, оскільки воно передбачає, крім самого «права» ще й гарантований державою механізм його реалізації.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (п. 25 Рішення у справі «Делкур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та п. 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви №32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищого рівня в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а, отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми Конституції України беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції).
Положеннями ч. 2 ст. 392 КПК визначено, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК, окремому оскарженню не підлягають. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення передбачене ч. 1 ст. 392 КПК.
Виходячи з наведеного, ухвала Франківського районного суду м. Львова від 17 червня 2022 року не підлягає окремій самостійній перевірці, але заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги лише на остаточне рішення у цьому об'єднаному кримінальному провадженні.
На переконання апеляційного суду, заявлені в апеляційній скарзі доводи за своїм змістом зводяться до незгоди з процесуальним рішенням суду першої інстанції, що, однак, не може служити безумовною підставою для перегляду в апеляційному порядку рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_3 належить відмовити.
Водночас, відсутні підстави для розгляду по суті клопотання апелянта, яке зазначене в апеляційній скарзі.
Згідно з ч. 5 статті 399 КПК України копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надсилається особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись ч. 1 ст. 9, ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя
відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою прокурора Франківської окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_3 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 17 червня 2022 року, якою відмовлено у прийнятті до спільного розгляду з обвинувальними актами в об'єднаному кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191 КК України та ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27 - ч.ч, 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, цивільних позовів, заявлених у справі №465/3054/20.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_2