ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-6304/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді:Пісоцької О.В.,
за участю:
секретаря
судового засіданні Кузьменкової С.П.,
- ОСОБА_3,
- представників:
- Генеральної прокуратури України -Семененка В.І.,
- прокуратури Київської області -Матвійця В.В., Прядка В.О.,
розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявоюОСОБА_3
доГенеральної прокуратури України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -прокуратури Київської області,
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 (далі -ОСОБА_3, позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Генеральної прокуратури України (далі -відповідач) про:
- визнання бездіяльності відповідача, що полягає у невирішенні по суті порушених у його заяві від 30 вересня 2009 року питань -протиправною;
- зобов'язання відповідача вирішити по суті питання, порушені у заяві від 30 вересня 2009 року;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 послався на те, що відповідачем не вирішено по суті питання, що були порушені у його заяві від 30 вересня 2009 року, чим порушено конституційне та законне право позивача на вирішення звернення і на отримання обґрунтованої відповіді.
Позивач вважає, що Генеральною прокуратурою України не дотримано вимог статей 3, 40 Конституції України, статей 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», статті 6, 12 Закону України «Про прокуратуру»та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації прав громадянами конституційного права на звернення»від 13 серпня 2002 року №700/2002.
У судовому засіданні ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги стосовно відшкодування на його користь відповідачем витрат, понесених позивачем у зв'язку з отриманням правової допомоги під час підготовки до даної справи. Сума витрат склала 50грн.
Просив позов, з урахуванням уточнень, викладених у письмових поясненнях від 15 липня 2010 року, задовольнити у повному обсязі.
Генеральна прокуратура України заперечувала проти задоволення позову , посилаючись на його безпідставність.
В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що Генеральна прокуратура України зобов'язана приймати до свого провадження лише ті скарги та звернення, за якими вже прийнято рішення підпорядкованим прокурором обласного рівня, зокрема прокурором Київської області.
Разом з тим, ОСОБА_3 до відповідача не надавалися докази або повідомлення стосовно того, що його попередні звернення з цих питань розглядалися керівником прокуратури Київської області і по них приймалися рішення (або допускалася бездіяльність) саме прокурором області.
Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_3 супровідним листом від 13 жовтня 2009 року направлено за належністю до прокуратури Київської області для перевірки, про що повідомлено заявника. 16 листопада 2009 року заступником прокурора Київської області повідомлено Генеральну прокуратуру України про результати розгляду заяви позивача та направлення останньому відповіді.
Ухвалою суду від 22 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі та до участі у справі залучено прокуратуру Київської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Прокуратура Київської області, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Одночасно, в судовому засіданні представники третьої особи зазначили, що як Генеральною прокуратурою України, так і прокуратурою Київської області виконані покладені на них обов'язки стосовно належного розгляду звернення ОСОБА_3 від 30 вересня 2009 року.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 15 липня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень збоку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі - на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти письмові звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон України №393) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частиною четвертою статті 3 Закону визначено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 звернувся до Генеральної прокуратури України з заявою від 30 вересня 2009 року, у якій зазначив, що лист прокуратури Київської області від 04 вересня 2009 року є протиправним, оскільки:
- «…не містить вирішення порушених у його заявах від 29 травня 2009 року та 17 липня 2009 року питання про те, що ухвалою суду прокуратуру Київської області було зобов'язано надати певні документи саме на 29 травня 2009 року, що не було виконано…»;
- «…містить неправдиві відомості. Так, у листі прокуратури Київської області (абзац четвертий) вказано, що «судом оглядались копії відповідей прокуратури Київської області від 27 січня 2009 року та 30 січня 2009 року, які на усну вимогу суду були надані представниками прокуратури». Це не відповідає дійсності, оскільки означені відповіді від 27 січня 2009 року та 30 січня 2009 року не були надані до суду, а тому і не могли оглядатись судом. Доказом цього є матеріали справи №2а-2516/09/2670 окружного адміністративного суду м. Києва, де відсутні зазначені відповіді від 27 та 30 січня 2009 р…»;
- «…містить неправдиві відомості (абзац - шостий) в частині того, що: «17.07.09 Вам особисто,…повторно надано копії зазначених відповідей».».
В цьому листі позивач також зазначив, що «…17.09.09…не отримував відповідей від 17 та 30 січня 2009р, а докази про те, що…отримав зазначені відповіді геть відсутні…».
Судом встановлено та зі змісту заяви від 30 вересня 2009 року вбачається, що ОСОБА_3 просив: вирішити порушені у заяві питання та притягнути винних до відповідальності.
Листом від 13 жовтня 2009 року №06/2-8268-07 заяву ОСОБА_3 від 30 вересня 2009 року направлено заступнику прокурора Київської області на належний розгляд. Згідно реєстру переданих документів №820 цей лист передано до прокуратури Київської області 14 жовтня 2009 року.
Копію листа від 13 жовтня 2009 року №06/2-8268-07 також направлено на адресу ОСОБА_3 14 жовтня 2009 року, про що свідчить наданий відповідачем список відправлень.
Прокуратурою Київської області листом від 15 листопада 2009 року за №06/2-127-07 ОСОБА_3 надано відповідь на його заяву від 30 вересня 2009 року, у якій зазначено, що:
«…26 травня 2009 року відбулося засідання суду у справі за позовом до прокуратури Київської області, у ході якого суддею усно зобов'язано представників відповідача надати письмові заперечення та документи, які б спростовували Ваші доводи. До прокуратури Київської області письмові вимоги суду після 25 травня 2009 року з цього приводу не надходили.
В той же час, під час черговості засідання, 03 серпня 2009 року, судом досліджувались матеріали справи та оглядались копії відповідей прокуратури області від 27 січня 2009 року та 30 січня 2009 року, які на усну вимогу суду були надані представниками прокуратури.
В цей же день судом винесено постанову, якою частково задоволено Ваш позов та зобов'язано прокуратуру області надати копії відповідей від 27 січня 2009 року та 30 січня 2009 року.
Крім того, повторно направляю копії вказаних відповідей.».
Листом від 16 листопада 2009 року №06/2-127-07 прокуратура Київської області повідомила Генеральну прокуратуру України про результати розгляду заяви ОСОБА_3
Частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Частиною третьою статті 7 Закону №393/96-ВР визначено, що питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з пунктом сьомим статті 15 Закону України «Про прокуратуру»від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (далі -Закон №1789-ХІІ) відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
Відповідно до пункту 3.11 Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України від 28 грудня 2005 року №9гн (далі - Інструкція), звернення громадян та юридичних осіб, які надійшли до Генеральної прокуратури України вперше і за ними не приймалися рішення прокурорами обласного рівня (первинні звернення), передаються в управління розгляду звернень та прийому громадян для розгляду і надсилання до підпорядкованих прокуратур (відповідних відомств) для вирішення.
Отже, Генеральною прокуратурою України на підставі Закону №393/96-ВР, Закону №1789-ХІІ та пункту 3.11 Інструкції правомірно направлено за належністю до прокуратури Київської області.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом не встановлено у діях відповідача невідповідності вимогам як Закону України №393/96-ВР, так і зазначеній Інструкції, а також не вбачається будь-яких порушень відповідачем прав та законних інтересів позивача.
Позивачем не ставилися під сумнів пояснення представника відповідача стосовно отримання копії листа Генеральної прокуратури України, оригіналом якого супроводжувалося його звернення від 30 вересня 2009 року, направлене на розгляд до прокуратури Київської області, крім того, ОСОБА_3 повідомив про його отримання.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийнятих рішень, в разі якщо він заперечує проти задоволення позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень спростував доводи позивача та виконав обов'язок щодо доказування.
Таким чином, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи, надані під час розгляду справи, суд вважає заявлений адміністративним позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 86, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
Відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку, встановленому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.В. Пісоцька
Повний текст постанови підписаний 23 липня 2010 року.