ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 червня 2010 року 14:30 № 2а-13464/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю позивача -ОСОБА_1, представника позивача -Пивоварова А.М., представника відповідача -Чирки О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління міграційної служби в м. Києві
про скасування неправомірного рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 29 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.
Громадянин Камеруну ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування рішення Управління міграції служби в м. Києві про відмову у оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця викладене у повідомленні № 150 від 21.10.2009р. та зобов'язання прийняти відповідача рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання позивачу статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв'язку з відсутністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань є незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач також зазначив, що не може повернутись на батьківщину через релігійні причини, а саме через те, що позивач є свідком Єгови і не міг допустити, щоб стати наступником його дідуся, який був всіма шанований представник Бамілеке та головою спільноти містечка Фотсем Лессінг, де він виконував культ предків, будучи жрецем фетишистської релігії та мав полігамні стосунки, проте це було проти релігійних поглядів позивача і він не міг цього прийняти. Також, позивач вважає відмову незаконною та безпідставною, оскільки органами міграційної служби не проводилася перевірка всіх обставин справи, не вивчено та не надано оцінки всім необхідним документам та матеріалам шукача притулку з Камеруну.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначив, що підтвердження інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були пов'язані з расовою, національною, релігійною належністю чи політичними поглядами позивача виявлено не було. Жодних обґрунтованих фактів переслідувань або загрози переслідувань на свою адресу заявник не навів. При цьому, обставини на які посилається позивач вказують на конфлікт через звичаї своєї родини, тобто він мав реальну можливість звернутись за допомогою до правоохоронних органів або переїхати в інше місто в середині країни та жити своїм окремим життям.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що громадянин Камеруну ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув до України легально 10.01.2009 року. 30.09.2009 року звернувся до Управління міграції служби в м. Києві з заявою про надання статусу біженця, через побоювання переслідувань через релігійні причини.
21.10.2009 року позивачу було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з посиланням на ст. 12 Закону України «Про біженців» та письмовий висновок провідного спеціаліста відділу у справах біженців.
Відповідно до абзацу 6 статті 12 Закону України «Про біженців» рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про біженців»біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про біженців»особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України.
Зважаючи на Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 5 ст. 4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27.04.2004р. № 8043/04 заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:
- заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;
- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;
- твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;
- заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви;
- встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
Як свідчать матеріали справи, позивач у своїй заяві та під час співбесіди 19.10.2009 року в Управлінні міграційної служби зазначив, що його родичі силою змушували зайняти місце його покійного діда, який був шаманом-фетишистом у місті Фотсем Лессінг, після відповідного посвячення він мав здобути бачення та владу покійного діда та утримувати п'ять його дружин, проте, у зв'язку з тим, що на той час він почав цікавитися вченням релігійної громади Свідків Ієгови та відвідував богослужіння в м. Дуала був переконаний в тому, що обов'язки покійного діда є від злого диявола і не співпадають з його вірою, а тому він втік. Крім того, відмову від здобуття бачення та влади діда його родичі вважали образою за яку вони словесно погрожували його вбити, бо за традиціями бамілеке, обранця можна було змінити лише у випадку смерті особи на яку вказав покійний дід, при цьому позивач зазначив, що за захистом до органів державної влади не звертався, оскільки деякі його родичі працюють у поліції.
Посилання представника позивача на те, що при поверненні позивача до Камеруну можуть мати місце обґрунтовані побоювання за своє життя, суд не може прийняти до уваги, оскільки вони не підтверджуються жодними достовірними доводами і носять характер припущення, крім того під час судового засідання позивач зазначив, що на теперішній час наступником діда шамана-фетишиста став один з його родичів.
Аналіз матеріалів особової справи позивача свідчить про те, що він не навів будь-якої аргументації своїм побоюванням у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України «Про біженців».
Суд, також враховує те, що відповідно до позиції УВКБ ООН «Про обов'язки та стандарти доказів в заявах біженців»від 16 грудня 1998 факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Тобто, у своїй заяві шукач статусу біженця повинен доказувати вірогідність своїх доводів та точність фактів. Докази можуть бути як усні, так і письмові. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу компетентного органу у правдивості своїх фактичних тверджень.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно винесений наказ №891 від 21.10.2009 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Камеруну ОСОБА_1, при цьому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі положеннями Закону України «Про біженців», підстави для визнання його дій неправомірними відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -02.07.2010 року.
Суддя А.С. Мазур