ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 червня 2010 року 11:17 № 2а-2156/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С. при секретарі судового засідання Бистрик О.С. за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача -Глущенко О.М., прокурора - Шевченко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
третя особа Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація
про зобов'язання вчинити певні дії
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 09.06.2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі та підписана 11 червня 2010 р.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Клінічної лікарні «Феофанія», паспортного відділу Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, а саме здійснити реєстрацію позивачки за місцем її проживання в кімнаті № 61, АДРЕСА_2.
У судовому засіданні 21.10.2009 року була залучена Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація в якості третьої особи.
Під час розгляду справи 13.04.2010 року позивачка подала уточнення до позовної заяви, якими виключила з числа відповідачів Клінічну лікарню «Феофанія»та залишила позовні вимоги до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зазначаючи, що заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання. Проте відповідачем було неправомірно відмовлено позивачці у реєстрації її за адресою: АДРЕСА_2, де вона проживає понад 17 років. Також позивачка зазначила, що 20.03.2008 року знялась з реєстрації за попереднім місцем проживання у приватному будинку за адресою: АДРЕСА_1, у якому їй на праві спільної власності належить 60/100 будинковолодіння, проте у зв'язку з аварійним станом будинку та за сімейними обставинами вона в ньому проживати не може і мала намір зареєструватися за місцем свого фактичного проживання.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заява про реєстрацію місця проживання не була належним чином оформлена у відповідності до зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, житловий АДРЕСА_2 був переданий до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району м. Києва на підставі наказу Головного лікаря Клінічної лікарні «Феофанія»від 29.09.2008 року № 51.
Указаний будинок був прийнятий до комунальної власності територіальної громади міста Києва, переданий до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району та визнаний жилим будинком з загальними квартирами, що підтверджується розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.02.2006 року № 148 розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 17.12.2007 року № 1731.
Відповідно до витягу з Протоколу № 6 засідання профспілкового комітету Клінічної лікарні «Феофанія»та довідки з місця проживання від 22.01.2008 року, починаючи з 01.10.1997 року, позивачка була поселена в гуртожиток для тимчасового покращення її житлових умов без права реєстрації на цій площі, про що вона була попереджена. З долучених до справи документів вбачається, що на час поселення позивачка була зареєстрована в місті Києві у приватному будинку по вул. Планетній, 2/1.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживає у зазначеній кімнаті гуртожитку з дозволу Головного лікаря Клінічної лікарні «Феофанія»без видачі ордера, що також підтверджується довідкою за формою № 3 від 26.04.2010 року, листом Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 28.04.2010 року № 22-120 і не було спростовано сторонами у судовому засіданні.
30.01.2009 року позивачка надіслала відповідачу письмову заяву про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_2. У додаток до зазначеної заяви ОСОБА_1 надіслала копію довідки з місця проживання, копію витягу з протоколу Профспілкового комітету Клінічної лікарні «Феофанія»та копію заяви про реєстрацію за місцем проживання.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі -Закон № 1382-IV) врегульовано відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.
Положеннями статті 3 Закону № 1382-IV визначено, що реєстрація -це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно зі статтею 6 названого Закону громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Положеннями цієї статті також визначено перелік документів, які подаються особою для реєстрації. Зокрема, для реєстрації особа подає:
- письмову заяву. Діти віком від 15 до 18 років подають заяву особисто. У разі якщо особа з поважної причини не може самостійно звернутися до уповноваженого органу, реєстрація може бути здійснена за зверненням іншої особи на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку;
- паспортний документ. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- два примірники талона зняття з реєстрації.
Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні»затверджено, зокрема, зразок заяви про реєстрацію місця проживання в Україні.
Відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України форми заяви на зворотному боку заявник повинен вказати підстави для реєстрації місця проживання, зокрема реквізити ордеру, свідоцтва про право власності, договору найму (піднайму, оренди), тощо. У разі відсутності зазначених документів, потрібна згода власника/співвласників житла або їх уповноважених органів, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання заявника.
Заява позивачки від 30.01.2009 року, надіслана до паспортного відділу Голосіївського РУГУ МВС України в м. Києві, була оформлена без зазначення вищевказаної інформації та подана із порушенням встановленого Законом порядку, що, в свою чергу, стало правомірною підставою для відмови здійснити реєстрацію місця проживання зі сторони відповідача.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка з іншими заявами, у тому числі з заявою за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, до відповідача не зверталась.
Крім того, сторонами у судовому засіданні підтверджено, що на заяву від 30.01.2009 року отримала від відповідача лист від 12.02.2009 року щодо неможливості реєстрації позивачки за вказаною адресою.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 69, 70, 71 та 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 1 статті 254 КАС України після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.С. Мазур