ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 лютого 2010 року 11:55 № 2а-12974/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю: представника позивача -ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів
про визнання протиправною та скасування постанови від 04.08.2009 року
На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 23 лютого 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 3 березня 2010 року.
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів про визнання протиправною та скасування постанови № 000800/р Про накладання стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»від 04.08.2009 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем оскаржувана постанова була винесена з порушенням вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим до позивача було застосовано безпідставно штрафні санкції за порушення законодавства «Про захист прав споживачів».
В судовому засіданні представник позивача підтримав поданий позов.
Відповідач в судові засідання явку своїх представників не забезпечив, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу було вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 була отримана постанова від 04.08.2009 року № 000800/р «Про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів»(далі - Постанова), винесена Першим заступником начальника Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів (далі - Головне управління), згідно якої до позивачки було застосовано штрафні санкції.
Підставою для винесення Постанови був Акт № 001132 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 01.07.2009 р., складений спеціалістом Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів при перевірці магазину «Ліана Лінжері»позивачки за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до якого при проведенні перевірки 01.07.2009 р. було виявлено порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про найменування підприємства виробника, його адресу, харчову та енергетичну цінність, склад, дати виробництва, термін придатності, умови зберігання, найменування та адреса імпортера.
З огляду на вище викладені порушення, керуючись ст. 26 і ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів»та Положенням про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою КМУ від 17.08.2005р. №1177, Першим заступником начальника Головного Управління було застосовано до позивачки штрафні санкції у розмірі 4714 грн., які позивачка повинна була сплатити на протязі 15 днів з дня отримання Постанови.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно на підставах та в межах повноважень і способом, що передбачені Конституцією і Законами України.
Згідно з ч. 3. ст. 5 Закону України від 12.05.91р N 1023-XII «Про захист прав споживачів»захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди».
Зі змісту адміністративного позову та пояснень представника позивачки вбачається, що до 08.10.2009 р.- моменту фактичного отримання Постанови від 07.04.2008р. позивачці взагалі не було відомо про розгляд відповідачем матеріалів справи за наслідком проведеної 01.07.2009р. перевірки, що є прямим порушенням законних прав позивачки та вимог діючого законодавства, а саме, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів»від 17.08.2002 р №1177, згідно якого питання про накладення штрафу згідно зі ст. 23 Закону може бути розглянуто без участі правопорушника, якщо він був завчасно та належним чином попереджений, але не подав клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, позивачка не знала і не могла знати про розгляд справи з причини її не повідомлення відповідачем.
Разом з тим, у матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення №001190 від 01.07.2009 р. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155 Кодексу України про адміністративні правопорушення із належним повідомленням часу та місця розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Проте суд зауважує, що Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема ст. ч.1 ст. 155, встановлює адміністративну відповідальність працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю та визначає вид адміністративного стягнення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до Закону України «Про захист прав споживачів», тобто на підставі виявленого порушення суб'єктом господарювання законодавства про захист прав споживачів із застосуванням штрафних санкцій встановлених саме цим Законом, що у свою чергу не є тотожнім накладенню на ОСОБА_2 адміністративного стягнення, а тому суд доходить висновку про відсутність доказів про належне повідомлення позивачки розгляду відповідачем справи у порядку Закону України «Про захист справ споживачів».
Також, суд враховує те, що позивачкою вчасно було повідомлено відповідача про виконання вимог припису до акту перевірки про, що свідчать додані до адміністративного позову копія звіту від 20.07.2009 р., поштове повідомлення про вручення поштового відправлення та опис цінного листа.
Разом з тим, суд вважає помилковим посилання позивачки на порушення відповідачем вимог постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 21.05.2009 р., якою зокрема встановлено, що органи і посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності до 31.12. 2010 р. мають приймати рішення про застосування до суб'єктів господарювання фінансових і адміністративних санкцій лише у разі невиконання ними протягом 30 діб від дня одержання приписів про усунення виявлених порушень (крім порушень, що неможливо усунути), оскільки матеріали справи свідчать про відсутність застосування відповідачем штрафних санкцій до позивачки саме за невиконання або несвоєчасне виконання припису до Акту №001132 від 01.07.2009р. відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»у якому зазначено, що невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державною нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
В той же час, згідно зі статтею 4 вказаного Закону невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Проте, зі змісту оскаржуваної Постанови вбачається, що її винесено на підставі акта від 01.07.2009 р. №001132 відповідно до ст. ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів»за реалізацію товару, що не відповідає вимогам нормативних документів, тобто застосовано штраф за порушення, за яке передбачена відповідальність п.2. ч.1. ст. 23 вказаного Закону.
Згідно із ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд вважає, що представником позивача надано достатньо доказів для підтвердження своїх вимог.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Натомість відповідач не довів правомірність своїх дій та рішень.
Ст. 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного Київського міського управління у справах захисту прав споживачів від 04.08.2009 року №000800/р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. витрат пов'язаних із сплатою судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур