ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
24 березня 2010 року 16:34 № 2а-1396/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю:
позивачів -ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника третьої особи -Кормушиної Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2
до
третя особа: Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві
Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»АТ ХК «Київміськбуд»
про про зобов'язання вчинити певні дії
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 24 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 26 березня 2010 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі -ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві), третя особа: Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об'єктів соціально-побутового призначення «ЕКОС»АТ ХК «Київміськбуд»(далі -ДП «ЕКОС»), про зобов'язання зареєструвати місце проживання, при цьому посилались на те, що на підставі ордера від 19.06.2003 р. № 1 ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_2 була поселена в гуртожиток по АДРЕСА_1, де протягом всього періоду проживають, своєчасно і в повному обсязі сплачуючи рахунки за житло та комунальні послуги. На звернення до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві з проханням зареєструвати їх за місцем проживання отримали відмову з посиланням на те, що для оформлення реєстрації за місцем проживання необхідно надати ордер, виданий райдержадміністрацією Дніпровського району м. Києва.
Під час судового розгляду позивачами підтримано позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.
Представник третьої особи проти позову не заперечувала та пояснила, що ОСОБА_1 дійсно проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 протягом всього часу, оплату житлово-комунальних послуг здійснює своєчасно і в повному обсязі.
Ураховуючи подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради № 142 від 15.05.1995 року гуртожиток по АДРЕСА_1 у місті Києві переданий у повне господарське відання Холдинговій компанії «Київміськбуд»та визначено статус будинку, як гуртожиток для сімейних.
Рішенням № 5 від 11 березня 1996 року Акціонерного товариства Холдингової компанії «Київміськбуд»було передано вказаний будинок у господарче відання організації - ДП «Екос».
Згідно з розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1110 від 20.06.2003 року гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_1 визнано житловим будинком.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1 працює в житловому управлінні «Лівобережне»робітником комплексного прибирання та утримання домоволодіння з 13.05.2003 року по теперішній час.
Випискою з протоколу № 2 від 27 травня 2003 року засідання профспілкового комітету ЖУ «Лівобережне»ДП «Екос»підтверджується, що було вирішено клопотати перед ДП «Екос»АТ ХК «Київміськбуд»про надання кімнати № 95 за адресою: АДРЕСА_1 жилою площею 13,2 кв.м. для двірника ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_2
На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 видано ордер № 1 від 19.06.2003 року на жилу площу у гуртожитку для сімейних, а саме: кімнату № 95 по АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки ЖУ «Лівобережне»ДП «Екос»АТ ХК «Київміськбуд»від 03.03.2009 року АДРЕСА_1 змінена на квартиру № 26/2.
За вказаною адресою ОСОБА_1 разом із донькою ОСОБА_2 проживає з червня 2003 року по даний час. Має особовий рахунок на сплату житлово-комунальних послуг, проте на свою заяву про реєстрацію місця проживання отримала відмову відповідача з посиланням на зміну статусу гуртожитку на житловий будинок та необхідність надати ордер, виданий райдержадміністрацією Дніпровського району м. Києва.
Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання чи перебування це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Враховуючи вимоги ст. 6 Закону № 1382-IV, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Згідно зі ст.13 Закону № 1382-IV вільний вибір місця проживання обмежується в адміністративно-територіальних одиницях, які знаходяться у прикордонній смузі; на територіях військових об'єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на території, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності; на територіях, щодо яких введено воєнний або надзвичайний стан. Вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 16-річного віку; осіб, до яких згідно із процесуальним законодавством застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, що полягає у відмові реєстрації місця проживання позивачки.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки дії відповідача обмежують конституційне право позивачів на вільний вибір місця проживання. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні їй відповідати.
Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Зобов'язати Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві зареєструвати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою постійного місця проживання, а саме: АДРЕСА_1/2.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України
Суддя А.С. Мазур