ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04 березня 2010 року 11:28 № 2а-11602/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю позивача -ОСОБА_1, представника відповідача -Борисова І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
проскасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.02.2009 року № 0001532305
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі -ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.02.2009 року № 0001532305 за порушення порядку проведення розрахунків, а саме: непроведення через реєстратор розрахункових операцій готівкових коштів, отриманих внаслідок роздрібної торгівлі продуктами харчування та прохолоджувальними напоями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було неправомірно винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки позивач як суб'єкт малого підприємництва та платник єдиного податку здійснював продаж не підакцизних товарів, а такі операції звільнені від застосування РРО.
Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідає чинному законодавству України, у зв'язку з тим, що позивач здійснював діяльність у сфері громадського харчування без застосування РРО.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в України»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі -Закон № 265/95-ВР) передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва здійснила перевірку кафе «Стіна», яке належить позивачу та розташоване за адресою: м.Київ, вул. Хвойки, 21, за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки був складений Акт від 11.02.2009 р. № 139/26/58/23/2931800818, який був підписаний позивачем без зауважень.
За результатами перевірки встановлено, що позивачем провадилась роздрібна торгівля продуктами харчування, прохолоджувальними напоями, у тому числі пивом у пляшках, без придбання відповідного платного торгового патенту на право роздрібної торгівлі. За період з 12.01.2009р. по 16.02.2009р. згідно книги обліку розрахункових операцій від 12.11.2004р. загальна сума готівкових коштів за реалізований товар, які не проведені через реєстратор розрахункових операцій, склала 41473,00 грн.
За результатами перевірки встановлені порушення п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, а також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР.
На підставі зазначеного Акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийняла рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.02.2009 року № 0001532305 у розмірі 207365,00 грн. згідно з п.1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.
Основоположним законом, що визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, відповідно до ст. 1 якого реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Відповідно до ст. 2 Закону № 265/95 реєстратор розрахункових операцій -це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат і електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Відповідно до вимог п. 1, 2, 5 ст. 3 Закону № 265/95 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або із застосуванням у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на п.6 ст. 9 Закону № 265/95, відповідно до якого реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Проте як вбачається із матеріалів справи, позивачем не було продовжено дію свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік шляхом подачі до податкових органів відповідної заяви, а тому з 2009 року позивач знаходиться на загальній системі оподаткування. Крім того, актом перевірки встановлено, що позивач здійснював операції у сфері громадського харчування, здійснюючи роздрібну торгівлю продуктами харчування, прохолоджуючими напоями, у тому числі пивом в пляшках. Також здійснення діяльності у сфері громадського харчування підтверджується наявними у матеріалах справи звітом суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи -платника єдиного податку від 08.01.2009 р. та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Таким чином, позивач не може бути звільнений від застосування РРО на підставі п. 6 ст. 9 Закону № 265/95.
Відносно доводів позивача щодо проведення перевірки неналежним податковим органом, оскільки вона проживає в Київській області, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 8.8.1. п. 8.8. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 р. № 80 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 листопада 1998 р. № 552) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1998 р. за № 791/3231, процедура зняття з обліку/взяття на облік платника податків розпочинаються та проводяться органами державної податкової служби при надходженні хоча б одного з таких документів: відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків; заяви платника податків про зняття з обліку за ф. № 9-ОПП (додаток 9) та копії свідоцтва про державну реєстрацію (витягу з Єдиного державного реєстру - для відокремлених підрозділів), поданих платником податків до органу державної податкової служби за попереднім місцезнаходженням; заяви платника податків про взяття на облік за ф. № 1-ОПП або за ф. N 5-ОПП із позначкою «Перереєстрація»та копії свідоцтва про державну реєстрацію (витягу з Єдиного державного реєстру - для відокремлених підрозділів), поданих платником податків до органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням.
Згідно із службовою запискою від 09.02.2010р. № 70/29-215 Начальника управління реєстрації та обліку платників податку ДПІ у Солом'янському районі м. Києва заяви за ф. № 8-ОПП та 9-ОПП від позивача не надходили. Відомості з Єдиного державного реєстру про зміну місця проживання або про прийняття рішення щодо припинення підприємницької діяльності також не надходили.
Отже, позивачем не було вчинено законодавчо встановлених дій, направлених на державну реєстрацію зміни місця проживання, що було підтверджено ним у судовому засіданні.
Частина 1 статті 17 Закону № 265/95 до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій.
Таким чином, Відповідач правомірно прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.02.2009 року № 0001532305 у розмірі 207365,00 грн. (41473,00 грн. * 5) за непроведення позивачем готівкових коштів, отриманих за здійснення операцій з роздрібної торгівлі продуктами харчування, прохолоджувальними напоями, у тому числі пивом у пляшках.
Під час судового розгляду даної справи позивачем для розгляду до суду не було надано достатніх доказів щодо порушення відповідачем норм чинного законодавства України при здійсненні перевірки діяльності позивача, що дало б підстави для висновку щодо скасування рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем повністю доведено правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 26.02.2009 року № 0001532305, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 18 березня 2010 року.
Суддя А.С. Мазур