ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
15 лютого 2010 року 12:20 № 15/141
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., суддів: Кишинського М.І., Шелест С.Б., при секретарі Бистрик О.С., за участю представника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -Горбатенка А.О., представника відповідачки -ОСОБА_2,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва
досуб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3
простягнення заборгованості у сумі 1793 грн. 11 коп.
Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) звернулася до суду з позовом про стягнення з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (далі -СПД - фізична особа ОСОБА_3.) заборгованості у сумі 1793 грн. 11 коп., посилаючись на те, що відповідачка у 2006 році працювала на спрощеній системі оподаткування і не в повному обсязі сплатила нараховану суму єдиного податку.
24.11.2009 р. представником відповідача заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи, у зв'язку з чим розпорядженням Голови Окружного адміністративного суду м. Києва для розгляду даної справи призначена колегія суддів.
Представник позивача під час судового розгляду підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що ним було вжито передбачених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»заходів з погашення податкового боргу відповідачки, які, в свою чергу, не дали позитивного результату.
Представник відповідачки під час судового розгляду справи зазначив, що відповідачка особисто не зверталась до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва із заявою про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2006 р., Свідоцтво про сплату єдиного податку не отримувала, тому вважає, що у 2006 році відповідачка не була платником єдиного податку, а отже -не має заборгованості по його сплаті. Також зазначив, що факт сплати єдиного податку за три місяці 2006 року у сумі 600 грн. відповідачка пояснює тим, що станом на кінець березня 2006 року ліквідувала свій бізнес і закрила банківські рахунки, а тому позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_3 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва 30.03.2004 р. та зареєстрована як платник податків в Державній податковій інспекції Шевченківського району м. Києва, ідентифікаційний номер -НОМЕР_1.
Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 14.04.2004 р. відповідачка перебувала на спрощеній системі оподаткування з 14.04.2004 р. по 31.12.2004 р., згодом, відповідно до її заяв №3892 від 16.12.2004 р. та №4637 від 16.12.2005 р. термін дії Свідоцтва було продовжено на 2005 та 2006 роки.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, до яких належать і фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (у редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99, далі -Указ № 727/98).
Відповідно до вимог п. 1, 2 цього Указу, спрощена система оподаткування обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Суб'єкти малого підприємництва-фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. Сплата єдиного податку (у разі щомісячної сплати) здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за тим, в якому здійснена попередня сплата єдиного податку.
Платники податку, які в установленому Указом порядку перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, у такий спосіб погодились на сплату єдиного податку в установлені Указом терміни, тому повинні дотримуватися всіх норм Указу, зокрема, сплачувати в установлений Указом термін єдиний податок за визначеними ставками.
Як вбачається із наведених норм, обов'язок зі сплати єдиного податку суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ставиться в залежність лише від належної реєстрації такої особи як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування ним спрощеної системи оподаткування у відповідності з вимогами законодавства.
Таким чином, відповідачка, яка зареєстрована як платник податків та застосовує спрощену систему оподаткування, зобов'язана сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування", контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, є Закон України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон № 2181). Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією ж статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Згідно пп. 6.2.1, п. 6.2, ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
На підставі поданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заяви від 16.12.2005 р. на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також квитанції про сплату єдиного податку від 14.12.2005р. у сумі 200 грн., ДПІ у Шевченківському районі м. Києва продовжено термін дії Свідоцтва про сплату єдиного податку серії Б № 007487 до 31.12.2006 року.
З урахуванням зазначеного протягом 2006 року відповідачка була платником єдиного податку, отже, за цей період вона самостійно нарахувала податкове зобов'язання на суму 2400 грн. (200 грн./місяць*12 місяців), однак сплатила лише 606,89 грн. У відповідача була переплата на початок року у сумі 406,89 грн. Відповідачка повністю сплатила єдиний податок за січень-березень 2006 року, частково сплачено податок за квітень 2006 року. Отже, заборгованість відповідачки по сплаті єдиного податку за 2006 рік становить 1793,11 грн.
З метою погашення податкового боргу відповідачки та спонукати її сплатити узгоджені нею податкові зобов'язання позивач сформував податкову вимогу № 1/1417 від 27.03.2006р, яку відповідачка отримала, про що свідчить поштове повідомлення про вручення. Друга надіслана податкова вимога від 19.06.2006 р. №2/2629 не отримана з причини повернення до ДПІ поштового відправлення у зв'язку з неможливістю його вручення адресату, про що складено відповідний акт і залишено податкову вимогу 14.08.2006р. дошці податкових оголошень.
Згідно із обліковою карткою станом на 26.11.2008 р. загальна сума податкового боргу відповідачки становить 1793,11 грн.
Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначених податкових вимог суду не надано. Доказів сплати боргу до суду також не представлено.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 указаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову відповідачка посилалась на те, що заяву від 16.12.2005 р. на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності подано від її імені іншою особою, а тому податкових зобов'язань по сплаті єдиного податку у 2006 р. вона не має. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до чинного законодавства України податкові органи не уповноважені здійснювати перевірку достовірності підписів платника податків, при подачі останнім відповідної заяви з урахуванням того, що таку заяву можливо надіслати поштою, а документи, що посвідчують особу підлягають перевірці при видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Також відповідачка стверджувала, що протягом 2006 року не була платником єдиного податку, оскільки не отримала Свідоцтва про сплату єдиного податку, проте суд вважає дане твердження помилковим з наступних підстав.
Відповідно до норм Указу № 727/98, «Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку», затвердженого наказом ДПА України від 29.10.1999р. №599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №753/4045, орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову.
Згідно визначеної вищезгаданим Порядком процедури, у фізичної особи -підприємця з метою отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку виникає обов'язок звернутися до органу державної податкової служби, що його видав, та розписатися про отримання Свідоцтва в корінці до нього.
Відповідачка своїми конклюдентними діями, а саме сплатою єдиного податку за три місяці 2006 року згідно квитанцій копії яких надано представником відповідачки у судовому засіданні, самостійно визначила, що є платником такого податку. Крім того, доказів того, що відповідачка у 2006 році не займалася підприємницькою діяльністю, наприклад, декларацій про доходи із вказівкою про відсутність доходів у зв'язку із не проведенням такої діяльності тощо суду не надано.
Суд також констатує, що відповідачка (при небажанні продовжувати у 2006 році підприємницьку діяльність та щомісяця сплачувати єдиний податок) була вправі подати заяву про перехід із спрощеної на загальну систему оподаткування та сплачувати податки за наслідками підприємницької діяльності (в т.ч. не сплачувати податки у разі нездійснення такої діяльності), або у разі небажання у подальшому займатися підприємницькою діяльністю вчинити певні дії щодо внесення такої інформації до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Проте відповідачка не вчинила жодних юридично значимих дій для припинення нарахування єдиного податку, а просто перестала його сплачувати. Крім того, халатне ставлення фізичної особи -підприємця до врегулювання її відносин як платника податків з органами держаної податкової служби не звільняє таку особу від обов'язку сплачувати єдиний податок незалежно від результатів підприємницької діяльності.
Під час судового розгляду справи представником відповідача неодноразово заявлялись клопотання про закриття провадження по даній справі у зв'язку з тим, що СПД -фізична особа ОСОБА_3 не є суб'єктом владних повноважень а тому не може бути відповідачем по даній справі, проте суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даних клопотань роз'яснивши представнику відповідача, що у відповідності до ч. 3 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень якщо інше не встановлено цим кодексом, згідно п. 4 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Право на звернення до суду суб'єкта владних повноважень, крім прямої вказівки в нормативному акті, має випливати з його функцій та завдань. Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Колегія суддів також відмовила представнику відповідача у задоволенні клопотання про допит свідків виходячи з того, що пояснення свідків в даному спорі не можуть бути джерелом доказів.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_3 у 2006 році перебувала на спрощеній системі оподаткування та повинна сплатити заборгованість по сплаті єдиного податку за цей період.
Таким чином, факт наявності у відповідачки податкового боргу у визначеній податковим органом сумі суд вважає встановленим.
Згідно із частиною 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача та розмір заборгованості, відповідачка та її представник суду не надали.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 на користь держави до місцевого бюджету (р/р 34219379700011, одержувач УДК у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 26077968, банк одержувача ГУДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 16050200) суму заборгованості зі сплати єдиного податку у розмірі 1 793 грн 11 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 19 лютого 2010 року.
Головуючий суддя А.С. Мазур
судді М.І. Кишинський
С.Б. Шелест