Справа № 420/6772/22
25 липня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.05.2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0155610022 від 13 сiчня 2022 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот двадцять гривень 30 копійок), сплаченого згiдно з квитанцією № 0155610022 від 13 січня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи щодо придбання квартири згідно договору №8 від 13.01.2022 року, наголошує, що квартира була першим житлом придбаним ОСОБА_2 . Дані обставини, як стверджує позивач, підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19 січня 2022 року № 295304470. Відповідно, як вказано у позові, на виконання приписів п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-BP ОСОБА_1 не мав обов'язку сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна при придбанні квартири та, відповідно, сплатив такий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна помилково.
Як зазначено позивачем, 02 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській областi iз заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн, однак 09 лютого 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області своїм листом від 09 лютого 2022 року № 1500-0606-8/19097 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні заходів з повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн. через начебто ненадання ОСОБА_2 належних доказів на підтвердження того факту, що квартира була першим житлом, що було придбане ОСОБА_2 .
Нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.19, ст.67 Конституції України, п.9 ст.1, п.8 ч.1 ст.2, ст.3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», абз.1 п.15-1, п.15-2, п.15-3 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, позивач вказує, що з аналізу наведених норм вбачається, що iз загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки, зокрема, для громадян, які придбавають житло вперше.
Тобто, як вказує позивач, системний аналіз вказаних норм Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР та Порядку № 1740 дає підстави стверджувати, що громадяни, які придбавають нерухоме майно вперше, звільнені від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому не є платниками такого збору. При цьому помилкова сплата такого збору під час нотаріального посвідчення операції з купівлі-продажу житла не може бути підставою для відмови у поверненні помилково сплаченого збору, оскільки, в такому випадку порушується саме право на повернення безпідставно сплачених коштів. Крім цього, законодавство не містить норм щодо заборони повернення помилково сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у разі добровільної сплати таких коштів під час документального оформлення набуття права власності на житло.
У позові вказано, що Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19 січня 2022 року № 295304470 (копія додається) є належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження придбання ОСОБА_2 квартири, як житла вперше.
За твердженням позивача, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. За відсутності відповідного правового механізму перевірки iнформацiп про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб'єкта владних повноважень, зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Ухвалою суду від 16.05.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі.
Вказаною ухвалою судом зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду належним чином засвідчену копію договору купівлі - продажу №8 від 13.01.2022 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Луб І.В.
Судом вирішено розглядати справу в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.
17.05.2022 року (вх.№ЕП/13406/22) від позивача надійшла заява разом на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2022 року разом із визначеними судом доказами.
24.05.2022 року (вх.№ЕП/14243/22) від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
У відзиві вказано, що враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно. Таким чином, зазначає відповідач, надати позивачу подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 19920,30 грн. неможливо, враховуючи, що інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19.01.2022 року № 295304470 містить лише актуальні на дату та час її формування відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наведених доводів позивача у позовній заяві, відсутні законі підстави для її задоволення, оскільки Головне управління діяло лише на підставі норм діючого законодавства України.
Як стверджує відповідач, Головне управління не порушувало прав, свобод та інтересів Позивача, а діяло лише на підставі норм діючого законодавства України.
Також у відзиві вказано про відсутність підстав для задоволення похідних вимог позивача, так як формування та подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
27.05.2022 року (вх.№ЕП/14603/2) від представника відповідача надійшов ще один відзив на позовну заяву, який є ідентичним за змістом раніше поданому.
30.05.2022 року (вх.№ЕП/14669/22) від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про хибність доводів відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Станом на дату вирішення даної адміністративної справи інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
13.01.2022 року між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (Покупці) укладено договір купівлі-продажу квартири, який зареєстровано в реєстрі №8 та посвідченийприватним нотаріусом ОМНО Луб І.В.
Згідно з п.1 вказаного договору за цим договором продавець передає у власність, а покупці приймають та пропорційно набутим часткам у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 190,8 кв.м., житловою площею 50,8 кв. м. у наступних частках:
- ОСОБА_1 набуває у власність 36/100 часток у праві власності;
- ОСОБА_4 набуває у власність 14/100 часток у праві власності;
- ОСОБА_5 набуває у власність 50/100 часток у праві власності.
Згідно квитанції №0155610022 від 13.01.2022 року (а.с.17), ОСОБА_1 сплачено збір в розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомості на обов'язкове державне пенсійне страхування, в сумі 19920,30 грн.
В графі «призначення платежу» вказаного платіжного документу вказано «Збір 1% з операції купівлі-продажу майна без ПДВ від ОСОБА_1 ».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.02.2022 року звернувся до Головного управління із заявою щодо повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від вартості об'єкта нерухомого майна в сумі 19920,30 грн при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 13.01.2022 року (а.с.19-20).
В своїй заяві позивач стверджував, що 13.01.2022 року вперше придбав квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за договором купівлі-продажу квартири від 13.01.2022 року, що посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Луб І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 8, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19.01.2022 року № 295304470. А також просив повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 13.01.2022 року у розмірі 19920,30 грн., вказавши, що зазначене підтверджується квитанцією від 13.01.2021 року № 0155610022.
До вказаної заяви позивачем було додано копію квитанції від 13.01.2021 року № 0155610022 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19.01.2022 року № 295304470.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області розглянуто вищевказану заяву з наданими додатками та 09.02.2022 року за вих. № 1500-0606-8/19097 складено листа, в якому, з покликанням на п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», пп. «в» п.15-2 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, зазначено, що враховуючи, що не надано підтвердження того, що 13.01.2022 ОСОБА_6 придбав житло вперше, управління вимушене відмовити в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 19920,30 грн (а.с.21-22).
У листі також вказано, що надана позивачем Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 295304470 від 19.01.2022 містить лише актуальні на дату та час її формування відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0155610022 від 13 сiчня 2022 року протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон).
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Відповідно пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-2 Порядку №1740 визначено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Згідно з пунктом 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах “в” і “г” пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів встановлена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів. Цей Порядок розроблений на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).
Відповідно до пункту 5 глави I Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Згідно з пунктом 10 Порядку №787 заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Платник подає до відповідного органу Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до частини сьомої статті 45 Бюджетного кодексу України перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платником податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Наведені норми, в межах спірних правовідносин, дозволяють прийти до таких висновків:
- особа, яка придбаває житло вперше, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- реалізація такого права здійснюється у відповідності до норм Порядку №1740;
- обов'язок підтвердження такого статусу (особа придбаває житло вперше), наявність відповідного права, покладається на особу, у спосіб подання визначених чинним законодавством документів;
- законодавством не встановлено перешкод для подання згаданих документів як підчас нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна так і після.
Судом встановлено, що до заяви позивача про повернення помилково сплаченого збору було додано лише копію квитанції від 13.01.2021 року № 0155610022 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна від 19.01.2022 року № 295304470.
Отже позивач не надав органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше.
Суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є єдиним та належним доказом на підтвердження факту придбання житла вперше, оскільки чинне законодавство встановлює чіткі та конкретні вимоги та перелік документів, які мають бути подані для повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Даючи правову оцінку відмові відповідача у формуванні подання через призму сформованих висновків та наданій оцінці доказів, суд вважає, що органом Пенсійного фонду правомірно надано позивачу відмову, оскільки останнім не подано всіх документів у підтвердження того, що житло ним придбавається вперше.
Не можна залишити поза увагою і те, що суди в цій категорії спорів послідовно задовольняли позови громадян, що стверджували, що придбали житло вперше. Так, суди зобов'язувати органи Пенсійного фонду України сформувати подання про повернення помилково сплаченого збору з метою подальшого скерування цього подання в територіальні органи Державного казначейства України для повернення громадянину коштів (для прикладу: ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 №К/9991/37325/11, №К/800/41597/14 від 20.08.2015, від 25.06.2015 №К/800/17652/15, від 08.02.2017 №К/800/40236/14.
Аналогічну правову позицію зайняв і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанова від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, постанова від 28.11.2018 по справі №813/1126/17. Мотиви судових рішень зводилися до того, що відсутність законодавчого механізму довести обставину придбання житла вперше на стадії нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири змушує людину сплатити цей збір, інакше їй відмовлять у вчиненні згаданої нотаріальної дії. Надалі органи Пенсійного фонду України, котрі не мають достовірного законодавчого механізму перевірки твердження про придбання житла вперше, відмовляють фізичній особі у видачі подання про повернення з бюджету помилково сплаченого збору. Суди відхиляли доводи Пенсійного фонду України про відсутність відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше з тих мотивів, що саме держава повинна створити такий механізм, а не перекладати тягар його відсутності на фізичну особу, що не є платником збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування.
Проте ситуація змінилася 26.09.2020, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій».
В результаті доповнення Порядку №1740 новими пунктами (15-2, 15-3) Держава деталізувала законодавство, котре регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Зокрема, держава чітко визначила:
1) коло осіб, котрі в розумінні Закону №400/97-ВР вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
2) перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Таким чином починаючи з 26.09.2020 в рамках Порядку №1740 Держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона подати заяву до органу Пенсійного фонду України заяву про повернення коштів з бюджету на підставі Порядку №787. Разом з тим, звертаючись після 26.09.2020 про повернення з бюджету помилково сплачених коштів, саме фізична особа повинна надати докази на підтвердження того, що помилилася, коли сплачувала збір. Отже, заявник повинен надати органу Пенсійного фонду України передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 документи на підтвердження того, що він придбав житло вперше. Суд не бачить підстав перекладати тягар доказування помилки особи на державу, котра з 26.09.2020 створила цілком доступний та дієвий механізм доказування цієї обставини (придбання особою житла вперше).
Окрім того, у відповідності до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 року у справі №280/9714/20, в якій зазначено наступне: «Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.».
Суд зазначає, що при розгляді даної справи підлягали перевірці саме дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у формуванні подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 19920,30 грн., сплаченого згідно з квитанцією № 0155610022 від 13 сiчня 2022 року на підставі поданої ним заяви 02.02.2022 року.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушення відповідачем критеріїв правомірності передбачених частиною 2 статті 2 КАС України, відмовляючи у формуванні подання про повернення позивачу з державного бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому не підлягають задоволенню вимоги про спонукання до вчинення дій - зобов'язати сформувати подання на повернення помилково сплаченого до бюджету збору.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “РуїсТоріха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області (вул.Садова, 1-А, м.Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 37607526).
Суддя С.М. Корой
.