20 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-44022/09/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Лисенко М.С.,
за участю: представника позивача - Михайліченко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Машівського району в інтересах , Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
11 березня 2009 року позивач Прокурор Машівського району в інтересах , ККарлівської міжрайонної державної податкової інспекції звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що працівниками ДПА у Полтавській області була проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу магазин "Ласунка", що належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 За результатами перевірки був складений акт 13.10.2008 року № 383/16/31/23/НОМЕР_1, на підставі якого було прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552306 від 06.11.2008 року в сумі 5162 грн. та № 562306 від 06.11.2008 року на суму 2700 грн. Вказане рішенні оскаржене відповідачем в судовому порядку, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 року постанова суду залишена без змін.
В судовому засідання представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повістки, причину неявки суду не повідомив, заяви про неможливість прибуття до суду від відповідача не надходило, заперечень до суду не надійшло.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
13.10.2008 року працівниками Державної податкової адміністрації у Полтавській області було проведено перевірку магазину "Ласунка", розташованого за адресою АДРЕСА_1, який належить СПД ОСОБА_2 щодо контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, сума невідповідності склала 1032 грн. 40 коп.;
- ст.ст. 11, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме, на момент перевірки здійснювалась торгівля алкогольними напоями без марки акцизного збору встановленого зразка та здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником (пакети вина "Аліготе" були реалізовані без марки акцизного збору, пачка цигарок “Вінстон” були реалізовані за ціною 3 грн. 90 коп., а на пачці вказана ціна 3 грн. 25 коп.);
За результатами перевірки складено акт від 13.10.2008 року № 383/16/31/23/НОМЕР_1.
На підставі акту перевірки Машівським відділенням Карлівської МДПІ 06 листопада 2008 року винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000552306, яким до ОСОБА_2 застосовано штрафну санкцію за порушення п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” відповідно до ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” в сумі 5162 грн. 00 коп.
Рішенням Машівського відділенням Карлівської МДПІ від 06 листопада 2008 року за № 562306 до приватного підприємця ОСОБА_2 застосовано за порушення ст.ст.11, 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" фінансові санкції: в сумі 1000 грн. - за здійснення роздрібної торгівля тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробником; в сумі 1700 грн. - за зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509-ХІІ органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Частиною 2 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що у разі, коли державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.
Відповідно до п. 4 ст. 10 Закону державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Щодо суті виявлених в ході перевірки порушень суд приходить до наступних висновків.
Стосовно не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування РРО” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечити відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.
Статтею 2 Закону України “Про застосування РРО” місце проведення розрахунків визначено як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.
Судом встановлено, що в приміщенні магазину "Ласунка", розташованого за адресою АДРЕСА_1 підприємницьку діяльність здійснюють два підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Приватний підприємець ОСОБА_3 є платником єдиного податку, під час розрахунків реєстратор розрахункових операцій не використовувала, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_3 від 28.12.2006 року.
Разом з тим, договір оренди приміщення, згідно якого ОСОБА_2 (орендодавець) передав приватному підприємцю - ОСОБА_3 (орендар) у строкове платне користування частину приміщення площею 20,0 кв.м. за адресою: вул. Леніна, 2, с. Кустолово-Суходілка, Машівський район, Полтавська область під магазин по торгівлі продовольчими товарами, було укладено між підприємцями 01.01.2009 року, що підтверджується копією цього договору наданого позивачем до матеріалів справи, тобто після проведення перевірки 03.10.2008 року.
Як було встановлено в ході судового засідання, в момент перевірки продавець ОСОБА_4 проводила розрахунки в обох відділах магазину, та зазначила, що каси обох підприємців знаходились в окремих коробках, оскільки РРО не містив ємкості для зберігання коштів. Коробка з касою підприємця ОСОБА_2 - позивача знаходилась на столі поряд з реєстратором, а коробка з касою підприємця ОСОБА_3 знаходилась під цим же столом. Пояснила, що кошти виручені за товар позивача ОСОБА_2 складала в коробку, де зберігалась його каса, поряд з реєстратором, а кошти іншого підприємця ОСОБА_3 вона складала в кишеню фартука, а коли їх збиралась велика кількість, перекладала їх в коробку, що стояла під столом.
Отже, всі кошті знаходились на одному місці проведення розрахунків.
Згідно п. 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.
Зважаючи на вищевикладене, особою, що здійснювала розрахунки було допущено порушення зазначеної норми.
Отже, в ході перевірки перевіряючими встановлено, що на місці проведення розрахунків фактично знаходилось 1132 грн. 20 коп., всі кошти були занесені продавцем магазину "Ласунка" ОСОБА_4 власноручно до опису грошових коштів з покупюрним описом, копія якого залучена до матеріалів справи. Згідно денного Х звіту з РРО в день перевірки через реєстратор було проведено розрахункові операції на суму 99 грн. 80 коп. У зв'язку з цим перевіряючими встановлено невідповідність коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, в розмірі 1132 грн. 40 коп. та згідно із ст. 22 Закону України “Про застосування РРО” застосовано фінансову санкцію у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність - 5162 грн.
Крім того, кошти не містять індивідуальних ознак, згідно яких можливо визначити їх належність тій чи іншій особі.
Щодо виявленого порушення, що полягає у торгівлі алкогольними напоями без марок акцизного збору встановленого зразка суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на момент перевірки в реалізації знаходились алкогольні напої без акцизних марок встановленого зразка, а саме: вино "Аліготе" по ціні 11,90 грн. за пакет, виробник ТОВ "Євпаторійський винний завод", що підтверджується наданими власноручно продавцем ОСОБА_4 письмовими поясненнями від 13.10.2008 року.
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.
Статтею 1 Закону “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” від 15.09.1995 року № 329/95-ВР встановлено, що маркуванням алкогольних напоїв та тютюнових виробів є наклеювання марки акцизного збору в порядку, передбаченому Положенням про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Згідно ч. 1 ст. 7 вказаного Закону виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів проводять маркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару відповідно до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пунктами 19, 20 Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору з голографічними захисними елементами і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2003 р. N 567 також визначено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками цієї продукції. Марки наклеюються виробниками на кожну пляшку, пачку (упаковку) у такий спосіб, щоб вони розривалися під час відкупорювання (розкривання) виробів.
З урахуванням вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відсутність акцизної марки на пакеті вина "Аліготе" є порушенням ст. 11 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
Абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” встановлена відповідальність у вигляді штрафу для суб'єктів господарювання за зберігання, транспортування, реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного збору встановленого зразка - 100 відсотків вартості товару, але не менше 1700 гривень.
Щодо порушення відповідачем ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"- здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробником (цигарки “Вінстон” були реалізовані за ціною 3 грн. 90 коп., а на пачці вказана ціна 3 грн. 25 коп.) суд дійшов наступних висновків.
Доводи відповідача про те, що фактично продажу цієї пачки не було здійснено, порушення було встановлено шляхом роздрукування чеку на код товару цигарок "Вінстон" та порівняно з пачками, що знаходились в магазині, спростовуються письмовими поясненнями ОСОБА_4 - особи, що проводила розрахунки в момент перевірки, які були надані нею як під час перевірки ревізорам, так і поясненнями після перевірки, наданими підприємцю ОСОБА_2
В своїх письмових поясненнях ОСОБА_4 приватному підприємцю ОСОБА_2, наданих після проведення перевірки, зазначила, що нею було здійснено продаж в тому числі пачки цигарок "Вінстон".
Порушення ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" підтверджується актом перевірки, в якому зафіксовано, що на придбаній пачці цигарок виробником була встановлена максимальна роздрібна ціна 3 грн. 25 коп. та копією фіскального чеку № 3454 від 13.10.2008 року, вибитий після початку перевірки в 13.06 год., згідно якого пачка цигарок "Вінстон" була продана за ціною 3 грн. 90 коп.
З огляду товару, який знаходився на реалізації в магазині таких пачок цигарок "Вінстон" із зазначенням на пачці максимальної роздрібної ціни 3 грн. 25 коп. виявлено 3 шт.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було допущено порушення ст. 18 вищевказаного Закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у разі здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, а зокрема у розмірі - 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 грн.
Відповідач оскаржив рішення про застосування фінансових санкцій до Полтавського окружного адміністративного суду. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 року, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2009 року залишена без змін.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Згідно ст. 8 Закону України "Про податкову службу в Україні" державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов'язану із: здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.
Згідно ж п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду, при цьому відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону активами платника податків являються кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать платнику за правом власності або повного господарського відання.
Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Прокурора Машівського району в інтересах Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовні вимоги Прокурора Машівського району в інтересах Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 (39433, АДРЕСА_2, іден.код НОМЕР_1)
- на р/р 31111106700288, одержуач ГУДК у Полтавській області, код одержувача: 34698668, МФО 831019 - 2700 (дві тисячі сімсот) грн.
- на р/р 31111106700288, одержуач ГУДК у Полтавській області, код одержувача: 34698668, МФО 831019 - 5162 (п'ять тисяч сто шістдесят дві) грн.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2010 року.
Суддя А.О. Чеснокова