22 липня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3051/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю.,
при секретарі - Кусайло Я.Г.,
за участю позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області про скасування постанови, -
24 червня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області про скасування постанови.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що №092241 Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області винесено постанову №092241 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з порушенням чинного законодавства та без урахування дійсних обставин справи.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач явку в судове засідання повноважного представника не забезпечив. Письмових заперечень проти позову та доказів у їх обґрунтування не надав. Надіслав клопотання, в якому просив розглянути справу за відсутності свого представника.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за даною явкою сторін та на підставі наявних матеріалів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа -підприємець Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію від 09.12.2998 року №НОМЕР_2. Згідно виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті ліцензії №411400 від 14.05.2008 року, позивач здійснює господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», дозволений вид робіт -внутрішні перевезення пасажирів автобусами.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт»державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а також державний контроль за недопущенням надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільними перевізниками, які не одержали відповідної ліцензії та ліцензійних карток на транспортні засоби, що при цьому використовуються, який здійснюється на автостанціях, автобусних зупинках, у місцях посадки та висадки пасажирів, на стоянках таксі, у місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, здійснює урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, яким є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (далі -Головавтотрансінспекція), що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190.
Для виконання покладених на Головавтотрансінспекцію завдань згідно пункту 8 зазначеного Положення утворюються територіальні органи Головавторансінспекції в межах граничної чисельності її працівників.
Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових, рейдових перевірок.
Наявні у справі матеріали свідчать про те, що 02.12.2009 року державними інспекторами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області складено акт рейдової перевірки №147398, у якому зафіксоване порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 цього Закону, а саме здійснення перевезення пасажирів без оформлення договору із замовником транспортної послуги та страхових полісів на кожного пасажира на окремому бланку, за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв'язку із цим, відповідачем було винесено постанову №092241 від №092241 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Надаючи правову оцінку зазначеній постанові суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника -ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України, для водія автобуса -посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про нерегулярне пасажирське перевезення автобусом від 27.11.2009 року, укладеного між автомобільним перевізником -фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та замовником транспортної послуги - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), згідно з яким позивач зобов'язується надати транспортну послугу з перевезення 02.12.2009 року автобусом марки «Мерседес»із реєстраційним номером НОМЕР_3 по автобусному маршруту нерегулярного перевезення «Кременчук-Харків»та у зворотному напрямку до м. Кременчука, групу пасажирів (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8).
Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів від 14.08.1996 року, № 959 "Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті" кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка.
Як свідчать матеріали справи, 01.12.2009 року між Полтавською філією ВАТ «УСК «Дженерал Гарант»та приватним підприємцем ОСОБА_1 було укладено агентську угоду про порядок проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Додатком до цієї угоди визначено коло застрахованих пасажирів на час перевезення, а саме: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на перевезення яких укладався договір із замовником транспортних послуг. Зазначене також підтверджується листом Полтавської філії ВАТ «УСК «Дженерал Гарант»від 15.01.2010 року №17-01-10.
Отже, відповідачем поіменно було застраховано усіх пасажирів, які знаходилися в автомобілі, чим виконано вимоги чинного законодавства щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, що підтверджується матеріалами справи.
Суд також зазначає що, відповідно до пункту 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року, № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.
З наявної в матеріалах справи копії дорожнього листа №133 від 02.12.2009 року не вбачається про проведення відповідачем перевірки транспортного засобу позивача із зазначенням результатів цієї перевірки та інших даних, передбачених Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідач своїм правом участі у справі не скористався, заперечень на пропозицію суду та доказів у їх обґрунтування не надав.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт»у зв'язку із чим постанова Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області №092241 від 01.02.2010 року про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню.
Таким чином, адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області про скасування постанови задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі територіального управління в Харківській області №092241 від 01.02.2010 року про застосування фінансових санкцій.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2010 року.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва