Справа № 2 - 264
2010 р.
права
м. Вугледар 15 липня 2010 р.
Вугледарський міський суд Донецької області в складі - головуючої судді Биліни Т.І., при секретарі Соколовій Л.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, третя особа Керуюча компанія з житлово - комунальних послуг Вугледарської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення , -
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення її у квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням.
Позивні вимоги мотивовані тим, що позивач є донькою ОСОБА_3, власника квартири АДРЕСА_1, в якій вона з 2003 року зареєстрована та проживала до листопада 2008 року. 08 листопада 2008 року вона проти волі батька уклала шлюб з ОСОБА_6, в наслідок чого втратила можливість проживати в квартирі за місцем реєстрації. З метою створення додаткових перешкод в користуванні квартирою, відповідач замінив замок на вхідних дверях квартири і не передав їй від нього ключі, крім того 12.09.2009 року відповідач ОСОБА_3 подарував квартиру в якій вона зареєстрова своєму сину ОСОБА_4 В наслідок зазначеного позивач не має можливості користуватися квартирою за місцем реєстрації, тому просить суд вселити її в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у користуванні квартирою.
В судовому засіданні позивач, та її представник ОСОБА_2, діючий за клопотанням позивача, підтвердили позовні вимоги та їх обґрунтування, просили позов задовольнити в повному обсязі. Суду пояснили, що відповідач ОСОБА_3 24.01.2003 року купив квартиру АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1, яка є його донькою. Після укладення договору купівлі вона вселилася в квартиру, зареєструвалася та мешкала в ній одна, що підтверджується домовою книгою та актом фактичного проживання. 08.11.2008 року проти волі батька вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, внаслідок чого відповідач вигнав її з власної квартири, змінив замок на вхідних дверях, а потім і взагалі подарував квартиру ОСОБА_4 Своїми діями відповідач ОСОБА_3 перешкоджає їй користуватися квартирою в якій вона зареєстрована. Позивач змушена мешкати з чоловіком у його сестри з моменту укладення шлюбу і до теперішнього часу. Позивач вважає, що вона набула сервітутне право на користування вищезазначеним житлом і ця квартира є єдиним місцем, де вона може проживати на законних підставах.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що він 24.01.2003 року купив квартиру АДРЕСА_1. В квартирі дійсно зареєстрована позивач, так як її робота знаходиться поблизу міста Вугледар. Однак, придбаною ним квартирою користувалася не тільки позивач, а і її брат ОСОБА_4, який також працює поблизу м.Вугледар. В листопаді 2008 року позивач вийшла заміж, з її чоловіком та його батьками була домовленість, що позивач після весілля разом з чоловіком буде мешкати в його квартирі. Так і сталося, позивач після весілля близько двох місяців жила разом з чоловіком в його квартирі, поки в квартирі де вони мали проживати йшов ремонт, потім вона забрала усі свої речі і в добровільному порядку залишила спірну квартиру. Відповідач приймав участь в ремонтних роботах в квартирі за новим місцем проживання доньки. Коли одружився син він подарував йому на весілля спірну квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності. Син на теперішній час проживає в подарованій квартирі разом з жінкою та дитиною. Він дійсно поміняв замок на дверях квартири, з причини виходу з ладу старого, ключів від нового замка він доньці не давав, так як в неї є місце, де жити і спірною квартирою вона на той час не користувалася. Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, так як позивач має житло, крім того він вже не власник квартири і ніяким чином не має можливості їй перешкоджати в користуванні квартирою.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що на теперішній час він з дружиною та дитиною мешкає в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, яку подарували йому батьки на весілля. Його сестра - позивач по справі, після свого весілля, в добровільному порядку залишила спірну квартиру, забравши з неї усі свої речі. До одруження він періодично проживав в спірній квартирі разом з сестрою, так як працює на шахті біля м. Вугледар.
Представник третьої особи КП “Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради” в судове засідання не з'явився, суду надана письмова заява з проханням про розгляд справи без участі їх представника.
Свідки ОСОБА_6 - чоловік позивача та ОСОБА_7 - його матір, кожен окремо суду пояснили, що відповідачу не подобався чоловік його доньки, так як той є інвалідом. Після одруження позивач з чоловіком пожили в спірній квартирі 1-2 місяці, а потім відповідач ОСОБА_3 вигнав їх з квартири, вони ледве встигли забрати свої речі. Відповідач змінив замки на вхідних дверях, ключів від нового замка позивачу не дав. Позивач - ОСОБА_1 вимушена разом з чоловіком знімати квартиру, так як до своєї квартири вона потрапити не має можливості.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що позивач з 2003 року проживала в спірній квартирі, приймала участь в забезпеченні благоустрою будинку. З листопада 2008 року позивач припинила мешкати в спірній квартирі, як їй стало відомо зі слів позивача, вона не має можливості користуватися житлом, так як замок в квартирі замінено і вона не має від нього ключів.
Суд, вислухавши позивача, відповідачів, свідків, вивчивши докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено та ніким не спростовано, що квартиру АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_3 за договором купівлі продажу від 24.01.2003 року.
(а.с. 14)
Відповідно довідки КП “Керуюча компанія з житлово-комунальних послуг Вугледарської міської ради”, та виписки з домової книги, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1
( а.с.8,13)
Згідно акту фактичного проживання від 08.05.2010 року, в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з 14.02.2003 року по листопад 2008 року мешкала ОСОБА_1 з листопада 2008 року по теперішній час в квартирі ніхто не проживає
(а.с. 9)
Відповідно договору дарування від 12.09.2009 року, відповідач ОСОБА_3 подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_4 (а.с.15)
Згідно роз'яснень наданих Пленумом Верховного Суду України у п.9 постанови №2 від 12.04.85 «Про деякі питання, що виникли у практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами, внесеними постановою №2 Пленуму від 10.03.89 та №13 від 25.12.92), суд при вирішенні спорів про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, повинен з'ясувати, чи додержано встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це повнолітніх членів сім'ї наймача, чи було це приміщення постійним місцем проживання осіб, що вселилися, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами його сім'ї певний порядок користування жилим приміщенням.
Згідно із ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) відносяться особи, вказані в ч.2 ст. 64 ЖК України, а саме: дружина (чоловік) власника, їх діти та батьки. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним ними жилим приміщенням. Проте це не означає, що з часу припинення сімейних стосунків із власником будинку ці особи стають наймачами займаних ними жилих приміщень.
Якщо власник будинку не згоден, щоб колишні члени сім'ї користувалися жилим приміщенням безоплатно, останні зобов'язані платити за нього і за комунальні послуги. Плата за користування житловим приміщенням в будинку, який належить громадянину на праві приватної власності у відповідності до ст.162 ЖК України встановлюється за згодою сторін.
Та обставина, що особа є власником жилого приміщення, а отже, має охоронюване законом право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, сама по собі не може бути підставою для виселення інших осіб, які там правомірно проживають, оскільки їхнє право користування жилим приміщенням врегульоване житловим законодавством, за яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у користуванні ним інакше як із підстав і в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 9 ЖК України).
Обставини, що ОСОБА_1 постійно проживала в спірній квартирі з 2003 року по листопад 2008 року, а перестала нею користуватися не з власної волі, є зареєстрованою в спірній квартирі з моменту вселення по теперішній час, доведені в судовому засіданні, вони підтверджую наявність сервітуту позивача щодо нерухомого майна належного спочатку відповідачу ОСОБА_3, а потім відповідачу ОСОБА_4
Згідно ч.6 ст.403 ЦК України сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.
Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні встановлено, що позивач не проживала в спірній квартирі з поважних причин, так як відповідач ОСОБА_3 замінив в квартирі замок, від якого не передав ключі позивачу, що стало перепоною для її користування квартирою.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами які приймають участь у справі не підлягають доказуванню.
На підстав вище зазначеного, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині вселення позивача в спірну квартиру.
Стосовно позовних вимог у частині зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1, суд вважає необхідним відмовити, так як він не є власником зазначеної квартири.
Суд не може прийняти до уваги заперечення відповідачів, стосовно того, що позивач має у користуванні житло чоловіка, так як згідно відповіді КП БТІ за ОСОБА_6 - чоловіком позивача, право приватної власності на нерухоме майно не зареєстроване.
(л.д.24)
У зв'язку з вищевикладеним, керуючись ст. 156, 162 ЖК України, ст..ст. 61, 63,65, 391, 392, 403 ЦК України, ст. ст. 3, 60, 61, 212 - 215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення - задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1.
В частині позову щодо зобов'язання ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 - відмовити, з вище зазначених обставин.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Вугледарського міського суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Вугледарського
міського суду Т.І. Биліна