21 липня 2022 року
м. Київ
справа № 160/14106/21
адміністративне провадження № К/990/18622/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №160/14106/21 за позовом Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТМ-Фарм» про визнання протиправним та скасування висновку,
Комунальне підприємство «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа ТОВ «СТМ-Фарм», в якому просило суд:
- визнати протиправним висновок Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівель від 4 серпня 2021 року № UА-2021-02-03-005528;
- скасувати висновок Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівель від 4 серпня 2021 року № UА-2021-02-03-005528.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасовано висновок Північного офісу Держаудитслужби про результати моніторингу процедури закупівлі від 4 серпня 2021 року № UА-2021-02-03-005528-с;
- стягнуто на користь Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І. І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» (пл. Соборна, 14, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 01985423) за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (вул. Січових Стрільців, буд. 18, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 40479560) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, Північний офіс Держаудитслужби звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв'язку 15 липня 2022 року.
У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №160/14106/21 й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
З урахуванням зазначеного та на виконання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Проте, від застосування яких саме норм права необхідно відступити від раніше викладеного висновку скаржником не зазначено, як і не зазначено постанови Верховного Суду від якої слід відступити, що в свою чергу не є належним обґрунтуванням підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою у розумінні пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі посилання на цей пункт, скаржник має чітко вказати норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку саме у подібних правовідносинах.
Не обґрунтованим є і посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Однак, у касаційній скарзі, зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини шістнадцятої статті 29, частини першої статті 31, частини першої статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі», скаржник не виклав їх неправильного застосування у взаємозв'язку із обставинами справи та не вказав як, на його думку, повинні застосовуватись вказані норми права.
Так, спір у вказаній справі полягає у тому, що на переконання відповідача, позивачем в порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі», не здійснено відхилення тендерної пропозиції ТОВ «СТМ-Фарм», з підстав неподання останнім у складі пропозиції документу, що підтверджує повноваження (наказ про призначення на посаду директора станом на дату видачі довіреності).
Разом з тим, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що документи тендерної пропозиції ТОВ «СТМ-Фарм» містили лист вих. № 064/21/1446/232-Вих-Р від 05.03.2021, згідно з яким замовника повідомлено, що проведена зміна керівника ТОВ «СТМ-Фарм» з Панаріна ІО. на Сухобрус Н.М. не призводить до втрати чинності підписаних Панаріним І.О. документів ТОВ «СТМ-Фарм», а отже документи тендерної пропозиції ТОВ «СТМ-Фарм» містили відомості, які підтверджували повноваження Панаріна І.О., як директора, на підписання довіреності, виданої Мєтішеву І.В. у відповідності до пункту 1.5 розділу ІІІ ТД.
Отже, касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій частини шістнадцятої статті 29, частини першої статті 31, частини першої статті 32 Закону України «Про публічні закупівлі» та необхідності висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що лише посилання у касаційній скарзі на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування відповідної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судом попередньої інстанції судове рішення ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №160/14106/21.
Окрім іншого, у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та зупинити дію судових рішень, що оскаржуються. Проте, оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження та зупинення дії судових рішень, Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі №160/14106/21 за позовом Комунального підприємства «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. І.І. Мечникова «Дніпропетровської обласної ради» до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТМ-Фарм» про визнання протиправним та скасування висновку повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду