Справа № 640/21012/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мамедова Ю.Т.
21 липня 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Лічевецького І.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерне товариство «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2019 року №09412615140104.
Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року позовні вимоги - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2019 року №09412615140104.
Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» понесені ним судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
В апеляційній скарзі, Головне управління Державної податкової служби в м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що податкові накладні позивачем було зареєстровано до дат виникнення податкових зобов'язань, тому штраф було винесено за не реєстрацію податкових накладних.
З огляду на вказане, на думку апелянта, позивачем було порушено норми статті 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що оскільки всі податкові накладні вчасно були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних і позивачем не було порушено граничного терміну їх реєстрації, тому підстави для застосування штрафних санкцій - відсутні.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв'язок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.12.2018, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено Акт від 18.06.2019 №358/26-15-14-01-04/1168185.
Так, під час перевірки було встановлено порушення ПрАТ «Діпрозв'язок» п. 187.7 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з огляду на не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних відповідно до дат виникнення податкових зобов'язань на загальну суму ПДВ 1588908,01 грн., в т.ч. за 08.12.2016 у сумі 1249,79 грн., за 16.03.2017 р. у сумі 46 662,75 грн., за 03.03.2018 у сумі 580 000 грн., за 11.05.2018 у сумі 13000 грн., за 09.07.2018 у сумі 2154,6 грн., за 21.12.2018 р. у сумі 945 840,87 грн.
На підставі вказаного Акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 1588908,01 грн., у зв'язку із чим попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування у строк, визначений пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України та згідно статтею 120-1 ПК України, застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 794454 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкові накладні вважаються вчасно зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних і позивачем не порушено граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, для реєстрації спірних податкових накладних та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними, при цьому це право платник має незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру.
Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Так, згідно з п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:
10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;
20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригуванн я, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;
30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;
40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;
50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.
Отже, допущення платником податку податкового правопорушення щодо нереєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН має наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу.
При цьому, слід враховувати, що відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, саме протиправність дії/бездіяльності є обов'язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.
Таким чином, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до них (їх нереєстрацію), необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов'язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №820/3006/17 та від 21.01.2020 у справі №826/7925/16.
З матеріалів справи вбачається, що спірні податкові накладні були зареєстровані наступним чином: № 35 від 15.12.2016 зареєстрована 16.12.2016, № 92 від 06.03.2018 - зареєстрована 20.03.2016, № 66 від 14.05.2018 зареєстрована 29.05.2018, № 1 від 03.07.2018 зареєстрована 24.07.2018, №133 від 20.12.2018 зареєстрована 11.01.2019, № 134 від 20.12.2018 зареєстрована 11.01.2019, №148 від 27.12.2018 зареєстрована 11.01.2019, № 261 від 20.12.2018 зареєстрована 14.01.2019, № 260 від 20.12.2018 зареєстрована 14.01.2019, № 262 від 20.12.2018 зареєстрована 14.01.2019.
При цьому, у відповідності до копії витягів з Єдиного реєстру податкових накладних №313811, №20105, №21103, №22341, №25404, №25401, №13575 та квитанцій щодо реєстрації податкових накладних №35, №92, №66, №1, №133, №134, №148, №261, №260, №262, №100 вказані податкові зареєстровані у межах граничних строків реєстрації.
Отже, зазначені вище податкові накладні вважаються вчасно зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про не порушення позивачем граничного строку, передбаченого ст. 201 цього Кодексу, для реєстрації спірних податкових накладних та /або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН.
Посилання апелянта щодо встановлення невідповідності дат виписок податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних даті платіжних доручень, відповідно до яких здійснювалась оплата за поставлені послуги/роботи на адресу ПрАТ «Діпрозв'язок» як підстави для обґрунтування порушення позивачем вимог п. 187.7 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки під час перевірки контролюючим органом не було належним чином досліджено дати зарахування коштів на банківський рахунок платника податку або дати отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом за спірними господарськими операціями у періоді, що перевірявся.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтування порушення позивачем вимог п. 187.7 ст. 187, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій надано не було.
У той же час, колегія суддів звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03 вересня 2019 року по справі №826/4215/18 згідно якого однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб'єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб'єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб).
Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).
Як наслідок, податкове законодавство пов'язує право податкового органу нарахувати штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних лише із фактом такого порушення за наявності вини саме платника податків.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді І.О. Лічевецький
Є.В. Чаку