№ 201/714/22
провадження 2/201/1524/2022
19 липня 2022 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Антонюка О.А.
з секретарем - Храмцевич Т.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Абхазька 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по обов'язковим внескам і платежів на утримання будинку та прибудинкової території, коштів і судових витрат,
ОСББ «Абхазька-4» 24 січня 2022 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по обов'язковим внескам, платежів, коштів і судових витрат, позовні вимоги не змінювалися, не доповнювалися і не уточнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилається на те, що є договір про надання послуг з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території, були додаткові угоди, на відповідача відкрито особовий рахунок і встановлені фактичні відносини з приводу надання вказаних послуг до його об'єкту нерухомості: АДРЕСА_1 , під час планової перевірки стану виконання умов цього договору за вказаною адресою, абонентом по якій є відповідач ОСОБА_1 , було виявлено, що надані житлово-комунальні послуги відповідачу надаються: опалення, гаряче водопостачання, електроенергія та інш., він їх використовує, але повної оплати за вказані спожиті послуги немає, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди, про що був складений акт, надсилалися попередження, є заборгованість по сплаті спожитих послуг. Відповідальність за завдання збитків, скоєння цієї шкоди і заборгованість згідно з умов договору та закону повинен нести відповідач. Вартість збитків позивача з урахуванням часу користування вказаними послугами відповідачем, сезонності та показників лічильника з урахуванням уточнень і перерахунків станом на 01 січня 2022 року складає 06 550 грн. 11 коп.. Позовну давність не пропустили, оскільки ставлять питання про борг в межах трьох років станом на час подання позову, в якому вони і звернулися до суду, правовідносини триваючі, була досудова вимога. Представник позивача просив суд стягнути з відповідача вказану суму збитків з урахуванням їх розрахунку, а також витрат на оплату правової допомоги і судового збору, задовольнивши позов в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 та/або його представник в судове засідання не з'явився, про причину неявки суду не повідомив, не надав відзив на позов, не погодився з позовними вимогами, оскільки дійсно має у власності вказане житло, сплачував комунальні послуги і погашалася заборгованість; боргу зараз немає, є порушення в самого позивача, не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю. Причини неявки відповідача в судове засідання судом визнаються не поважними і оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи та недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов'язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже, доказів (будь-яких) на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов'язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що заява про відкладення слухання справи не перешкоджає розгляду справи). На даній стадії слухання суд вважає помилковим перенесення слухання в справі з мотивів коронавірусної ситуації в країні, воєнного часу чи інш., оскільки суди працюють, таке перенесення (відкладення) слухання справи можливе за умови, якщо не вирішені всі інші питання (а вони вирішені), не розглянуті клопотання (а вони розглянуті), не з'ясовані доповнення, заяви і клопотання (з'ясовані) та інш., від яких залежить можливість її розгляду; при цьому суд звертає увагу на вимоги статті 121 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; відкладаючи розгляд в справі начебто через неможливість розглянути її без представника чи адвоката, не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. Стороною відповідача не надано доказів, що йг представник чи адвокат дійсно зайнятий і не може з'явитися в судове засідання з поважних причин. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто може перешкоджати вирішенню цієї справи. Можливе посилання представника на те, що його неявка /чи адвоката/ на даній стадій процесу у цій справі може вплинути на результати розгляду цієї цивільної справи, протирічить названому. Отже, суд вважає можливим розгляд справи далі. Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаного відповідача згідно ст. 223 ЦПК України.
З'ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню за наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з Статуту сплата встановлених загальними зборами внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного та інших фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами, є обов'язковою для всіх співвласників. Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені цим Статутом; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені цим Статутом обов'язки перед об'єднанням.
Загальними зборами вказаного ОСББ було затверджено обов'язковий внесок на утримання будинку та прибудинкової території на момент передачі будинку за один квадратний метр загальної площі житлового приміщення, за один квадратний метр загальної площі житлового приміщення під'їзду за один квадратний метр загальної площі нежитлового приміщення.
Згідно рішення загальних зборів об'єднання, протокол від 14. квітня 2018 року, затверджено внесок на управління і утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі внесок до резервного фонду та внесок до ремонтного фонду і внесок за користування міжповерховими коморами; рішенням загальних зборів об'єднання також встановлено і затверджено внесок на утримання будинку та прибудинкової території (на кожний рік), де крім іншого включені витрати і на прибирання під'їздів та інш..
Розміри обов'язкового внеску на утримання будинку та прибудинкової території і рішення загальних зборів співвласників об'єднання є чинними та такими, що не оскаржувались в судовому порядку. Відповідно до інформаційної довідки і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 . Таким чином, відповідач зобов'язаний були сплачувати щомісячно внески на утримання будинку та прибудинкової території, але свій обов'язок не виконав. Станом на 01 січня 2022 року вказаний відповідач за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року має заборгованість на загальну суму 06 550 грн. 11 коп. відповідно до розрахунку сум, що стягуються з відповідача.
За даними бухгалтерського обліку об'єднання внески на утримання будинку та прибудинкової території за вказану квартиру були сплачені відповідачем в повному обсязі, також у відповідача не виникало заперечень, щодо розміру внесків, діяльності об'єднання та рішень загальних зборів об'єднання.
На адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем було направлено досудові попередження в 2019-2021 роках. Попередження відповідачем проігноровані, заборгованість не погашено. Заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювалися.
В порушення зазначених норм закону відповідач свої зобов'язання стосовно оплати наданих послуг належним чином не виконав, утворилася заборгованість. В добровільному порядку питання не вирішене і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.
Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…». Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до протоколу установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_3 та надано об'єднанню назву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Абхазька-4», скорочена назва - ОСББ «Абхазька-4». Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСББ «Абхазбка-4» було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16 травня 2016 року, номер запису 1 224 102 0000 076794.
Відповідно до Акту прийняття-передачі об'єкта в управління з управління будинок АДРЕСА_4 було передано з управління КВ ЖРЕП Жовтневого району в управління ОСББ «Абхазька-4». Протоколом було затверджено Статут ОСББ «Абхазька-4».
Згідно з Статутом об'єднання діє відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», чинного законодавства України та цього Статуту. Об'єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». До завдань та предмету діяльності об'єднання відноситься забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; до виключної компетенції загальних зборів об'єднання належить визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; визначення порядку сплати внесків і платежів співвласників; виконавчим органом об'єднання є правління. До компетенції правління належить здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством.
Відповідно до Статуту правління зі свого складу обирає голову правління та його заступника. На виконання своїх повноважень голова правління забезпечує виконання рішень загальних зборів та рішень правління; діє без доручення від імені об'єднання. Згідно з Статутом джерелами фінансування є кошти об'єднання, які складаються, у тому числі, з внесків і платежів співвласників. За рішенням загальних зборів в об'єднанні можуть створюватися ремонтний, резервний та інші фонди, кошти яких спрямовуються на цілі, визначені загальними зборами.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону № 2866-III об'єднання - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2866-III основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до ч. 9 ст. 15 Закону № 2866-III співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Несплата обов'язкових платежів є порушенням прав співвласників об'єднання, і є підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості у примусовому порядку відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону № 2866-III.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Загальними зборами вказаного ОСББ було затверджено обов'язковий внесок на утримання будинку та прибудинкової території на момент передачі будинку за один квадратний метр загальної площі житлового приміщення, за один квадратний метр загальної площі житлового приміщення під'їзду за один квадратний метр загальної площі нежитлового приміщення.
Згідно рішення загальних зборів об'єднання, протокол від 14 квітня 2018 року, затверджено внесок на управління і утримання будинку та прибудинкової території, в тому числі внесок до резервного фонду та внесок до ремонтного фонду і внесок за користування міжповерховими коморами, внесок на утримання будинку та прибудинкової території (на кожний рік), де крім іншого включені витрати і на прибирання під'їздів та інш..
Розміри обов'язкового внеску на утримання будинку та прибудинкової території і рішення загальних зборів співвласників об'єднання є чинними та такими, що не оскаржувались в судовому порядку. Відповідно до інформаційної довідки і Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідач є власником квартири АДРЕСА_5 . Таким чином, відповідач зобов'язаний були сплачувати щомісячно внески на утримання будинку та прибудинкової території, але свій обов'язок не виконав. Станом на 01 січня 2022 року вказаний відповідач за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року має заборгованість на загальну суму 06 550 грн. 11 коп. відповідно до розрахунку сум, що стягуються з відповідача.
За даними бухгалтерського обліку об'єднання внески на утримання будинку та прибудинкової території за вказану квартиру були сплачені відповідачем в повному обсязі, також у відповідачів не виникало заперечень, щодо розміру внесків, діяльності об'єднання та рішень загальних зборів об'єднання.
На адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем було направлено досудові попередження в 2019-2021 роках. Попередження відповідачем проігноровані, заборгованість не погашено.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ст. 1 Закону № 2866-ІІІ об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Відповідно до ст. 2 Закону № 2866-ІІІ цей Закон, серед іншого, регулює також відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об'єднанні.
Відповідно до частин 1, 4, 5 ст. 4 Закону № 2866-ІІІ об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Відповідно до ст. 12 Закону № 2866-ІІІ управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. За рішенням загальних зборів функції з управління багатоквартирним будинком можуть бути передані (всі або частково) управителю або асоціації. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Відповідно до частини 6 ст. 13 Закону № 2866-ІІІ у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 ст. 15 Закону № 2866-ІІІ серед іншого співвласник зобов'язаний: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону № 2866-ІІІ серед іншого об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: укладати договори; встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; захищати права, представляти інтереси співвласників у судах.
Відповідно до частини 1 ст. 17 Закону № 2866-ІІІ серед іншого для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до ст. 18 Закону № 2866-ІІІ серед іншого об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане: забезпечувати виконання вимог статуту об'єднання; забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна. Виконання зобов'язань об'єднанням належить до повноважень його правління відповідно до статуту об'єднання.
Відповідно до частини 1, 3 ст. 20 Закону № 2866-ІІІ частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Відповідно до частини 1 ст. 21 Закону № 2866-ІІІ кошти об'єднання, у тому числі, складаються з внесків і платежів співвласників.
Відповідно до частини 1, 3, 6 ст. 22 Закону № 2866-ІІІ для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати [управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники [складають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Самостійне забезпечення об'єднанням [утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об'єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання.
Відповідно до частини 2, 3 ст. 23 Закону № 2866-ІІІ власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Відповідно до преамбули Закону України від 14 травня 2015 року № 417-УІІІ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII) цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Відповідно до частини 1 ст. 1 Закону № 417-УІІІ багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна; прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; частка співвласника - частка, яку становить площа квартири та/або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Відповідно до частини 2, 3 ст. 4 Закону № 417-УІІІ власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Якщо квартира або нежитлове приміщення належить більш як одному співвласникові, реалізація прав та виконання обов'язків співвласниками квартири або нежитлового приміщення, включаючи участь в управлінні багатоквартирним будинком, здійснюються в порядку, передбаченому законодавством для реалізації права спільної власності.
Відповідно до пунктів 1, 4, 5, 10 частини 1, частини 2 ст. 7 Закону № 417-VIII співвласники зобов'язані: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону № 417-УІІІ управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4 частини 1, частини 2, 3 ст. 12 Закону № 417-УІП витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України від 9 листопада 2017 року № 2189-УІІІ «Про житлово- комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-УІІІ).
Відповідно до ст. 5 Закону № 2189-УІІІ до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - то слуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Змісту вищезазначеної статті кореспондує зміст пунктів 2-4 частини 1 ст. 13 Закону 1875-ІУ, який був чинним до набрання чинності Законом № 2189-VIII, відповідно до яких різновидом житлово-комунальних послуг є послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до частини 1, 3 ст. 9 Закону № 2189-УІІІ споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово- комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Аналогічна вимога щодо щомісячної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги була передбачена і статтею 32 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги», який був чинним до набрання чинності Законом № 2189-УІП.
Відповідно до частини 5 ст. 13 Закону № 2189-УІІІ відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків мають право на своєчасне отримання житлово-комунальних послуг належної якості згідно із законодавством (п. 4); власники квартир, житлових приміщень у гуртожитку визначають форму управління багатоквартирним будинком чи гуртожитком відповідно до закону (п. 6); власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 7); співвласники житлового будинку, гуртожитку зобов'язані забезпечувані належне утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонт, технічне переоснащення спільного майна житлового будинку, гуртожитку пропорційно до частки співвласника на умовах співфінансування (п. 8).
Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої то них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Відповідно до частини 1 ст. 10 Житлового кодексу Української PCP громадяни зобов'язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію.
Відповідно до частини 1 ст. 64 Житлового кодексу Української PCP члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ст. 67 Житлового кодексу Української PCP плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу Української PCP наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української PCP.
Відповідно до ст. 151 Житлового кодексу Української PCP громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української PCP.
Відповідно до ст. 160 Житлового кодексу Української PCP члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2, частини 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 2 ст. 317 Цивільного кодексу України на зміст права класності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до частини 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Відповідно до частини 1 ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1, 4 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у класності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до частини 2 ст. 356 Цивільного кодексу України суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до частини 1 ст. 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наведених вище норм чинного законодавства випливає, що особа, яка є власником приміщення і, у свою чергу, співвласником будинку, в якому створено ОСББ, незалежно від членства у цьому об'єднанні, зобов'язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об'єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з співвласників (власників квартир) коштів за надані послуги. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від ЗО жовтня 2013 року по справі № 6- 59цс13, від 25 листопада 2014 року по справі № 3- 184цс14, від 1 квітня 2015 року по справі № 916/2197/13, від 11 листопада 2015 року по справах № 914/189/14 та № 3- -45гс15, від 27 січня 2016 року по справах № 904/8242/14 та № 3-1028гс15, від 20 квітня 2016 року по справі № 6-295Іцсі5.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13.
З метою сплати співвласниками щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території по закінченню кожного календарного місяця бухгалтерією ОСББ «Абхазька-4» готуються письмові повідомлення власникам кожної квартири про необхідність сплати внесків за місяць, що минув, із зазначенням банківських реквізитів ОСББ «Абхазька-4», місяця, за який необхідно заплатити внески, ПІБ власника, площі і адреси квартири, суми боргу, нарахованої суми за поточний місяць. Зазначені повідомлення вкладаються в поштові скриньки, розміщені на перших поверхах кожного з під'їздів будинку, кожному власнику квартири. Подібні повідомлення щомісячно надавалися також власнику квартири АДРЕСА_6 .
Відповідач є власниками квартири АДРЕСА_7 , що підтверджується інформацією державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач припинив виконувати встановлений Статутом і чинним законодавством обов'язок по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку АДРЕСА_8 та прибудинкової території з січня 2019 року, що призводить до порушення його зобов'язань перед позивачем, а також до порушення прав та законних інтересів власників інших квартир, що входять до складу ОСББ «Абхазька-4», оскільки тягар по утриманню будинку, оплаті електроенергії для спільних потреб мешканців цілком лягає на плечі власників інших квартир.
На письмову вимогу, направлену відповідачу рекомендованим листом, щодо необхідності сплати заборгованості по внескам на утримання будинку та прибудинкової території відповідач відповіді не надала і суму заборгованості не погасив.
Станом на 01 січня 2022 року за відповідачем існує заборгованість по сплаті щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території на загальну суму 6 550 грн. 11 коп., що підтверджується довідкою про суму заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкової території по квартирі АДРЕСА_7 .
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до умов встановлених фактичних відносин з приводу житлово-комунальних послуг шляхом укладення договору, додаткових угод та відкриття особового рахунку, виданої розрахункової книжки абоненту відповідачам відкрито особовий рахунок, споживач зобов'язаний вносити своєчасно і в повному розмірі плату за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають в частині власності квартиру користуються нею для особистого мешкання і мешкання членів їх сімей.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма права і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно ст. 65 ЖК України особи, які вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням.
Суд приймає до уваги також і ті обставини, що лічильник в помешканні відповідача знаходиться, договір на надання послу з утримання житлового будинку, споруд та прибудинкової території до житла відповідача є, додаткові угоди укладені, особовий рахунок відкрито і плата за користування вказаними спожитими послугами відповідачем раніше була і зараз частково є.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника квартири, які проживають з ним в квартирі, яка йому належить, користуються житловим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування даним приміщенням.
За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків згідно наданого розрахунку кількості спожитої послуги і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цією послугою з урахуванням часу користування нею, сезонності та наявних показників.
Законом не передбачено механізмів державного регулювання ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком. Відтак, порядок формування ціни на цю послугу Кабінетом Міністрів України не затверджується, розрахунок ціни уповноваженим органом (органами місцевого самоврядування) управителем для встановлення (погодження) не подається. Так як, в управління будинком входить послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій її затверджувати виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради не потрібно. Зазначені вище норми законодавства поширюються на відносини, щодо надання житлово-комунальних послуг з мешканцями житлових будинків з якими не укладено договір на управління. Тобто, Дніпропетровська міська рада встановила, що встановлення/затвердження ціни/тарифу на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій як і регулювання ціни на послуги з управління багатоквартирним будинком - не відбувається.
Відповідно до пункту 3, частини 5, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже законодавством встановлений обов'язок споживача сплачувати в повному обсязі спожиті комунальні послуги. Відсутність договірних правовідносин не є підставою для відмови у стягненні з відповідача коштів за надання житлово-комунальних послуг. А тому, споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі № 3- 184цс14 та від 20 квітня 2016 року по справі № 6-2951 цс-15.
Положеннями ст. 77, 79, 80, 81 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не збирає докази самостійно.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені як судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСББ «Абхазька-4» щодо стягнення заборгованості, оскільки умови договору, додаткових угод, ЖК України та інш. містять відмітки позичальника, які свідчили про ознайомлення із ними та згоду.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже позивачем доведено, що саме неправомірними діями відповідача, пов'язаними з незаконним і неправильним використанням наданої йому послуги позивачем останньому було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи.
Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Тобто, відповідач повинен довести, що його вказаними дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.
Крім того, загальними зборами співвласників ОСББ «Адхазька-4» відповідно до протоколів загальних зборів затверджувався кошторис на обслуговування будинку та прибудинкової території, на підставі якого саме і визначається розмір внеску на обслуговування будинку та прибудинкової території на 1 кв. м. площі квартири чи нежитлового приміщення з розрахунку на місяць та рік відповідно (загальні витрати кошторису діляться на загальну площу всіх квартир та нежитлових приміщень). Затвердження кошторису і є затвердженням розміру та переліку належних щомісячних внесків та платежів. ОСББ «Абхазька-4» кожного місяця формує та надає власникам квартир та нежитлових приміщень будинку квитанції, в яких відображено щомісячний розмір внеску за 1 кв. м. площі квартири чи нежитлового приміщення та загальна сума внеску за квартиру чи нежитлове приміщення з обов'язковим визначенням періоду, за який здійснюється нарахування.
Відповідно до Статуту ОСББ «Абхазька-4» співвласники мають право знайомитись з рішеннями (протоколами) загальних зборів та за власний рахунок робити з них копії та виписки.
Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.
Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, могла б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Не може суд прийняти до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не базуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені. Сама по собі відсутність договору на вказані послуги чи його лонгація з відповідачем, певний строк несплати з різних причин не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки відповідач має у власності вказаний об'єкт нерухомості, вважають його своїм і тривалий час претендують на нього, на цю адресу відкрито особовий рахунок з відповідачем, який користується житлово-комунальними послугами і частково виконував умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків).
За таких обставин суд вважає, що позивач довів вину відповідача в завданні збитків, згідно розрахунку кількості спожитих відповідачем послуг і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цими послугами з урахуванням часу користування відповідачем, сезонності та наявних показників складає 6 550 грн. 11 коп. (без урахуванням інфляційних втрат і трьох відсотків річних).
При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідачів на користь позивача борг з обов'язкових внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 6 550 грн. 11 коп., 754 грн. 74 коп. -інфляційні втрати, 292 грн. 64 коп. - три відсотки річних, а також витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн. судові витрати, пов'язані з розглядом справи /судовий збір/, 2 481 грн., а всього 12 078 грн. 49 коп..
Таким чином обставини позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону і підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 22, 202, 526, 527, 530, 533, 543, 611, 625, 1166 ЦК України, ст. 61, 64, 65, 67, 68 ЖК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Абхазька-4» борг з обов'язкових внесків та платежів на утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2021 року в розмірі 6 550 грн. 11 коп., 754 грн. 74 коп. -інфляційні втрати, 292 грн. 64 коп. - три відсотки річних, а також витрати на правову допомогу в сумі 2 000 грн. судові витрати, пов'язані з розглядом справи /судовий збір/, 2 481 грн., а всього 12 078 грн. 49 коп..
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.
Суддя -