м. Миколаїв.
20 липня 2022 р.справа № 400/4492/21
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаДепартаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаадміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради, пр-т Богоявленський, 1, м. Миколаїв, 54003,
провизнання протиправним та скасування наказу від 26.04.21 р. № 41
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ФОП ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (надалі - відповідач або ДАМБ Миколаївської міської ради), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради (надалі - третя особа), в якому, з урахуванням позовної заяви поданої на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху (а. с. 28-30), просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ДАМБ Миколаївської міської ради від 26 квітня 2021 р. № 41 “Про демонтаж рекламного засобу в м. Миколаєві”.
Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що спірним наказом відповідач вимагає демонтувати нібито самовільно розміщений рекламний засіб, під яким розуміється вивіска “Floristka ателье цветов”. На переконання позивачки, така вивіска за своїм змістом не є рекламою, так як тільки інформує про вид її підприємницької діяльності. Крім цього, позивачка посилається на порушення відповідачем процедури демонтажу рекламного засобу, визначеної п. п. 3.1., 3.5., 3.12. Порядку демонтажу рекламних засобів у м. Миколаєві, затвердженого рішення виконкому міської ради від 15 жовтня 2020 р. № 981 (надалі - Порядок № 981).
Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні. Як ним зазначено, посадовими особами ДАМБ Миколаївської міської ради виявлено факт розміщення ФОП ОСОБА_1 рекламного засобу, під яким слід розуміти інформаційну вивіску на фасаді будинку з написом “Floristka” без отримання відповідного дозволу, що і послугувало підставою для видання наказу про її демонтаж. Також відповідач заперечив порушення ним норм Порядку № 981 (а. с. 48-56).
У відповіді на відзив позивачка підкреслила, що у розумінні Закону України “Про рекламу”, вивіска з інформацією про вид її діяльності, не є рекламою (а. с. 60-61).
Третя особа пояснень не надала.
Справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а. с. 38-39).
Під час розгляду справи, судом задоволена заява позивачки про забезпечення позову (а. с. 16, 22-24).
На підставі ст. 194 ч. 3 та ст. 205 ч. 9 КАС України, справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Як вбачається з даних державного реєстру, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, одним з видів діяльності якої є роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (а. с. 5).
1 грудня 2016 р. ФОП ОСОБА_1 уклала договір оренди, за умовами якого отримала в користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 для господарської діяльності шляхом організації та ведення оптової торгівлі квітами та рослинами, добривами, домашніми тваринами, тощо (п. п. 1.1., 2.1. договору) (а. с. 10-12).
26 квітня 2021 р. представниками ДАМБ Миколаївської міської ради було складено акт огляду рекламного засобу, яким зафіксовано, що рекламний засіб, який розміщений на фасаді будинку по АДРЕСА_2 , а саме інформаційна вивіска з написом “Floristka”, порушує вимоги п. 3.3. пп. “а”, “б” Порядку № 981 (а. с. 57).
В той же день відповідач видав спірний наказ № 41 “Про демонтаж рекламного засобу в м. Миколаєві”, яким від ФОП ОСОБА_1 вимагається провести демонтаж рекламного засобу. Цим же наказом до здійснення робіт по демонтажу залучено адміністрацію Інгульського району Миколаївської міської ради (а. с. 8).
Спір в даній справі полягає у правильності віднесення відповідачем інформаційної вивіски “Floristka ателье цветов” до засобів зовнішньої реклами.
Відповідно до визначень наданих в ст. 1 Закону України “Про рекламу”
реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару;
зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Як слідує з законодавчого визначення терміну “реклама”, її визначальною ознакою є спрямованість на формування у споживача зацікавленості до товару або особи, відповідно, інформація, яка не призначена для формування такого інтересу, рекламою не є.
Стаття 9 ч. 6 Закону України “Про рекламу” окремо передбачає, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Отже, інформація, яка стосується виду діяльності особи, тобто така інформація, яка дозволяє ідентифікувати рід її занять, не вважається рекламою в силу закону.
Вивіска такого змісту, як “Floristka ателье цветов”, не несе в собі жодного рекламного змісту, адже не направлена на формування у споживачів інтересу до товару позивачки, а лише вказує на вид підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - торгівля квітами, який узгоджується з видами її господарської діяльності за КВЕД.
За приписами ст. 77 ч. 1, 2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач у відзиві навів фактичні обставини справи та норми Закону України “Про рекламу” і Порядку № 981, але жодним чином не довів, що вивіска “Floristka ателье цветов” є саме зовнішньою рекламою.
З приводу доводів сторін про порушення Порядку № 981, суд зазначає, що він регулює процедуру демонтажу саме рекламних засобів, тоді як суд дійшов висновку про те, що вивіска “Floristka ателье цветов” такою не є, а тому в правовій оцінці цих доводів немає необхідності.
Відповідно до ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовий збір позивачкою сплачено в розмірі 2 270 грн., що підтверджується квитанцією № 4454 від 10 червня 2021 р. (а. с. 1), який підлягає присудженню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Суд зазначає, що судові витрати у виді судового збору за розгляд заяви про забезпечення позову, не підлягають відшкодуванню.
Також позивачкою заявлена вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
У відзиві відповідач просив зменшити розмір таких витрат, посилаючись на розумність їх розміру.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивачки подано опис наданих адвокатом правових послуг від 10 червня 2021 р. та квитанцію від 9 червня 2021 р. на суму 3 000 грн. (а. с. 13-14).
Як зазначено в акті, представником позивачки останній надані такі правові послуги:
- складання позовної заяви - 5 год., 2 200 грн.;
- складання заяви про забезпечення позову - 800 грн.
Як передбачено ст. 134 ч. 2 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 134 ч. 4 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ст. 134 ч. 5 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положеннями ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" зазначено, що згідно зі ст. 41 Конвенції, Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вирішуючи питання про розумність і співмірність витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що предмет спору у справі не є складним, обсяг доказів, які потребували подання позивачкою і їх дослідження досить обмежений, справа розглянута в письмовому провадженні, а тому сума витрат позивачки, пов'язаних з оплатою послуг адвоката не може бути вважатись співмірною та пропорційною 3 000 грн., у зв'язку з чим суд проходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39787411) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради (пр-т Богоявленський, 1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 05410582), задовольнити.
2. Наказ Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39787411) від 26 квітня 2021 р. № 41 "Про демонтаж рекламного засобу в м. Миколаєві", визнати протиправним та скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39787411) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень).
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 39787411) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000 грн. (одна тисяча гривень).
5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз